Справа № 2-25/2012
"19" квітня 2012 р.
іменем України
12 квітня 2012 р. Первомайський міський суд Луганської області у складі: судді Мазки Н.Б.
при секретарі Жиляковій Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання вимушеним прогулу, про звільнення, про виплату заробітної плати за дні вимушеного прогулу,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнювала, до ОСОБА_2 про визнання вимушеним прогулу, про звільнення, про виплату заробітної плати за дні вимушеного прогулу, посилаючись на те, що 20.03.2008р. між нею та відповідачкою був укладений безстроковий трудовий договір, який зареєстровано у встановленому законом порядку в центрі зайнятості м. Первомайська під № 158.
Згідно цього трудового договору вона, позивачка, приймалася на посаду продавця непродовольчих товарів до ЧП ОСОБА_2 на дотаційне робоче місце, в магазин «Любимый», з режимом роботи з 08.00 годин до 17.00 годин з вівторка по п'ятницю, з перервою з 12.00 годин до 14.00 годин; у субботу і воскресіння -09.00 годин до 15.00 годин, понеділок -вихідний; із заробітною платою -750 грн.
25.01.2011 р. відповідач ЧП ОСОБА_2 була перевірена фахівцями Управління праці і соціального захисту населення, на предмет дотримання трудового законодавства. За результатами перевірки був складений акт № 3, який встановлено, що ЧП ОСОБА_2, в період знаходження в трудових правовідносинах з нею, позивачкою, порушила її, позивачки, трудові права, у тому числі шляхом не надання щорічної відпустки за період роботи за 2008 р., 2009 р. і 2010 р.
З 20.12.2010 р. по 30.12.2010 р. вона знаходилася на лікарняному. В період знаходження на лікарняному, відповідачка видала наказ від 24.12.2010 р., згідно якого вона, позивачка, була переведена без її відома і згоди з робочого місця в магазині «Любимый», на робоче місце, розташоване на ринку, оскільки вийшла з декретної відпустки продавець ОСОБА_4, місце якої, на думку відповідача, вона, позивачка, займала.
З 01.01.2011 р. згідно наказу № 30 від 31.12.2010 р. вона знаходилася в черговій відпустці за 2008 р. - з 01.01.2011 р. по 27.01.2011 р. включно.
14.01.2011 р. відповідачка підписала заяви, якими дозволила відпустку за 2009 і 2010 р.р.
Так, за період роботи з 20.03.2009 р. по 20.03.2010 р., відповідачка надала відпустку в період з 02.02.2011 р. по 05.03.2011 р.; а за період роботи з 20.03.2010 р. по 20.12.2010 р. -відповідачка надала відпустку в період з 05.03.2011 р. по 31.03.2011 р.
З 24.01.2011 р. по 06.02.2011 р. вона, позивачка, знаходилася на лікарняному по догляду за дитиною.
01.04.2011 р., по закінченню терміну відпусток вийшла на роботу, проте, фактично до роботи допущена не була. Крім того, її робоче місце на той момент було зайнято ОСОБА_4, яка вийшла з декретної відпустки ще в грудні 2010 р. і продовжувала працювати на даному робочому місці.
За фактом знаходження в магазині «Любимый» 01.04.2011 р. вона писала пояснення в Первомайському ГО УМВД.
З моменту недопуску до праці до теперішнього часу позбавлена можливості продовжити свою трудову діяльність в ЧП ОСОБА_2, у зв'язку з чим знаходиться в стані вимушеного прогулу; також позбавлена можливості розірвати трудові правовідносини з ЧП ОСОБА_2 шляхом звільнення за власним бажанням з проведенням остаточного розрахунку, і внесенням до трудової книжки відповідного запису про звільнення; вона не має можливості офіційно працевлаштуватись, отримувати заробітну плату для утримання своєї дочки і себе, вимушена просити допомоги у своїх батьків.
В результаті описаних вище протиправних дій відповідачки вона випробовує моральні страждання і переживання, які оцінює в 2000 грн.
За надання правовій допомоги звернулася в ЧП «Адвокатська компанія «Аргумент плюс», і судові витрати за надану правову допомогу склали 1500 грн.
Позивачка просить:
- визнати період з 01.04.2011 р. по момент винесення судового рішення по суті суперечки -вимушеним прогулом у зв'язку з недопуском до виконання покладених на неї трудових обов'язків з боку відповідачки;
- звільнити по ст.38 КЗоТ України за власним бажанням, по догляду за дитиною до 14 років;
- зобов'язати відповідачку зробити остаточний розрахунок на момент звільнення, у тому числі виплатити заробітну плату за період вимушеного прогулу у розмірі мінімальної заробітної плати -за кожен місяць вимушеного прогулу у розмірі 3 840 грн;
- зобов'язати Первомайський центр зайнятості Міністерства праці і соціальної політики України зняти з реєстрації трудовий договір, укладений 20.03.2008 р. між нею та відповідачкою ЧП ОСОБА_2 на підставі ст. 38 КЗоТ України, шляхом внесення відмітки до книги реєстрації трудових договорів;
- стягнути з відповідачки судові витрати у вигляді оплати витрат за договором на правову допомогу у розмірі 1 500 грн., також стягнути в рахунок відшкодування моральних страждань і переживань з відповідачки суму у розмірі 2 000 грн.
В судовому засіданні позтивачка, її представник підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.
Позивачка таккож пояснила, що поштою відправила заяву про звільнення з 01.04.2011 р., а 01.04.2011 р. вирішила вийти на роботу і о 08 годин 30 хвилин прийшла до магазину «Любимый», але її робоче місце було зайнято. Про те, що її звільнили 05.04.2011 р., їй не було відомо.
Відповідачка, її представник позовні вимоги не визнали просили відмовити в задоволенні позову.
Відповідачка також пояснила, що 05.04.2011 р. по пошті отримала заяву позивачки про звільнення з 01.04.2011 р., у звязку з чим позивачка і була звільнена, зроблений розрахунок, гроші відправлені поштовим переказом, але гроші до цього часу позивачка не отримала. 01.04.2011 р. не була присутня у магазині, коли туди приходила позивачка, не чинила ніяких дій щодо недопуску позивачки до роботи.
Представник Первомайського міського центру зайнятості пояснила, що в трудовому договорі, який укладено між сторонами не вказане конкретне місце роботи позивачки. 31.03.2011 р. позивачка приходила до центру зайнятості, повідомляла про те, що 31.03.2011 р. її останній робочий день, але трудовий договір розірваний не був, бо для цього необхідна присутність обох сторін за трудовим договором. 08.04.2011 р. позивачка і відповідачка приходили до центру зайнятості; позивачка просила сприяти її звільненню у звязку з доглядом за дитиною до 14 років, отриманню розрахунку. У її, представника, присутності позивачка отримала свою трудову книжку.
З письмових пояснень представника Первомайського міського центру зайнятості вбачається, що відповідно до Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 р. № 260 із змінами та доповненнями, реєстрацію трудових відносин між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю покладено на державну службу зайнятості. Порядок такої реєстрації є повідомним. За таких умов, орган реєстрації не несе відповідальність за зміст трудового договору і не може відмовити в реєстрації, мотивуючи тим, що зміст трудового договору або якась його частина не відповідають чинному законодавству про працю чи іншим вимогам, установленим нормативними актами. Орган реєстрації не обмежений у праві повідомляти контролюючи органи про рушення законодавства про працю, виявлені під час повідомної реєстрації трудових договорів.
20.03.2008 р. був зареєстрований трудовій договір за № 158 між роботодавцем ОСОБА_2 та працівником ОСОБА_1, яка була прийнята на роботу продавцем непродовольчих товарів.
Під час реєстрації не було встановлено порушень, всі умови договору відповідали вимогам законодавства про працю.
Приватному підприємцю ОСОБА_2 та працівнику ОСОБА_1 при реєстрації були надані роз'яснення пунктів 6, 7, 8, 9, 10 Порядку реєстрації трудового договору, а саме: пункт 8. Порядку «у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиленням на відповідні статті Кодексу законів про працю країни, про що сторони сповіщають центр зайнятості, який зареєстрував трудовий зговір».
Як при реєстрації, так і при знятті з реєстрації трудового договору обов'язково присутність сторін трудового договору, або за нотаріальним дорученням уповноваженій їх особи. Зазанчена вимога відповідає змісту ч.2 ст.238 ЦК України, відповідно до якої представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє (а.с.47).
Заслухавши сторони, свідків, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 20.03.2008 р. між сторонами укладений безстроковий трудовий договір з 20.03.2008 р., згідно до якого позивачка зобов1язана виконувати роботу продавця непродовольчих товарів та є матеріально-відповідальною особою, також встановлений відповідний графік роботи (а.с.4, 55).
В заяви від 31.03.2011 р. вбачається, що позивачка звертаючись до відповідачки просила звільнити її 01.04.2011 р. згідно до вимог ст.38 КЗпП України по догляду за дитиною до 14 років. На цій заяві відповідачкою зазначено: «Не заперечую. Звільнення зробити. 05.04.2011 р. Вхідний № 11 від 05.04.2011 р. Отримано 05.04.2011 р. в 16.00 згідно поштовому штемпілю». Згідно опису вкладання у ціний лист, який відправлено на імя ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, вказано найменування предмету вкладеного у конверт, а саме: заява про звільнення. На поштовому штемпілі значиться дата: 01.04.11-13. (а.с.56, 57).
В акті про відсутність на робочому місці від 01.04.2011 р. вказано на те, що станом на 11 годину 00 хвилин та станом на 17 годину 00 хвилин 01.04.2011 р. позивачка була відсутня на робочому місці. З актів про відсутність на робочому місці від 02.04.2011 р., від 03.04.2011 р., 05.04.2011 р. вбачається, що позивачка була відсутня на робочому місці відповідно: з 11 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин; з 11 години 00 хвилин до 15 години 00 хвилин; з 11 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин (а.с.59-62).
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що за проханням похивачки разом з нею та батьком останньої 01.04.2011р.о 08 годині 00 хвилин прийшла до магазину «Любимый», де знаходилась ОСОБА_6 -другий власник магазину, яка сказала позивачці про те, що робоче місце останьої зайнято вишедшею з декретної відпустки ОСОБА_4, при цьому кричала на позивачку. В магазині на той час не було відповідачки.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що 01.04.2011 р. знаходилась в магазині «Любимый», де ксерила документи та почула розмову на повишених тонах між позивачкою та жінкою. З розмови зрозуміла те, що позивачка вийшла з відпустки, а її робоче місце було зайняте. Не пам1ятає, що відповідала позивачці жінка, з якою розмовляла позивачка. Бачила, що позивачка в руках тримала якусь бумагу, а що саме за бумагу не знає.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 пояснили, що 01.04.2011 р. до магазину «Любимый»приходила позивачка разом з своїм батьком, ОСОБА_5, ОСОБА_9. Позивачка просила взяти у неї заяву, яку вона, свідок, не взяла, продавці також не взяли у позивачки заяву. Пришедші стали щось писати, коли виходили з магазину, то залишили на прилавку бумагу, яку взяла, вийшла за нили на вулицю, сказала, щоб забрали бумагу, та поклала її на поріг. З приводу повидінки ОСОБА_9 свідок ОСОБА_6 дзвонила до міліції, у звязку з чим прпацівниками міліції збирався відповідний матеріал. Свідок ОСОБА_8 також пояснила, що позивачка зверталась до усіх прадавців, щоб вони взяли від неї заяву та передали відповідачці, а коли уходила залишила заяву у магазині.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що 01.04.2011 р. знаходилась в магазині «Любимый»на робочомі місці після декретної відпустки, до її виходу на роботу на її місці працювала позивачка.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що 01.04.2011 р. знаходилась в магазині «Любимый», куди прийшла позивачка, спілкувалась з ОСОБА_6, яка відповідала позивачці, що не має права брати від останьої заяву. Їй невідомо яку заяву приносила позивачка. Позивачка залишила заяву у магазині, а ОСОБА_6 цю заяву винесли з магазину.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що разом з дочкою -позивачкою по справі 01.04.2011 р. прийшов до магазину «Любимый», щоб поговорити з відповідачкою, якої у магазині не було. У цей день дочка хотіла вийти на роботу. До цього 31.03.2011 р. донька просила його відправити поштою лист з заявою дочки про звільнення на імя відповідачки, якого він не відправив, оскільки був зайнятий на роботі. А 01.04.2011 р. після відвідування магазину вирішив, що дочці не слід працювати у магазині і відправив на імя відповідачки лист з заявою дочки про звільнення.
В судовому засіданні був оглянуті матеріали за №№ 1195, 1197 про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_9 за ст.296 КК України. В постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 04.04.2011 р. вказано, що 01.04.2011 р. прийшла до магазину «Любимый»позивачка, принесла заяву про звільнення.
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються вимогами ст.ст.232-237 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що відповідачка не змушувала позивачку подавати заяву про звільнення з 01.04.2011 р. Позивачка після 01.04.2011 р. ні у письмовій ні усній формі не зверталась до відповідачки з заявою про відклик заяви про звільнення. 01.04.2011 р. відповідачка була відсутня у магазині та не чинила ніяких дій щодо недопуску позивачки до роботи.
Суд вважає, що позивачкою не пропущений тримісячний строк звернення до суду з позовом.
Керуючись вимогами ст. ст. 212-215 ЦПК України, ст.ст.232-237 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання вимушеним прогулу, про звільнення, про виплату заробітної плати за дні вимушеного прогулу.
Повний текст рішення буде виготовлений 17 квітня 2012 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області через Первомайський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.
Суддя