Справа № 2а/2570/3278/2011
09 квітня 2012 р.
м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
при секретарі Тищенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Даймлер» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
16.06.2011 приватне підприємство «Даймлер» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Прилуцька ОДПІ) і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.04.2011 № 0000042300/182. Свої вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням вимог чинного законодавства, а саме не до тієї особи, яка за Законом повинна відповідати за порушення податкового законодавства. Як зазначає позивач підакцизний товар вироблявся ОСОБА_1, (який згідно штатного розпису підприємства не являвся працівником позивача), а не позивачем, про що зазначається в акті перевірки підприємства, де вказано, що позивач не поніс витрати на придбання компонентів для незаконного виготовлення бензину, ці компоненти не обліковувались у бухгалтерському обліку. Також позивач зазначає, що відносно ОСОБА_1 винесено обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили та не потребує доказування, в якому зазначено про те, що ОСОБА_1, не перебуваючи у трудових відносинах з позивачем, організував незаконне виготовлення бензину марки А-76, який повинен був обкладатись акцизним зб
ором. На думку позивача з цього випливає, що відповідати за зобов'язаннями, які виникли у результаті скоєння злочину, має ОСОБА_1, а не юридична особа, яка не має відношення до скоєного злочину і як наслідок - сплати штрафних санкцій за скоєне ОСОБА_1
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав лист, в якому просить в задоволенні позову відмовити повністю та розглянути справу за його відсутності.
Судове засідання здійснювалось в порядку передбаченому ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає в повному обсязі з наступних підстав.
Позивач 12.10.2001 зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Прилуцької міської ради Чернігівської області (а.с. 75), 29.12.2002 зареєстрований в якості платника податку на додану вартість Прилуцькою ОДПІ та взятий на облік в Прилуцькій ОДПІ, як платник податків 25.01.2001 (а.с.65).
Судом встановлено, що на підставі направлень від 23.09.2010 № 906, від 06.10.2010 № 954, від 30.11.2010 № 1277, згідно з ч. 1 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2010 року та наказів Прилуцької ОДПІ № 630 від 23.09.2010, № 673 від 06.10.2010, № 925 від 30.11.2010 працівниками Прилуцької ОДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009, іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009. За результатами перевірки складено акт від 06.12.2010 № 1309/23/31694346 (далі - акт перевірки) (а.с.7-41), відповідно до якого встановлено наступні порушення позивачем:
п. 1.23. ст. 1, п. 4.1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 24 351,17 грн., в тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 24 351,17 грн.;
п. 1.7 ст. 1, 3.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), п. 4,6,18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 53 466,66 грн., в тому числі за липень 2009 року в сумі 3 284,40 грн., за вересень в сумі 50 182,26 грн.;
ст. ст. 1-4, 6,7 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 18-92 «Про акцизний збір», ст. 2 Закону України від 11.07.1996 № 313/96-ВР «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на деякі товари (продукцію)», в результаті чого донараховано акцизного збору в сумі 10 378,01 грн., в тому числі за липень 2009 року в сумі 3 516,18 грн., за серпень 2009 року в сумі 2 222,23 грн., за вересень 2009 року в сумі 4 639,60 грн.;
п.п. 8.1.2, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 3 082,34 грн.;
п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
На підставі даного акту перевірки та з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 24.03.2011 № 511/10/25-020 Прилуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2011 № 0000042300/182, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з акцизного збору за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5 699,01 грн. (а.с.6).
Не погоджуючись з винесеним Прилуцькою ОДПІ податковим повідомленням-рішенням позивачем подано скаргу, за результатами розгляду якої Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення від 06.06.2011 № 10496/25-0115, яким скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.80-87).
Як вбачається з матеріалів справи 07.07.2010 Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області винесено вирок по справі № 1-140/2010 р., який набрав законної сили 28.10.2010, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 204; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204; ч. 1 ст. 204; ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 204; ч. 1 ст. 209; ч. 2 ст. 209; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 209 Кримінального кодексу України. В ході розгляду даної справи встановлено, що після отримання довіреності на своє ім'я, наданої директором ПП «Даймлер», ОСОБА_1, фактично виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки по керівництву фінансово-господарською діяльністю ПП «Даймлер».
Вироком суду встановлено, що на початку липня 2009 року ОСОБА_1, не маючи дозволу на виготовлення та збут підакцизних товарів, у порушення вимог законодавства України, на території ПП «Даймлер», розташованого за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, пров. Фрунзе, буд. 22, відкрив підпільний цех, де з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, організував незаконне виготовлення підакцизних товарів (бензину автомобільного марки А-76), які у подальшому з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, збував юридичним та фізичним особам на території Чернігівської та Київської областей.
Для організації незаконного виготовлення підакцизних товарів ОСОБА_1 на території ПП «Даймлер» пристосував певне місце на складі паливно-мастильних матеріалів підприємства, де для масового незаконного виробництва бензину автомобільного марки А-76 використовував цистерни транспортних засобів зазначеного підприємства, як резервуарний парк; паливо-роздавальну колонку, як насосне обладнання; та шланги, як комунікації.
В ході розгляду даної кримінальної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 діючи від імені ПП «Даймлер», укладав договори купівлі-продажу незаконно виготовленого бензину з фізичними та юридичними особами.
Таким чином, суд вважає, що відповідно до встановлених фактів вироком суду в акті перевірки Прилуцькою ОДПІ відображено порушення ПП «Даймлер» чинного податкового законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Тобто, факт здійснення адміністративно-господарських обов'язків по керівництву фінансово-господарською діяльністю ПП «Даймлер» встановлено вищезазначеним вироком суду та не підлягає доказуванню в даній справі.
Згідно ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 18-92 «Про акцизний збір» (чинного на момент вчинення правопорушення) (далі - Декрет), акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).
Відповідно до п. «а» ст. 2 Декрету суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику.
Пунктом «а» статті 3 Декрету об'єктом оподаткування акцизним збором є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 4 Декрету, акцизний збір обчислюється у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).
Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).
Згідно ч. 5 ст. 6 Декрету, акцизний збір сплачується до бюджету в строки, визначені відповідним законом. Центральний податковий орган визначає порядок нарахування сум акцизного збору виходячи з норм відповідного закону з питань оподаткування окремим видом акцизного збору.
Ставку акцизного збору на бензини моторні (зокрема, марки А-76) в розмірі 110 євро за 1000 кг. визначено статтею 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на деякі товари (продукцію)» (в редакції, яка діяла з 01.07.2009).
Як зазначається в ст. 2 вищезазначеного Закону акцизний збір з нафтопродуктів обчислюється у твердих сумах в євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів (продукції). Акцизний збір, обчислений в євро, з товарів (продукції), що вироблені і реалізуються в Україні, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу.
Відповідно до статті 7 Декрету платники акцизного збору (крім платників, визначених у пункті «д» статті 2 цього Декрету, а також податкові агенти несуть відповідальність за правильність обчислення і своєчасність стягнення та сплати акцизного збору до бюджету відповідно до чинного законодавства України.
Враховуючи вказані норми законодавства та встановлені обставини вироком суду, Прилуцькою ОДПІ в ході проведення документальної перевірки позивача в акті перевірки використані факти, доведені в судовому порядку. А саме встановлено, що ОСОБА_1 здійснював діяльність з виготовлення та збуту підакцизного товару (паливно-мастильних матеріалів - бензину А-76) від імені ПП «Даймлер». Кошти від реалізації бензину надходили на розрахункові рахунки підприємства позивача.
Тому ПП «Даймлер» діяв в порушення вимог ст. ст. 1-4, 6, 7 Декрету, Закону України «Про ставки акцизного збору на деякі товари (продукцію)», чинних на момент вчинення правопорушення.
Крім того, Чернігівським окружним адміністративним судом 13.09.2011 винесено постанову, якою відмовлено в задоволенні позову ПП «Даймлер» до Прилуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2011 № 0000052300/183, яким визначено грошове зобов'язання за платежем: «Акцизний збір» за основним платежем в сумі 10 378,01 грн.
Дане податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту перевірки ПП «Даймлер» № 1309/23/31694346 від 06.12.2010 та рішення ДПА в Чернігівській області про результати розгляду повторних скарг від 24.03.2011 № 511/10/25-020, в яких встановлено порушення Декрету КМУ «Про акцизний збір» та Закону України «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на деякі товари (продукцію)».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 залишено без змін вищезазначену постанову Чернігівського окружного адміністративного суду.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що податковим повідомленням-рішенням № 00000423/182 від 04.04.2011 позивачу правомірно визначено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний збір за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5 699,01 грн., а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя підпис О.М. Тихоненко
З оригіналом згідно
Постанова суду від 09.04.2012 не набрала законної сили.
Суддя О.М. Тихоненко