Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
05 квітня 2012 р. № 2-а- 2362/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Піскун В.О.,
при секретарі судового засідання - Полях Н.А.,
за участі:
представника позивача - Бондар Л.М.,
представника позивача - Ужеговой Г.П.,
представника відповідача - Бровка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Первомайського комунального виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Позивач - Первомайське комунальне виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 24.10.2011 року №0001551528 «Про допущені порушення підприємством п.п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Прикінцевих положень» Податкового кодексу України, а саме - про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 2065355,00 грн.».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок проведеної камеральної перевірки Первомайського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області складено акт від 10.10.2011 р. № 129/15/22714272, на підставі якого відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001551528 від 27.10.2011 року про допущені порушення підприємством п.п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Прикінцевих положень» Податкового кодексу України, а саме - про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 2065355,00 грн. Позивач із податковим повідомленням - рішенням №0001551528 від 27.10.2011 року не погоджується та вважає його таким, що підлягає скасуванню. При цьому позивач вважає, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Отже, позивач вважає, що ним було правомірно сформовано склад об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду у розмірі 2065355,00 грн., сума якого правомірно включена до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у ІІ кварталі 2011 року.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Ухвалою суду від 22.03.2012 року відповідача - Лозівську об'єднану державну податкову інспекцію у Харківській області, замінено його правонаступником - Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, при цьому посилався на те, що під час проведення камеральної перевірки встановлено, що об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств у 2 кварталі 2011 року сформовано позивачем з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого за підсумками 2010 року, чим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на 2065355,00 грн. Представник відповідача зазначив, що виходячи з положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України до складу ІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктом господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року, про що також свідчить Висновок науково-практичної експертизи, складений Науково-дослідним інститутом правового забезпечення інноваційної діяльності Національної академії правових наук. Таким чином, представник відповідача вважає, що висновки акту камеральної перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є таким, що прийнято на підставі діючих норм податкового законодавства.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що Первомайське комунальне виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства перебуває на податковому обліку в Лозівській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, про що складено акт від 10.10.2011 р. № 129/15/22714272 (а.с. 12-14).
За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п. 150.1 ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2065355,00 грн.
Не погодившись з зазначеними висновками акту перевірки, позивач звернувся до відповідача зі своїми запереченнями №1133 від 14.10.2011 року (а.с. 10), на які листом від 21.10.2011 року №2972/10/15-086 отримав відповідь про правомірність висновків акту перевірки та про залишення заперечень позивача без задоволення (а.с. 26).
На підставі акту перевірки від 10.10.2011 р. № 129/15/22714272 відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 24.10.2011 року №0001551528, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2065355,00 грн. (а.с. 9).
Не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової адміністрації у Харківській області та до Державної податкової служби України (а.с. 17, 19), за результатами розгляду скарг позивача рішеннями №5817/10/25-103 від 20.12.2011 року та №1214/6/10-2415 від 19.01.2012 року оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с. 20-21, 24-25).
Як вбачається з матеріалів справи зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням здійснено відповідачем у зв'язку із відображенням в податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення за 2010 рік, що на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту дозволяє включати виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктом господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року.
Проте, суд не може погодитися із таким твердженням податкового органу, з огляду на наступне.
Суд зазначає, що правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку передбачені нормами Податкового кодексу України вiд 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі - ПК України), зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".
Однак, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Разом із тим, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.
Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями ПК України.
Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:
якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках витрат, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі витрати повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.
Натомість, податковим органом не врахованого того, що в періоді до 01.04.2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, а діяв Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відтак, підприємство здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування мало керуватися положеннями саме вказаного Закону, що, як встановлено судом, і зроблено останнім.
Так, відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.
Згідно з п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.
У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
З викладеного вбачається, що від'ємне значення минулих років - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у той час.
Згідно декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року по рядку 08 (об'єкт оподаткування) підприємством задеклароване від'ємне значення об'єкту оподаткування у розмірі 2065355,00 грн., а від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у рядку 04.9 склало 2504975,00 грн. (а.с. 110-112).
Судом встановлено, що позивачем, згідно ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові доходи І кварталу 2011 року зменшувалися на суму валових витрат цього періоду та на суму амортизаційних відрахувань, а складовим елементом валових витрат І кварталу 2011 року, згідно з п. 6.1 ст.6 і п. 22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було від'ємне значення (збитки) минулих років задекларованих позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань за 2009 рік, у деклараціях з податку на прибуток за І квартал 2010 року, за півріччя 2010 року, за ІІІ квартал 2010 року та за 2010 рік з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань за 2010 рік (а.с. 134, 96-109).
Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Таким чином, підприємство по рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в порядку, визначеному нормами чинного податкового законодавства, зазначило від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 2065355,00 грн., в який перенесло показники, відображені по рядку 08 та по рядку 04.9 відповідно до декларації, складеної за І квартал 2011 року (а.с. 113-119).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно складено декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, а відтак підстав для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у податкового органу не було.
З посиланням відповідача на висновок науково-практичної експертизи, складеного Науково-дослідним інститутом правового забезпечення інноваційної діяльності Національної академії правових наук щодо роз'яснення чи правомірно платники податків у складі податкової звітності з податку на прибуток, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, враховують не лише від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року, а й від'ємне значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року за підсумками 2010 року (а.с. 75-77), суд не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до чинного законодавства України вказаний висновок не має обов'язкового характеру для виконання.
Крім того, наданий представником відповідача висновок не має підпису та не завірений належним чином, а тому не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 150 Конституції України офіційне тлумачення Конституції України та законів України належить до повноважень Конституційного Суду України.
Статтею ст. 13 Закону України "Про Конституційний Суд України"від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР, із змінами та доповненнями, визначені повноваження Конституційного Суду України. З пункту 4 зазначеної статті 13 вбачається, що офіційне тлумачення законів України належить до компетенції Конституційного Суду України.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України визнається презумпція правомірності рішень платника податку, а пунктом 56.21 ст. 56 ПК України передбачено, що за умови, коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Також суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом вищезазначених норм, відповідні витрати вважаються сформованими платником податку правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарських операцій платника податків у податковому обліку фактичним даним, що відповідачем також не було доведено.
Проте, позивачем в підтвердження сум витрат підприємства у розмірі 236348,00 грн., які утворилися станом на 01.01.2010 року та у розмірі 2268627,00 грн., що були задекларовані у декларації з податку на прибуток за 2010 рік, надані до суду відповідні рахунки, акти виконаних послуг та приймання-передачі, накладні (а.с. 125-133, 135-142).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -
Адміністративний позов Первомайського комунального виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 24.10.2011 року №0001551528.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 09.04.2012 року.
Суддя Піскун В.О.