Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"03" квітня 2012 р. № 2-а-13618/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
Суддів Зінченко А.В., Зоркіної Ю.В.
за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного
суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України
про визнання протиправним наказу та поновлення на посаді,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Харківської області від 15.07.2011 р. №1015к.; визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 27.07.2011 року №930к.; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого прокуратури Комінтернівського району м. Харкова з поновленням класного чину «юрист 2 класу», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 05.11.2010 № 1445к.
В обґрунтування позову вказано, що висновок щодо звільнення ОСОБА_1 з посади за отримання хабара, є порушенням з боку відповідачів «презумпції невинності», тобто правового принципу, встановленого статтею 62 Конституції України, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили, оскільки в матеріалах справи немає доказів наявності у відношенні ОСОБА_1 вироку, який набрав би законної сили, тоді як постанова про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1 не є доказом вини обвинувачуваного.
Представник позивача та позивач в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, та просили їх задовольнити.
Представник відповідачів в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що викладені у наказі обставини повністю підтверджуються матеріалами службового розслідування, а характер накладеного дисциплінарного стягнення відповідає ступеню вини і тяжкості вчиненого позивачем проступку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді старшого слідчого прокуратури Комінтернівського району м. Харкова з 25листопада 2009 року.
09.02.2011 року ОСОБА_1 прийняв присягу працівника прокуратури.
На підставі наказу прокурора Харківської області № 1015к від 15.07.2011 ОСОБА_1 було звільнено з органів прокуратури за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, порушення вимог Присяги працівника прокуратури відповідно до п.2 ч.2 ст. 46-2, ст. 48 Закону України «Про прокуратуру», п.1 ст. 8, п. 5 ст. 9, ст. 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України.
Наказом Генерального прокурора України від 27 липня 2011 року № 930 к в наказ від 15.07.2011 року № 1015к було внесено зміни, а саме: змінено п. 1 наказу прокурора Харківської області від 15.07.2011 року № 1015к. Вважати ОСОБА_1 звільненим із посади старшого слідчого прокуратури Комінтернівського району м. Харкова за вчинення проступку, що порочить працівника прокуратури, з позбавленням класного чину «юриста 2 класу», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 05.11.2010 року № 1445к.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом, підставою для винесення оскаржених наказів є той факт, що Генеральною прокуратурою України за матеріалами перевірки, які надійшли із Служби безпеки України, стосовно прокурора Комінтернівського району м. Харкова ОСОБА_2 та старшого слідчого прокуратури Комінтернівського району м. Харкова встановлено, що відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ч. З ст. 368 КК України - одержання хабара службовою особою, яка, займає відповідальне становище в будь-якому вигляді за виконання в інтересах того, хто дає хабар дії з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з його вимаганням.
В ході розслідування кримінальної справи установлено, що старший слідчий прокуратури Комінтернівського району м. Харкова ОСОБА_1, розслідуючи кримінальну справу стосовно співробітників патрульно-дорожньої служби, вступив з одним із них за попередньою змовою з прокурором району ОСОБА_2, у протиправні позаслужбові стосунки з метою отримання хабара.
Протягом травня-червня 2011 року він вимагав, а 01.07.2011 та 14.07.2011 спільно з ОСОБА_2 отримав від цього співробітника загалом 15 тис. доларів США за закриття кримінальної справи.
Із загальної суми хабара ОСОБА_1 отримав у власне користування 2 тис. доларів США. Після чого 14.07.2011 його було затримано і судом обрано запобіжний захід - тримання під вартою. У подальшому запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд.
Також судом встановлено, що за вище зазначеним фактом прокурором Харківської області розпорядженням №56 від 14.07.2011 на підставі п.11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, п.2.3 наказу Генерального прокурора України №69 від 21.02.2001 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України», п.5 наказу Генерального прокурора України №2гн від 20.01.2006 «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України»призначено службове розслідування та створено для перевірки усіх обставин відповідну комісію.
Комісія у складі чотирьох працівників апарату прокуратури Харківської області ретельно дослідивши обставини події, відібравши пояснення від ОСОБА_1 та інших посадових осіб прокуратури, склала 15.07.2011, висновок у якому підтверджено факт вчинення позивачем ганебного вчинку. Того ж дня висновок затверджено прокурором Харківської області.
Також судом встановлено, що згідно пояснень від 14.07.2011наданих ОСОБА_1 під час службової перевірки він визнав факт позаслужбових стосунків та отримання хабара. Слід зазначити, що ним підписано кожен аркуш пояснень, при цьому будь-яких зауважень з приводу змісту відібраних пояснень не висловлено.
Відповідно до вимог ст. 142 КЗпП України та ст. 48 Закону України "Про прокуратуру" за неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України (надалі статутом), затвердженим Постановою Верховної Ради України № 1796-ХП від 06.11.1991.
Суд зазначає, що звільняючи позивача з посади, відповідач виходив з того, що останнім було вчинено проступок, який порочить працівника прокуратури та порушено вимоги Присяги працівника прокуратури відповідно до п.2 ч.2 ст. 46-2, ст. 48 Закону України «Про прокуратуру», п.1 ст. 8, п. 5 ст. 9, ст. 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України.
Як зазначено в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 11.03.2011р. (реєстраційний № 2-рп/2011), присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання посадової особи. Вона є особистою обіцянкою про вірність служби народові України. У присязі знаходить вияв конституційне положення про те, що джерелом влади є народ України, і саме йому адресована присяга, яку складає посадова особа. Присяга має, насамперед, моральне, етичне значення, її окремі елементи є етичними правилами поведінки працівника прокуратури.
Згідно із ст. 8 Статуту дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
У ст. 46 Закону України "Про прокуратуру" наведено текст Присяги, який зобов'язує усіх працівників прокуратури неухильно додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати свої службові обов'язки, сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку, захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави. У цій статті зазначено, що порушення Присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури.
Суд аналізуючи міст поняття Присяги приходить до висновку, що Присяга працівника прокуратури передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно. Сумління -це усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість (Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова. -Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. - С. 587). Відтак, несумлінність - це не усвідомлення особою моральної відповідальності за поведінку та вчинки перед самим собою, людьми, суспільством, відсутність моральних принципів та переконань. Оцінку сумлінності дій особи в конкретних умовах дає, насамперед, орган, в якому працює посадова особа. Про несумлінність дій (бездіяльності) службової особи свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого, безвідповідального ставлення до них.
Із положень ст. 46 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України випливає, що працівники прокуратури повинні мати необхідні ділові та високі моральні якості, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків із справедливістю та непідкупністю, бути принциповими і непримиренними до порушень закону, особисто суворо додержуватися вимог закону. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.
Статтею 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що дисциплінарними стягненнями є : догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.
Виходячи з аналізу вище зазначених положень суд приходить до висновку, що Закон та Дисциплінарний статут не містить чітких ознак діяння, яке слід кваліфікувати як порушення Присяги чи проступку який порочить працівника прокуратури. Вищий адміністративний суд України неодноразово висловлював правову позицію, що суть порушення Присяги, скоєння проступку який порочить працівника держаного органу(вданому випадку прокуратури), пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій (Постанови від 09.09.2010 р. № П-95/10, 28.10.2010 р. № П-96/10, 08.06.2011 р. № П/9991/45/11).
Виходячи з вище викладеного, суд погоджується з висновками відповідача викладеними в спірних наказах, що поступок позивача повністю суперечить його обов'язкам та підривають довіру до нього, як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій.
Також суд зазначає, що відмова позивача у подальшому від визнання фактів вимагання та отримання ним хабара, відсутність обвинувального вироку суду у кримінальній справі не впливає на юридичну оцінку його дій та не перешкодою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки як було зазначено судом вище оцінку його проступку (ганебний він чи ні) дає орган в якому він працює.
Що стосується твердження позивача, що його своєчасно не було ознайомлено з наказами про звільнення, то з вказаним твердженням суд не погоджується оскільки відповідно до ст. 11 Статуту дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила.
Згідно із ст. 12 Статуту дисциплінарне стягнення застосовується протягом місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку.
Зазначені вимоги Статуту дотримано, оскільки від позивача 14.07.2011 одержано письмові пояснення, а дисциплінарне стягнення застосовано в межах строків, передбачених статтею 12 Статуту.
Викладені у наказі обставини повністю підтверджуються матеріалами службового розслідування, а характер накладеного дисциплінарного стягнення відповідає ступеню вини і тяжкості вчиненого позивачем проступку.
Наказом Генерального прокурора України за №930к від 27.07.2011 до п.1 вказаного наказу прокурора області внесено зміни і ОСОБА_1 звільнено з посади за вчинення проступку, що порочить працівника прокуратури з позбавленням класного чину «юрист 2 класу», присвоєного наказом Генерального прокурора України за №1445к від 05.11.2010. Прийняте Генеральним прокурором України рішення відповідає приписам ст. 16 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких він вправі посилити дисциплінарне стягнення.
З оскаржуваними наказами ОСОБА_1 ознайомлено лише 05.10.2011, оскільки стосовно нього було обрано запобіжний захід - тримання під вартою у слідчому ізоляторі м. Києва. Ознайомлення відбулося під час перебування позивача у м. Харкові після зміни запобіжного заходу на підписку про невиїзд. Проте вказана обставина не є підставою для поновлення на роботі.
Таким чином суд приходить до висновку, що оскаржувані накази видано в межах наданих повноважень, у спосіб, що передбачений законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, своєчасно.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України про визнання протиправним наказу та поновлення на посаді -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 квітня 2012 року.
Головуючий суддя Спірідонов М.О.
Судді Зінченко А.В.
Зоркіна Ю.В.