Іменем України
21.03.12Справа №2а-3166/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
суддя -Водяхін С.А.,
секретар -Авчиян К.Е.,
за участю:
представника позивача -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -ОСОБА_2, довіреність від 12 січня 2012 року № ВРМ 642399;
представників відповідача -Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя -ОСОБА_3, довіреність від 06 березня 2012 року № 15/9/10-0,
розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У жовтні 2011 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання дій Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя по прийняттю рішення від 26 травня 2011 року № 0000521710/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб незаконними та скасування рішення від 26 травня 2011 року № 0000521710/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 10 жовтня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3166/11/2770.
31 січня 2012 року до суду від представника позивача надійшла заява про уточнення адміністративного позову, відповідно до якої він просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2011 року № 0000521710/0 про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 77 295 грн. 91 коп.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 31 січня 2012 року прийнято заяву представника позивача про уточнення позовних вимог у справі № 2а-3166/11/2770.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки підприємцем правомірно було віднесено до складу валових витрат суми витрат на придбання продуктів харчування за правовідносинами з постачальниками -Приватним підприємством «Грандпродукт»та Приватним підприємством «Ротонда Торг»з метою використання у господарській діяльності підприємця.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог.
Представник відповідача заперечував проти позову, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним. Вважає, що у даному випадку витрати позивача не підтверджені належними первинним документами, а тому не можуть бути віднесені до складу валових витрат. Просить відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову.
Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що працівником Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на підставі направлення на перевірку від 04 квітня 2011 року № 000220/208 у період з 04 по 15 квітня 2011 року було проведено планову виїзну документальну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання позивачем дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за 2010 рік.
За результатами перевірки складено акт від 22 квітня 2011 року № 629/10/17-01/2082701918, в якому, зокрема, зафіксовано факт порушення позивачем вимог підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, абзацу «а»пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 77 295 грн. 91 коп.
У ході перевірки працівниками податкового органу встановлено, що позивач необґрунтовано відносив до складу валових витрат витрати на суму 515 304 грн. 75 коп. за правовідносинами з постачальниками -ПП «Грандпродукт»та ПП «Ротонда Торг». В акті перевірки зазначено, що вказані витрати не підтверджені належним первинними документами, оскільки надані до перевірки фіскальні чеки не відповідають вимогам пункту 3.2 Положення про форму та зміст розрахункового документа, що затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 105/5396, у зв'язку з чим відповідно до приписів вказаного Положення не є розрахунковими документами.
26 травня 2011 року Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2011 року № 0000521710/0 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 77 295 грн. 91 коп.
Не погодившись з зазначеним рішенням позивач оскаржив його у адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації м. Севастополя та Державної податкової адміністрації України.
За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишене органами державної податкової служби без змін.
Спірні правовідносини між сторонами регулювалися Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та прийнятою на його підставі Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 червня 1993 року за № 64, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.
Так, відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Аналогічні норми містяться у пункті 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 червня 1993 року за № 64. Так, вказаною нормою встановлено, що загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковим, платіжним та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Правила ведення податкового обліку встановлені статті 11 вказаного закону.
Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 цієї статті передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За приписами статті 1 цього Закону первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 зазначеного закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 68/704, визначено, що у первинних документах для надання їм юридичної чинності і доказовості крім усього повинні бути зазначені посади, прізвища й стояти підписи осіб, відповідальних за дозвіл і здійснення господарської операції й складання первинного документа.
У підпункті 2.16 пункту 2 зазначеного Положення вказано, що забороняється приймати до виконання первинні документи по операціях, які суперечать законодавчим і нормативним актам.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що валові витрати підприємця мають бути безпосередньо пов'язаними з отриманням доходу та підтверджені документально. У зв'язку з тим, що законодавство про оподаткування доходів фізичних осіб не містить порядку формування таких доходів, їх переліку та вимог до документів на їх підтвердження, у даному випадку за аналогією застосовуються положення законодавства про оподаткування прибутку підприємств.
Судом встановлено, що 05 січня 2010 року ФОП ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу продовольчих товарів (овочі, фрукти) з ПП «Грандпродукт»та ПП «Ротонда Торг»№ 43, 131 відповідно.
На виконання вказаних договорів контрагентами позивача йому поставлено продукти харчування (овочі та фрукти), витрати на придбання яких включені позивачем до складу валових на підставі виданих постачальниками фіскальних чеків реєстраторів розрахункових операцій.
На підтвердження валових витрат позивачем надано до перевірки податкові, витратні накладні та фіскальні чеки реєстраторів розрахункових операцій.
Надані постачальниками позивачу податкові та видаткові накладні відповідають вимогам законодавства, а саме: статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Так, витратні документи мають всі необхідні реквізити, зокрема, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. У накладних розшифровано, які овочі та фрукти придбалися для використання у господарській діяльності, їхня кількість, ціна та вартість.
Твердження відповідача про те, що надані позивачем фіскальні чеки не є розрахунковим документом встановленої форми, судом до уваги не приймається, оскільки у даному випадку це не позбавляє платника права на валові витрати, виходячи з наступного.
Пунктом 15 частини першої статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
При цьому, порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.
У розумінні абзацу 3 частини першої статті 1 вказаного закону розрахункова операція (в разі готівкового розрахунку) це в першу чергу приймання від покупця готівкових коштів за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу).
За таких умов недотримання суб'єктом господарювання-постачальником вимог щодо форми розрахункового документа не спростовує факту наявності розрахункової операції, а отже, фактично понесених покупцем витрат, та тягне відповідальність тільки для порушника (поставщика) та лише у відповідності до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У ході судового розгляду справи органом державної податкової служби не доведено факту відсутності сплати за отримані товари. Висновки перевірки у цій частини ґрунтуються тільки на формальній невідповідності фіскальних чеків встановленій для розрахункових документів формі.
Разом з тим, інспекцією не вжито належних заходів щодо дослідження правовідносин позивача з постачальниками, зокрема, шляхом проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача.
Так, у підпункті 3.1.11 пункту 3.1 розділу 3 акту перевірки вказано, що органом державної податкової служби надсилався до ДПІ у місті Сімферополі запит щодо проведення зустрічної звірки лише з ПП «Ротонда Торг», який був залишений без виконання контролюючим органом державної податкової служби за місцезнаходженням контрагента через порушення порядку та форми складання запиту.
До податкового органу за місцезнаходженням другого контрагента - ПП «Грандпродукт», запит на проведення зустрічної перевірки відповідачем не надсилався.
Одночасно у підпункті 3.1.12 пункту 3.1 розділу 3 акту перевірки зазначено, що розрахунки з контрагентами-постачальниками проводилися у готівковій формі через реєстратор розрахункових операцій, кредиторська заборгованість з постачальниками товарів відсутня, що свідчить про встановлення контролюючим органом факту сплати готівкових грошових коштів за правовідносинами позивача з постачальниками.
Щодо доводів відповідача про не надання позивачем до перевірки документів, що підтверджують рух товару від продавця (постачальника) до перевізника та покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів, суд зазначає, що договори поставки товару не є договорами перевезення вантажу, а тому їх реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортним накладними. З метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки товару.
Аналогічну правову позицію зазначено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 1 лютого 2012 року у справі № К/9991/52426/11.
Однак, в ході перевірки податковим органом не досліджено місце здійснення поставки продуктів харчування контрагентами позивача та не встановлено, на кого зі сторін договорів покладено обов'язок проведення навантажувально-ровантажувальних робіт та перевезення товару, що є предметом таких договорів.
Так, судом встановлено, що відповідно до умов договорів купівлі-продажу від 05 січня 2010 року №№ 43, 131 місцем поставки товарів є територія продавця. Пунктом 3.1 розділу 3 договорів передбачено, що оплата товарів здійснюється у готівкової формі з відстрочкою платежів. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 розділу 5 вказаних договорів покупець зобов'язаний прийняти товар за кількістю, якістю та комплектуванням у порядку та строки, встановлені договорами та діючим законодавством, оформив при цьому акти приймання.
Таким чином, факт приймання-передачі товару від постачальників до покупця підтверджується підписами та штампами/печатками сторін у витратних накладних.
Крім того, судом приймається до уваги, що у підпункті 3.2.2 пункту 3.2 розділу 3 акту перевірки відповідач не оспорює факт здійснення господарських операцій позивачем та використання придбаних продуктів харчування у господарській діяльності, зазначаючи на наявність у нього залишків товарів та підтверджуючи за перевіркою правовідносини ФОП ОСОБА_1 з його покупцями -санаторіями.
Таким чином, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами доводи відповідача щодо правомірності прийнятого їм рішення.
Відповідно до абзацу другого статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя від 26 травня 2011 року № 0000521710/0 про визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 77 295 грн. 91 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 26 березня 2012 року.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя С.А. Водяхін