10 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа №2а-1670/1414/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Петрової Л.М.,
при секретарі - Протас О.М.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Білецької М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського міського центру зайнятості про визнання дій незаконними, визнання наказу нечинним,
13 березня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського міського центру зайнятості про визнання дій відповідача неправомірними щодо направлення її на роботу до суб'єкта господарювання, який не створив належних безпечних умов праці, також щодо намагання Полтавського міського центру зайнятості стягнути з неї витрати на перепідготовку та повернути суму матеріальної допомоги, визнання наказу від 03 листопада 2011 року №366 "Про повернення матеріальної допомоги в період навчання та вартості навчання ОСОБА_1" нечинним.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що умови договору щодо навчання в Професійно-технічному училищі №4 м. Полтави виконано ОСОБА_1 в повному обсязі, нова професія здобута. Однак, на думку позивача, Полтавський міський центр зайнятості прийняв незаконне рішення, відповідно до якого позивач зобов'язана відшкодувати державній службі зайнятості всі витрати, пов'язані з перепідготовкою та виплатою матеріальної допомоги на період навчання, ігноруючи державні гарантії щодо безоплатності надання послуг державною службою зайнятості. Зазначала, що відповідачем запропоновано ОСОБА_1 роботу, яка її не влаштовує, так як умови праці у приватного підприємця ОСОБА_3 не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці. Крім того, позивач зауважила, що відповідачем порушено порядок здійснення записів у трудову книжку ОСОБА_1
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У своїх письмових запереченнях зазначав, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості позивач виявила бажання пройти курси професійного навчання за навчальною програмою "Кухар". В подальшому між позивачем та Полтавським міським центром зайнятості укладено договір №165011032400214 щодо професійного навчання ОСОБА_1 в професійно-технічному училищі №4 м. Полтави з подальшим працевлаштуванням. 28 вересня 2011 року позивачем було надано до центру зайнятості корінець направлення на працевлаштування до ПП ОСОБА_3 з відміткою роботодавця "відмова особи". У зв'язку з відмовою позивача працювати за набутою професією (спеціальністю) Полтавським міським центром зайнятості було прийнято рішення про припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття ОСОБА_1 з обліку з 28 вересня 2011 року. Зауважував, що Полтавський міський центр зайнятості був позбавлений можливості внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1, оскільки остання знаходилася у позивача і під час відвідування 28 вересня 2011 року центру зайнятості ОСОБА_1 відмовилася від її надання. Вважає, що оскаржуваний наказ від 03 листопада 2011 року №366 про повернення ОСОБА_1 матеріальної допомоги, отриманої у період професійного навчання прийнято у відповідності до норм діючого законодавства, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 26 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського міського центру зайнятості як така, що шукає роботу /а.с. 15/. 02 листопада 2010 року на підставі заяви позивача /а.с. 16/, наказом від 02 листопада 2010 року №НТ101102 їй було присвоєно статус безробітного /а.с. 17/.
Під час перебування на обліку в Полтавському міському центрі зайнятості позивач виявила бажання пройти курси професійного навчання за навчальною програмою "Кухар" в професійно-технічному училищі №4 м. Полтави з подальшим працевлаштуванням, про що ОСОБА_1 було подано відповідну заяву /а.с. 19/.
25 березня 2011 року на підставі заяви відповідача, між Полтавським міським центром зайнятості та ОСОБА_1 укладено договір №165011032400214 щодо направлення ОСОБА_1 на перепідготовку в професійно-технічне училище №4 м. Полтави за професією кухар, розряд 3, строком на 5,83 міс. (910 год.) з метою сприяння подальшому працевлаштуванню /а.с. 20/.
Згідно договору від 25 березня 2011 року №165011032400214 ОСОБА_1 зобов'язувалася приступити у визначені службою зайнятості строки до занять, пройти повний курс навчання, оволодіти професійними знаннями та навиками, передбаченими навчальними планами та програмами, скласти кваліфікаційні (випускні) іспити чи інші форми контролю знань /пункт 2.1.1. Договору/; Полтавський міський центр зайнятості зобов'язувався виплачувати щомісяця згідно з законодавством матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації (за умови збереження права на її одержання) /пункт 2.1.2. Договору/, а також у разі проведення навчання не за місцем проживання - оплати вартості проїзду до навчального закладу і у зворотному напрямку, проживання, або, при необхідності, щоденного проїзду /пункт 2.2.3. Договору/; сприяти в подальшому працевлаштуванні відповідно до набутої професії (спеціальності) та кваліфікації /пункт 2.2.4. Договору/.
Відповідно до пункту 3.1.2 розділу 3 "Відповідальність сторін" зазначеного Договору у разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією (спеціальністю), набутою в результаті професійного навчання, з громадянина стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (в оплату щоденного проїзду) та витрат на проживання. Якщо громадянин відмовляється добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Згідно наявної у матеріалах справи копії корінця направлення на навчання від 28 березня 2011 року /а.с. 21/ судом встановлено, що наказом від 28 березня 2011 року №4 ОСОБА_1 зараховано до складу навчальної групи з 28 березня 2011 року.
Після проходження позивачем професійного навчання, 22 вересня 2011 року спеціалістом Полтавського міського центру зайнятості під час прийому було видане ОСОБА_1 направлення №16501103230033006 на працевлаштування до ПП ОСОБА_3 на посаду кухаря /а.с. 22/.
28 вересня 2011 року позивачем було надано до центру зайнятості відповідний корінець направлення на працевлаштування до ПП ОСОБА_3 від 22 вересня 2011 року №16501103230033006, з відміткою роботодавця "відмова особи" /а.с. 22/.
Наказом Полтавського міського центру зайнятості від 28 вересня 2011 року №НТ110928 позивачу припинено виплату допомоги по безробіттю та знято з обліку у зв'язку з відмовою безробітного від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації /а.с. 18/.
03 листопада 2011 року відповідачем прийнято наказ №366 "Про повернення матеріальної допомоги в період навчання та вартості навчання ОСОБА_1" /а.с. 23/, який направлено позивачу 8 листопада 2011 року супровідним листом від 07 листопада 2011 року №02-3607 /а.с. 24-25/ та повернуто відділенням зв'язку з поштовою відміткою за закінченням терміну зберігання /а.с. 26/.
Позивач не погодився з діями Полтавського міського центру зайнятості та із винесеним наказом від 03 листопада 2011 року №366 та оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку діям Полтавського міського центру зайнятості та оскаржуваному наказу від 03 листопада 2011 року №366 суд виходить із наступного.
Спірні відносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 року, №1533-III , Законом України "Про зайнятість населення", наказом Мінпраці від 20 листопада 2000 року, №308 "Про затвердження Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного".
Так, частиною третьою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.
Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затверджений наказом Мінпраці від 20 листопада 2000 року, №308, розроблено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" /пункт 1.1. Порядку/.
Згідно пункту 28 зазначеного Порядку у разі припинення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за набутою професією (спеціальністю) з осіб стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи щоденні), витрат на проживання та витрат, пов'язаних з попереднім медичним та наркологічним оглядом відповідно до законодавства.
Крім того, про відповідальність аналогічного змісту зазначено у пункті 3.1.2 Договору, укладеного між ОСОБА_1 та Полтавським міським центром зайнятості.
Суд погоджується із доводами позивача, що норми Закону України "Про зайнятість населення", на які посилається ОСОБА_1, дійсно передбачають безоплатне навчання безробітних професії, разом з тим, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачені права, обов'язки і відповідальність застрахованих осіб, зокрема, зазначеною вище частиною третьою статті 36.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ від 03 листопада 2011 року №366 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстав для визнання його нечинним у суду немає.
Доводи позивача про порушення центром зайнятості пункту 24 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного в частині невнесення запису у трудову книжку про припинення виплати допомоги по безробіттю і тим самим штучного створення умов, що унеможливлюють скористатися вподальшому трудовою книжкою при працевлаштуванні, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно пункту 24 вказаного порядку днем припинення виплати матеріальної допомоги у період професійного навчання вважається останній день виплати.
У разі зняття безробітного з обліку усі записи, внесені центром зайнятості до трудової книжки за час перебування його на обліку, засвідчуються особистим підписом працівника державної служби зайнятості та печаткою центру зайнятості.
Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 працювати за набутою професією (спеціальністю) наказом від 28 вересня 2011 року №НТ110928 позивачу припинено виплату допомоги по безробіттю з 28 вересня 2011 року та знято з обліку /а.с. 18/.
Записи про прийняті рішення були занесені спеціалістом центру зайнятості в додаток до персональної картки №1 "Відвідування особою ЦЗ, надані послуги та прийняті рішення" /а.с. 27/ та запропоновано позивачу ознайомитися з прийнятими рішеннями під підпис.
Однак ОСОБА_1 від підпису у додатку відмовилася, про що уповноваженими особами відповідача складено відповідний акт, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 28/.
Суд зазначає, що відповідач був позбавлений можливості внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1, оскільки трудова книжка знаходилася безпосередньо у позивача і під час відвідування 28 вересня 2011 року спеціаліста центру зайнятості ОСОБА_1 відмовилася надавати трудову книжку для внесення запису про припинення виплати, про що спеціалістом зроблено відповідний запис у додатку до Персональної картки №1 /а.с. 27/.
У позовній заяві позивач зазначала, що підставою для стягнення коштів стало направлення на працевлаштування, видане позивачу 29 вересня 2011 року та відмітка в корінці направлення ПП ОСОБА_4 про відмову виконувати ОСОБА_1 роботу у неробочий день 02 жовтня 2011 року /а.с. 5/ не відповідає дійсності з огляду на наступне.
Із дослідженої у судовому засіданні копії направлення на працевлаштування до ПП ОСОБА_3 від 22 вересня 2011 року №16501103230033006 встановлено, що направлення на працевлаштування видане позивачу 22 вересня 2011 року та повернуте ОСОБА_1 28 вересня 2011 року з відміткою роботодавця в корінці направлення "відмова особи" /а.с. 22/.
Отже, підставою для повернення коштів стала відмова позивача від роботи 28 вересня 2011 року, а не 02 жовтня 2011 року, як зазначає позивач у позовній заяві.
Суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1, що відповідачем запропоновано роботу, умови якої не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та про охорону праці, оскільки, Полтавський міський центр зайнятості не наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки дотримання роботодавцями законодавства про працю та про охорону праці. Зазначеними повноваженнями наділені відповідні державні контролюючі органи, висновки яких і мають засвідчувати наявність чи відсутність порушень з боку роботодавця.
Однак, відповідних доказів щодо порушень законодавства про працю ПП ОСОБА_3 позивачем до суду не надано.
Суд звертає увагу на той факт, що у позовній заяві позивачем зазначено, що запропонована відповідачем робота її не влаштовує, однак у судовому засіданні позивач пояснила суду, що не відмовлялася працювати, але роботодавцем неправомірно проставлено відмітку у корінці направлення про відмову особи від роботи.
Доказів оскарження ОСОБА_1 неправомірних дій ПП ОСОБА_3 (щодо надання неправдивих відомостей) суду не надано, отже підстав вважати внесений запис до корінця повідомлення недійсним у суду немає.
Крім того, позивач у позовній заяві просить об'єднати для спільного розгляду адміністративну справу №2а-1670/500/12 з даною справою, що на думку суду є неможливим зважаючи на різні предмети спору.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу /частина 1/; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову /частина 2/.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність вчинених ним дій.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дій Полтавського міського центру зайнятості незаконними, визнання наказу від 03 листопада 2011 року №366 "Про повернення матеріальної допомоги в період навчання та вартості навчання ОСОБА_1" нечинним є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Таким чином, позивач скористався правом на звернення до адміністративного суду і його право не може бути обмежене; заявлені ОСОБА_1 вимоги розглянуті судом по суті. Проте, враховуючи відсутність протиправності у діях відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Полтавського міського центру зайнятості про визнання дій незаконними, визнання наказу нечинним відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2012 року.
Суддя Л.М. Петрова