Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв
11:15
05.03.2012 Справа № 2а-254/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О. М. за участю секретаря судового засідання Зощака В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55600
доНовобузької районної державної адміністрації, вул. Гребеннікова, 1, м. Новий Буг, Миколаївська область, 55600
провизнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Новобузької районної державної адміністрації про визнання дій Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства - неправомірними; зобов'язання Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області прийняти розпорядження про надання ОСОБА_1, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства в межах території Новобузької міської ради Миколаївської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2011 року, з метою одержання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в порядку встановленому статтею 118 Земельного кодексу України, в межах території Новобузької міської ради Миколаївської області, позивач звернувся письмовою заявою на адресу Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області. Проте, 30.11.2011 року, на своє звернення отримав нічим необґрунтовану та не вмотивовану, формальну відмову, яку вважає не законною.
Відповідач в судове зсідання не з'явився двічі, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надава, причин неявки суду не повідомляв. Крім того, вимогу суду в порядку ч. 2статті 69, ч.2, 4 статті 71 КАС України, щодо надання заперечень та всіх матеріалів, які можуть бути використані як докази, відповідач не виконав, ухвалу суду проігнорував.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
На підставі з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами судом встановлено наступне.
18.11.2011 року позивач звернувся з заявою до відповідача про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Новобузької міської ради (а.с.13).
30.11.2011 року позивачеві надано відповідь (а.с. 8), згідно якої його повідомлено, що надання такої земельної ділянки є неможливим, в зв'язку з тим, що до відповідача продовжують надходити заяви громадян, яким за рішенням суду виділені земельні ділянки із земель запасу, оскільки по невідомим причинам громадяни були пропущені в списках доданих до державних актів на право колективної власності (земельні частки (паї)), а також заяви громадян, які були малолітніми в'язнями-жертвами нацизму, учасниками бойових дій та учасниками війни та повернено звернення позивача без задоволення.
Суд вважає такі дії протиправними зважаючи на наступне.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Відповідно до вимог ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності площею не більше 2,0 га.
Згідно положень пунктів 6,7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
В своїй відповіді Новобузька районна державна адміністрація не зазначила підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги позивача щодо визнання дій Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства неправомірними.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти розпорядження про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Новобузької міської ради, суд зазначає наступне.
Пунктом 5.6 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 у справі "Про постійне користування земельними ділянками" визначено, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Закон України "Про місцеве самоврядування" визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Відповідно до положень ст.17 Земельного кодексу України та ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України, віднесено виключно до повноважень місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до ст.116 та 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Тобто, відповідач у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, на якого Конституцією та Законами України покладені обов'язки щодо передання у власність, надання в постійне користування та оренду, продаж, викуп земельних ділянок, припинення права користування та права власності на ці земельні ділянки, а також узгодження місць розташування об'єктів на земельних ділянках та надання дозволів на розробку проектів землеустрою.
Разом з тим, суд вважає, що спосіб захисту, обраний позивачем, а саме вимога про зобов'язання відповідача прийняти певне рішення, не є належним способом захисту порушеного права у зв'язку з тим, що не допускається втручання в діяльність суб'єкта владних повноважень та підміну його компетенції.
В той же час відповідно до положень статті ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи досліджені матеріали справи, суд вважає за можливе, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Новобузьку районну державну адміністрацію Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Новобузької міської ради з земель Держрезерву в порядку, встановленому ст.118 Земельного кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду обґрунтованість та правомірність вчинених дій.
Керуючись статтями 11, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати дії Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства неправомірними.
3. Зобов'язати Новобузьку районну державну адміністрацію Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Новобузької міської ради Миколаївської області в порядку, встановленому ст.118 Земельного кодексу України.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.М. Мельник