Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
04 квітня 2012 р. № 2-а- 15477/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Піскун В.О.,
при секретарі судового засідання - Полях Н.А.,
за участі:
представника позивача - Лучко Д.В.,
представника відповідача - Говорун М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВАД" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, за участі Прокуратури Київського району міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВАД" (надалі - ТОВ "АГРО-ВАД"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 27.12.2010 року №0001012307/0, №0001022307/0 повністю.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями від 27.12.2010 року №0001012307/0, №0001022307/0, прийнятими на підставі висновків акту Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 13.12.2010 року №7280/23-304/32436061 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "АГРО-ВАД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року. Позивач вважає, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки висновок відповідача про безпідставність включення до складу валових витрат то податкового кредиту за 1-3 квартал 2009 року сум ПДВ та витрат по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3 зроблений взагалі без дослідження жодного пов'язаного з такими операціями документу. Позивач також не погоджується з висновками відповідача про нікчемність правочинів з ФОП ОСОБА_3, оскільки вважає, що податкові органи не наділені правом визнавати правочини нікчемними, а акт перевірки не містить жодних відомостей стосовно порушень закону при укладанні договору з ФОП ОСОБА_3, не містить посилань ні на фальшивість, ні на невідповідність відомостей, зазначених в первинних документах, фактичним обставинам господарських операцій, ні на відсутність у ФОП ОСОБА_3 статусу платника ПДВ, ні на завищені вартості товарів та послуг, ні на несумісність зазначених в них товарів та послуг з власною господарською діяльністю. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що висновки акту перевірки є нормативно та документально необґрунтованими, ґрунтуються на припущеннях податкового органу. Позивач вважає, що він правомірно формував податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3, що підтверджується оформленими належним чином первинними документами.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Ухвалою суду від 02.04.2012 року відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі міста Харкова, замінено його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Київському районі м. Харкова).
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає їх безпідставними та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову посилався на акт перевірки контрагента позивача - ФОП ОСОБА_3 №4717/17-214/2480700172, висновками якого встановлено, що правочини ФОП ОСОБА_3 з позивачем визнані нікчемними. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивачем порушено п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 677927,00 грн., та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 602239,00 грн., а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є обґрунтованими та правомірними.
Прокурор, що вступив у справу в порядку ст. 60 КАС України, у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи.
Таким чином, суд вважає, за можливе розглянути справу без участі прокурора за наявними в ній матеріалами.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "АГРО-ВАД" зареєстровано як юридична особа 22.08.1996 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, код за ЄДРПОУ 22705959, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ №572325, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №520412 (а.с. 216, 217 том 3).
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справ ТОВ "АГРО-ВАД" перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ "АГРО-ВАД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2010 року №7280/23-304/32436061 (а.с. 10-52 том 1).
Згідно висновків акту перевірки від 13.12.2010 року №7280/23-304/32436061 встановлені порушення позивачем, зокрема, п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 677927,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року на суму 484508 грн., 2 квартал 2009 року на суму 174472 грн., 3 квартал 2009 року на суму 18947 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 602239 грн., в тому числі за січень 2009 року на суму 393676 грн., за лютий 2009 року на суму 27953 грн., за березень 2009 року на суму 24448 грн., за квітень 2009 року на суму 19264 грн., за травень 2009 року на суму 47522 грн., за червень 2009 року на суму 80418 грн., за червень 2010 року на суму 8958 грн.
На підставі акту перевірки від 13.12.2010 року №7280/23-304/32436061 відповідачем 27.12.2010 року були винесені податкові повідомлення - рішення №0001012307/0 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 1016890,50 грн. (основний платіж - 677927,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 338963,50 грн.) та №0001022307/0 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі - 903358,50 грн. (основний платіж - 602239,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 301119,50 грн.) (а.с. 53-54 том 1).
Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями від 27.12.2010 року №0001012307/0, №0001022307/0 позивач оскаржив їх до ДПІ у Київському районі м. Харкова, рішенням від 22.02.2011 року №2909/10/25-022 якої залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 27.12.2010 року №0001012307/0 та скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.12.2010 року №0001022307/0 в частині 7627,00 грн. нарахованого податку і 3813,50 грн. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 106-108 том 1).
Як вбачається з рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.02.2011 року №2909/10/25-022 підставою для скасування податкового повідомлення - рішення від 27.12.2010 року №0001022307/0 в частині 7627,00 грн. нарахованого податку і 3813,50 грн. застосованої штрафної санкції, стала допущена під час проведення перевірки арифметична помилка, внаслідок якої не вірно визначена сума завищеного задекларованого податкового кредиту за травень 2009 року.
За результатами розгляду скарги позивача на оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.02.2011 року №2909/10/25-022, Державна податкова адміністрація у Харківській області прийняла рішення від 04.05.2011 року №1993/10/25-203, яким залишила без змін вказане рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова та оскаржувані податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.02.2011 року №2909/10/25-022 (а.с. 102-104 том 1).
Рішенням Державної податкової адміністрації України вказані рішення податкових органів та оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.02.2011 року №2909/10/25-022, залишені без змін (а.с. 93-96 том 1).
Як вбачається з акту перевірки від 13.12.2010 року №7280/23-304/32436061 та з урахуванням рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.02.2011 року №2909/10/25-022, до вказаних висновків акту перевірки відповідач дійшов, оскільки вважає, що позивачем за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року безпідставно віднесено до складу валових витрат суми витрат у загальному розмірі - 2711707,00 грн. та до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі - 600812,00 грн. по його взаємовідносинам з контрагентом - ФОП ОСОБА_3
Суд зазначає, що правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств на момент виникнення спірних правовідносин були визначені статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994 року №334/94-ВР. Виходячи із змісту положень наведеної норми, права формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.
Положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.
Згідно п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно із п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Суд зазначає, що порядок нарахування платником податку податкового кредиту на момент виникнення спірних правовідносин встановлювався Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року.
Відповідно до п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.
Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Судом встановлено, що між ТОВ "АГРО-ВАД" (в якості замовника) та ФОП ОСОБА_3 (в якості виконавця) було укладено договір №0301/1 від 03.01.2008 року про надання послуг з переробки давальницької сировини (а.с. 117-118 том 1), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виготовити з наданої замовником давальницької сировини та передати замовникові готову продукцію - запчастини для сільськогосподарської техніки.
Договором №0301/1 від 03.01.2008 року передбачено, що передача-приймання давальницької сировини та виготовленої продукції здійснюється на складі виконавця, про що складаються відповідні акти прийому-передачі та здачі-прийняття робіт.
На виконання умов договору №0301/1 від 03.01.2008 року сторонами підписані наступні акти прийому-передачі давальницької сировини: №ПМ-0090 від 26.05.2009 року, №ПМ-0088 від 25.05.2009 року, №ПМ-0085 від 22.05.2009 року, №ПМ-0083 від 20.05.2009 року, №ПМ-0082 від 19.05.2009 року, №ПМ-0080 від 18.05.2009 року, №ПМ-0077 від 14.05.2009 року, №ПМ-0074 від 12.05.2009 року, №ПМ-0069 від 05.05.2009 року, №ПМ-0067 від 04.05.2009 року, №ПМ-0064 від 02.05.2009 року, №ПМ-0059 від 24.04.2009 року, №ПМ-0053 від 16.04.2009 року, №ПМ-0050 від 15.04.2009 року, №ПМ-0047 від 13.04.2009 року, №ПМ-0043 від 08.04.2009 року, №ПМ-0038 від 03.04.2009 року, №ПМ-0035 від 01.04.2009 року, №ПМ-0007 від 17.01.2009 року, №ПМ-0003 від 05.01.2009 року, №ПМ-0016 від 20.02.2009 року, №ПМ-0012 від 02.02.2009 року, №ПМ-0029 від 27.03.2009 року, №ПМ-0027 від 24.03.2009 року, №ПМ-0023 від 16.03.2009 року, №ПМ-0019 від 02.03.2009 року (а.с. 137, 140, 145, 148, 151, 154, 157, 160, 165, 169, 171, 176, 179, 184, 187, 192, 195, 200, 236, 241 том 1, а.с. 2, 11, 15, 17, 21, 30 том 2).
На виконання умов договору №0301/1 від 03.01.2008 року за період з січня 2009 року по липень 2009 року сторонами підписанні наступні видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): видаткова накладна №2 від 05.01.09 р. - 1 зкз., акт здачі-прийняття робіт №5 від 08.01.09 р., видаткова накладна №7 від 09.01.09 р., акти здачі-прийняття робіт №12, №13 від 17.01.09 р., акти здачі-прийняття робіт №№16-30 від 19.01.09 р., акт здачі-прийняття робіт №40 від 02.02.09 р., видаткова накладна №12 від 02.02.09 р., видаткова накладна №14 від 09.02.09 р., акт здачі-прийняття робіт №45 від 12.02.09 р., акт здачі-прийняття робіт №49 від 21.02.09 р., акт здачі-прийняття робіт №52 від 02.03.09 р., видаткова накладна №17 від 02.03.09 р., акт здачі-прийняття робіт №53 від 03.03.09 р., видаткова накладна №24 від 12.03.09 р., видаткова накладна №27 від 13.03.09 р., акт здачі-прийняття робіт №56 від 16.03.09 р., акт здачі-прийняття робіт №59 від 24.03.09 р., акт здачі-прийняття робіт №60 від 27.03.09 р., видаткова накладна №32 від 01.04.09 р., видаткова накладна №37 від 10.04.09 р., акт здачі-прийняття робіт №74 від 13.04.09 р., акти здачі-прийняття робіт №76, №77 від 15.04.09 р., акт здачі-прийняття робіт №80 від 16.04.09 р., акт здачі-прийняття робіт №83 від 24.04.09 р., видаткова накладна №42 від 01.05.09 р., акт здачі-прийняття робіт №91 від 02.05.09 р., акт здачі-прийняття робіт №93 від 04.05.09 р., акт здачі-прийняття робіт №97 від 05.05.09 р., видаткова накладна №46 від 07.05.09 р., акт здачі-прийняття робіт №100 від 12.05.09 р., акт здачі-прийняття робіт №102 від 14.05.09 р., акт здачі-прийняття робіт №107 від 19.05.09 р., акт здачі-прийняття робіт №109 від 20.05.09 р., акти здачі-прийняття робіт №111, №113 від 22.05.09 р., акт здачі-прийняття робіт №116 від 25.05.09 р., видаткова накладна №49 від 01.06.09 р., акт здачі-прийняття робіт №122 від 02.06.09 р., видаткова накладна №51 від 02.06.09 р., видаткова накладна №52 від 03.06.09 р., акт здачі-прийняття робіт №124 від 03.06.09 р., акт здачі-прийняття робіт №127 від 04.06.09 р., акт здачі-прийняття робіт №130 від 09.06.09 р., акт здачі-прийняття робіт №133 від 12.06.09 р., акт здачі-прийняття робіт №136 від 15.06.09 р., акт здачі-прийняття робіт №138 від 16.06.09 р., акт здачі-прийняття робіт №141 від 18.06.09 р., акт здачі-прийняття робіт №143 від 19.06.09 р., акти здачі-прийняття робіт №146, №147 від 22.06.09 р., акт здачі-прийняття робіт №149 від 25.06.09 р., видаткова накладна №59 від 01.07.09 р., акт здачі-прийняття робіт №153 від 01.07.09 р., акт здачі-прийняття робіт №155 від 02.07.09 р., акт здачі-прийняття робіт №158 від 04.07.09 р., акт здачі-прийняття робіт №159 від 06.07.09 р., акт здачі-прийняття робіт №167 від 13.07.09 р., акт здачі-прийняття робіт №171 від 20.07.09 р., акт здачі-прийняття робіт №173 від 21.07.09 р., та виписані ФОП ОСОБА_3 відповідні рахунки-фактури (а.с. 138-139, 141-144, 146-147, 149-150, 152-153, 155-156, 158-159, 161-164, 166-168, 170, 172-175, 177-178, 180-183, 185-186, 188-191, 193-194, 196-199, 201-235, 237-240, 242-245 том 1, а.с. 1, 3-10, 12-14, 16, 18-20, 22-29, 33-34 том 2, а.с. 117-139 том 4).
В підтвердження оплати отриманих від ФОП ОСОБА_3 готової продукції та робіт позивачем надано до суду виписки по рахунку, що приєднані до матеріалів справи (а.с. 148-217 том 4).
ФОП ОСОБА_3 виписані позивачу наступні податкові накладні: №2 від 05.01.09р, №5 від 08.01.09р., №9 від 09.01.09р., №18 від 17.01.09р., №19 від 17.01.09р., №22-№36 від 19.01.09р., №40-№41 від 02.02.09р., №45 від 09.02.09р., №47 від 12.02.09р., №54 від 21.02.09р., №64 від 02.03.09р., №60 від 02.03.09р., №65 від 03.03.09р., №71 від 12.03.09р., №74 від 13.03.09р., №78 від 16.03.09р., №82 від 24.03.09р., №85 від 27.03.09р., №87 від 01.04.09р., №98 від 10.04.09р., №100 від 13.04.09р., №102 від 15.04.09р., №103 від 15.04.09р., №106 від 16.04.09р., №112 від 24.04.09р., №115 від 01.05.09р., №120 від 02.05.09р., №124 від 04.05.09р., №125 від 05.05.09р., №126 від 07.05.09р., №128 від 12.05.09р., №130 від 14.05.09р., №140 від 19.05.09р., №143 від 20.05.09р., №146 від 22.05.09р., №147 від 22.05.09р., №150 від 25.05.09р., №159 від 01.06.09р., №162 від 02.06.09р., №161 від 02.06.09р., №165 від 03.06.09р., №164 від 03.06.09р., №167 від 04.06.09р., №170 від 09.06.09р., №173 від 12.06.09р., №176 від 15.06.09р., №178 від 16.06.09р., №181 від 18.06.09р., №183 від 19.06.09р., №186 від 22.06.09р., №187 від 22.06.09р., №189 від 25.06.09р., №191, №193 від 01.07.09р., №195 від 02.07.09р., №198 від 04.07.09р., №200 від 06.07.09р., №207 від 13.07.09р., №212 від 20.07.09р., №214 від 21.07.09р. (а.с. 129-135 том 1, а.с. 35-57 том 2, а.с. 79-85, 100-116 том 4).
Позивачем суми ПДВ по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 були включені до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за період з січня 2009 року по липень 2009 року, що не заперечується сторонами по справі.
В підтвердження фактичного придбання позивачем давальницької сировини у його контрагентів суду надані видаткові накладні, що приєднані до матеріалів справи (а.с. 73-159 том 2, а.с. 14-49, 86-99 том 4).
В підтвердження використання отриманої від ФОП ОСОБА_3 готової продукції позивачем надані до суду видаткові накладні, що приєднані до матеріалів справи (а.с. 106-250 том 2, 1-19 том 3, а.с. 227-250 том 3, а.с. 1-13, 50-78 том 4).
Суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
З огляду на зазначене, вищевказані видаткові накладні, акти прийому-передачі та здачі-прийняття робіт у повному обсязі не містять таких обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, як посади, прізвища або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які склали зазначені первинні документи та які мали повноваження на отримання та передачу відповідного товару (давальницької сировини, готової продукції) та відповідних робіт.
З наданого позивачем до суду витягу з журналу довіреностей (а.с. 222-226 том 3) неможливо ідентифікувати осіб, які отримували та передавали товар (давальницьку сировину, готову продукцію) та роботи відповідно до вищезазначених видаткових накладних та актів прийому-передачі, здачі-прийняття робіт.
Інших доказів наявності повноважень на прийняття та передачу товару (давальницької сировини, готової продукції) та робіт суду не надано.
До суду також не надано жодних документів, що підтверджують фактичне транспортування (перевезення) давальницької сировини від контрагентів-постачальників та ФОП ОСОБА_3, а також виготовленої продукції за договором №0301/1 від 03.01.2008 року.
Позивачем не надано до суду жодних документів, що підтверджують факт оприбуткування отриманої від ФОП ОСОБА_3 виготовленої продукції.
Суд зазначає, що надані позивачем до суду, в якості доказу зберігання зазначеного товару, витяги з Державного реєстру правочинів та про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 21-22 том 3) засвідчують право власності позивача на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Вишневий, буд. 3, проте не засвідчує факт оприбуткування та зберігання зазначеного товару саме за цією адресою.
Щодо посилання позивача про те, що під час проведення перевірки висновок відповідачем зроблений без дослідження жодного пов'язаного з господарськими операціями з ФОП ОСОБА_3 документу, оскільки первинні документи були вилучені на підставі постанови про проведення вилучення від 22.06.2009 року та протоколу вилучення від 02.07.2009 року (а.с. 111-115), суд зазначає, що зазначені доводи позивача не підтверджують правомірність включення ним до складу валових витрат та податкового кредиту сум витрат та сум ПДВ по таким господарським операціям.
Відповідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на зазначене та виходячи з обґрунтувань позовних вимог, позивач повинен довести правомірність включення ним до складу валових витрат та податкового кредиту сум ПДВ та витрат по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3, а суд відповідно до ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Окрім цього, суд зазначає, що дії відповідача щодо проведення ним перевірки позивачем не оскаржувались.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, висновками акту перевірки ФОП ОСОБА_3 №4717/17-214/2480700172 від 28.10.2010 року, проведеної фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, встановлено, що ФОП ОСОБА_3 порушено, зокрема, ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями (у т.ч. з ТОВ "АГРО-ВАД"). В ході проведення перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином, встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) та ст. 13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.92р. (із змінами та доповненнями) в частині включення до валових доходів сум від реалізації товарів (послуг) та відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) та ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.92р. (із змінами та доповненнями) в частині включення до валових витрат сум від закупівлі товарів (послуг). Також, у ФОП ОСОБА_3 відсутні об'єкти, які підпадають під визначення п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану
вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями в частині включення до складу податкового зобов'язання сум ПДВ від реалізації товарів (послуг) та відсутні об'єкти, які підпадають під визначення п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з придбання товарів (послуг).
Перевіркою встановлено нікчемність угод по реалізації товарів (послуг) ФОП ОСОБА_3 за період з 01.08.2008р. по 31.12.2009р. на загальну суму 58899412,08 грн., в т.ч. ПДВ 9816568,68 грн. по зазначеним у п.2.2.1 акту перевірки контрагентам (у т.ч. з ТОВ "АГРО-ВАД") (а.с. 66-206 том 3).
Отже, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджена реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_3, а саме не підтверджено фактичне отримання та передача відповідного товару (давальницької сировини, готової продукції) та відповідних робіт, транспортування (перевезення) та зберігання давальницької сировини та виготовленої продукції, та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.
Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат у розмірі 2711707,00 грн. та до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 600812,00 грн. по його взаємовідносинам з контрагентом - ФОП ОСОБА_3
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що збільшення відповідачем сум грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у загальному розмірі - 1016890,50 грн. та з податку на додану вартість у загальному розмірі - 903358,50 грн., є обґрунтованим.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Проте, матеріалами справи підтверджено правомірність та обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень від 27.12.2010 року №0001012307/0, №0001022307/0.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВАД" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, за участі Прокуратури Київського району міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 09.04.2012 року.
Суддя Піскун В.О.