12 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1128/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.
при секретарі - Кононенко А.С.
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Домбровський Я.В.
представника відповідача - Терехов К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
27 лютого 2012 року позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби проведена перевірка Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 8042/17-311/2558704643 від 28.11.2011 року. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2011 року № 0000061700/12153, № 00000/12152. Як зазначає позивач спірні рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до направлень від 27.10.2011 року № 4608/004608, № 4609/004609 та плану - графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання державними податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року.
В ході перевірки встановлено порушення:
- п.п.7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97- ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість на 13783 грн.
- ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року № 13-92, ст.5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97- ВР від 22.05.1997 року в результаті чого завищено валові витрати в перевіряємому періоді на 80806 грн.
За результатами перевірки складено акт № 8042/17-311/2558704643 від 28.11.2011 року.
На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 12 грудня 2011 року № 0000061700/12153 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 12120,9 грн., № 00000/12152 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість з них за основним платежем - 13783 грн., штрафні (фінансові) санкції -3445,75 грн.
Позивач не погодився з даними податковим повідомленням-рішенням та оскаржив їх до суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Досліджуючи питання правомірності визначення Кременчуцькою ОДПІ податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 05.04.2007 року Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області.
Актом перевірки встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за липень 2010 року податкові накладні від 12.07.2010 року № 1300067756, від 20.07.2010 року № 1300068245, від 23.07.2010 року № 1300068250, від 23.07.2010 року № 1300068251 на придбання у ТОВ "Хенкель - Україна" клеючої сировини. Згідно додатку №5 до декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року ТОВ "Хенкель - Україна" не включило до складу податкових зобов'язань по ПДВ зазначені податкові накладні.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Хенкель - Україна" укладено договір поставки товару № 1Н/0208 від 18.02.2008 року (а.с.39), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві хімічну продукцію, а покупець прийняти та оплатити вказаний товар.
На підтвердження реальності даного договору ФОП ОСОБА_1 надано до матеріалів справи реєстр отриманих та виданих податкових накладних (а.с.49), податкові накладні, платіжні доручення, довіреність (а.с. 59 - 97).
Факт здійснення фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 підтвердило й ТОВ "Хенкель - Україна" та відобразило цю операцію у своєму податковому обліку. Відповідну податкову декларацію з ПДВ (копію) представник позивача надав суду та вона наявна у матеріалах справи. Згідно цієї декларації податковий кредит ФОП ОСОБА_1 ТОВ "Хенкель - Україна" відобразило в липень 2010 року, подавши уточнюючі розрахунки.(а.с. 51-57).
Тому суд вважає доведеними дійсність операції та право позивача на формування податкового кредиту на підставі операцій з ТОВ "Хенкель - Україна".
Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту Закон про ПДВ), є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
За таких обставин суд не може погодитися з позицією відповідача у справі щодо неправомірності формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Хенкель - Україна" озивачеві. Таким чином, суд вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Закону про ПДВ, відтак, оскаржуване рішення про донарахування податку на додану вартість прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому податкове повідомлення-рішення № 00000/12152 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість з них за основним платежем - 13783 грн., штрафні (фінансові) санкції -3445,75 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
З приводу оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000061700/12153 від 12.12.2011 року позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 12120,9 грн. (основний платіж, штрафні (фінансові) санкції не застосовувались), суд приходить до наступних висновків.
Перевіркою правильності визначення валових витрат за 2010 рік встановлено завищення валових витрат на 77506 грн. Згідно даних декларації про доходи за 2010 рік валові витрати складають 769525,87 грн., згідно даних перевірки - 692019,87 грн.
Як встановлено під час проведення перевірки, ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було включено до складу валових витрат за 2010 рік витрати на придбання електронної одиниці поповнення рахунку мобільного телефону на суму 4780 грн.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю регламентується Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року № 13-92, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Відповідно до п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням певних обмежень.
Таким чином, платник податку має право на врахування понесених витрат при визначенні оподаткованого доходу виключно за наявності документального підтвердження їх зв'язку з його господарською діяльності.
З пояснень позивача встановлено, що наказом №1 установлено середньомісячний ліміт на використання мобільного зв'язку по номеру НОМЕР_7 в розмірі 400 грн. для діяльності ФОП ОСОБА_1, оперативного зв'язку, в цілях забезпечення контролю за доставкою хімічних товарів, гнучкого реагування на зміну цін, виконання умов і строків договірних зобов'язань.
Позивачем на підтвердження використання мобільного зв'язку надано видаткові накладні, рахунок фактура (а.с.107 - 128), податкові накладні (а.с. 129-150), платіжні доручення (а.с. 151 - 178).
З огляду на вищезазначені документи суд зазначає наступне.
В судовому засіданні встановлено, що згідно з бухгалтерським обліком, мобільні телефони на балансі у ФОП ОСОБА_1 не числяться.
Позивачем не надано доказів взяття мобільного телефону на баланс, акт введення в експлуатацію, договір на отримання послуг мобільного зв'язку, доказів здійснення переговорів в межах господарської діяльності.
Також, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат за 2010 рік було включено витрати на оплату транспортних послуг в сумі 1950 грн., що підтверджується книгою обліку доходів і витрат, транспортні послуги надавав ФОП ОСОБА_7
Відповідно до вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку не належать до складу валових витрат.
Згідно з п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні затверджено Постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" від 25.02.1997 року № 207, відповідно до п.1 якої для водія юридичної або фізичної особи - підприємця, що здійснює списання паливно-мастильних матеріалів для заправки автотранспорту, в наявності серед інших документів мають бути товарно-транспортна накладна (ф.№1-ТН) (при перевезенні вантажу), подорожній лист вантажного автомобіля (ф.№2) тощо.
Позивачем не було надано на підтвердження витрат на транспортні послуги належним чином оформлених подорожніх листів та товарно-транспортних накладних, договору про надання транспортних послуг тощо.
ФОП ОСОБА_1 було включено до складу валових витрат за 2010 рік витрати на придбання клеючої речовини у ТОВ "Хенкель-Україна" в сумі 70776 грн. Зазначена сума не була оплачена ФОП ОСОБА_1 та рахується в складі кредиторської заборгованості станом на 31.12.2010 року, що підтверджується первинними банківськими документами.
Положення ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати - застосовується в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями, які відповідають переліку статті 5 вказаного Закону, за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному періоді) безпосередньо отриманий дохід.
Позивач включив до складу валових витрат суму 70776 грн., яка не була ним оплачена в перевіряємому періоді та рахується в складі кредиторської заборгованості, чим порушено вимоги ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтвердили, що дійсно ФОП ОСОБА_1 було включено до складу валових витрат неоплачену суму кредиторської заборгованості, дану заборгованість позивач сплатив в лютому-березні 2011 року.
Отже, податкове повідомлення - рішення від 12 грудня 2011 року № 0000061700/12153 прийняте у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000071700/12152 від 12 грудня 2011 року про збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість.
В інший частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 146 (сто сорок шість) грн. 75 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2012 року.
Суддя Г.В. Костенко