"17" квітня 2012 р. Справа № 5021/755/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача -не з'явились,
відповідача -не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_4
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.02.2012
у справі№5021/755/2011
за позовомРВ ФДМ України по Сумській області
до приватного підприємця ОСОБА_4
про стягнення 7145,18 грн. неустойки
Рішенням господарського суду Сумської області від 22.12.2011 (суддя Моїсеєнко В.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 (судді: Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Камишева Л.М.), позов задоволено частково - на підставі ч.2 ст.785 ЦК України стягнуто з відповідача на користь позивача 3649,06 грн. неустойки за прострочення повернення орендованого майна, нарахованої за період з 03.06.2010р. по 30.11.2010р. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 3496,12 грн. неустойки припинено згідно з п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.
Приватний підприємець ОСОБА_4 в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині стягнення 3649,06 грн. неустойки, прийняти нове рішення про відмову в цій частині позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме ст.218 ГК України та ч.2 ст.785 ЦК України. Зокрема, скаржник вважає неправомірним нарахування позивачем неустойки після 01.06.2010р., коли шляхом самоуправного встановлення загороджувальної решітки балансоутримувач закрив відповідачу доступ до орендованого майна, внаслідок чого орендар не користувався і не міг користуватися цим майном. На думку заявника, ним було вжито всіх заходів для недопущення затримки передачі орендованого майна за актом та обумовленість затримки причиною самоуправного встановлення балансоутримувачем загороджувальної решітки.
Колегія суддів, перевіривши в межах вимог скарги (в частині задоволених позовних вимог) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що укладений між сторонами договір оренди державного майна від 30.10.2009 №1421 припинився 02.06.2010р., однак, відповідач орендовані приміщення площею 34,15 кв.м по АДРЕСА_1 не звільнив та не повернув балансоутримувачу за актом приймання-передачі, обов'язок складання якого покладено на орендаря, внаслідок чого орендодавцем на підставі ч.2 ст.785 ЦК України та п.п.10.11,10.12 вказаного договору за період з 03.06.2010р. по 30.11.2010р. нарахована неустойка в сумі 3649,06 грн., яка підлягає стягненню.
Факти припинення договору оренди від 30.10.2009 №1421 з 02.06.2010р. та неповернення відповідачем орендованого майна за актом встановлено рішенням господарського суду Сумської області від 23.09.2010 і постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2011 у справі №9/100-10 (між тими ж сторонами) та в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України не підлягають доведенню при вирішенні даного спору.
Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Положеннями ч.2 ст.785 ЦК України визначено, що у разі якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Таким чином, факт припинення користування орендаря майном документально фіксується актом повернення майна з оренди і саме з цього часу орендодавець втрачає право на нарахування неустойки за користування річчю за час прострочення повернення орендованого майна.
Як достеменно встановлено судами, обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.11 договору оренди державного майна від 30.10.2009 №1421).
Листом №18-09-01713 від 10.06.2010 позивач вимагав від відповідача в триденний термін після отримання цього листа повернути об'єкт оренди балансоутримувачу в належному стані, одночасно направивши по три примірника актів приймання-передавання орендованого майна. Однак, відповідач на попередження позивача відповіді не надав, в порушення умов договору орендоване майно не повернув та акт про повернення майна не склав.
Колегія не приймає до уваги твердження заявника про неправомірність нарахування позивачем неустойки після 01.06.2010р., коли шляхом самоуправного встановлення загороджувальної решітки балансоутримувач закрив відповідачу доступ до орендованого майна, внаслідок чого орендар не користувався і не міг користуватися цим майном, оскільки обставина фактичного вибуття орендованого майна з володіння відповідача не звільняла останнього від виконання обов'язку щодо складання акта приймання-передачі майна з оренди та надсилання його орендодавцю та балансоутримувачу, як того вимагав позивач у листі від 10.06.2010.
З цих же підстав, відхиляються недоречні посилання скаржника на вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення затримки передачі орендованого майна за актом та обумовленість затримки причиною самоуправного встановлення балансоутримувачем загороджувальної решітки.
Отже, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та заявником не доведено існування непереборних перешкод для виконання орендарем свого обов'язку щодо складання акта приймання-передачі нерухомого майна у відповідності з ч.2 ст.795 ЦК України, а тому позивачем правомірно нараховано та судом стягнуто 3649,06 грн. неустойки за прострочення повернення орендованого майна (за період з 03.06.2010р. по 30.11.2010р.)
Правомірність припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 3496,12 грн. неустойки не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 у справі №5021/755/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун