01.09.06р.
Справа № 12/143-06(31/32)
За позовом Прокурора Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі:П-1 Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ
П-2 Верхньодніпровської районної ради, м. Верхньодніпровськ
П-3 Дмитрівської сільської ради, с. Мар'янівка Верхньодніпровського району,
Дніпропетровської області
до Державного підприємства Придніпровська залізниця, м. ДніпропетровськТретя особа: Верхньодніпровський районний відділ земельних ресурсів,
м. Верхньодніпровськ
про стягнення 41031 грн.
Суддя Жукова Л.В.
при секретарі Балтакса І. В.
Представники:
Від прокурарури Зима В.Б. посвідчення № 167
Від позивача -1 не з'явився
Від позивача-2 Запара Н.І. довіреність № 3/02 від 05.01.2006р.
Від позивача-3 Костюков О.О. доручення № 73 від 18.07.2006р.
Від відповідача Шляєв І.В. довіреність № 218 від 01.01.2006р.
Від відповідача Повіланський О.О. довіреність № 562 від 10.04.2006р.
Від третьої особи Іванова Г.В. доручення № 9/18-1036 від 08.08.2006р.
Прокурор Верхньодніпровського району Дніпропетровської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивачів-1, 2, 3 та просить стягнути з відповідача втрати сільськогосподарського виробництва на загальну суму 41031 грн., а саме: на користь позивача-1 -10257 грн. 75 коп., на користь позивача-2 6154 грн. 65 коп., на користь позивача-3 -24618 грн. 60 коп. посилаючись на те, що відповідач самовільно використав сільськогосподарські землі площею 2,8278 га у межах земель Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району для потреб не пов'язаних з сільськогосподарським виробництвом, а для рекультивації грунту. Розмір втрат визначено на підставі акту комісії від 26.06.2003р. у загальному розмірі 41031 грн., які, як вважають прокурор та позивачі підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивачів відповідно до ст.ст. 207, 209 Земельного кодексу України.
Прокурор та позивачі у судовому засіданні підтримали зазначені вище позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання не з'явився позивач-1, про день розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив, з клопотанням не звернувся.
Позивачі-2, 3 в судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримали.
Відповідач в судовому засіданні та у наданих поясненнях проти позову заперечує та вважає, що спірну земельну ділянку не було передано відповідно до вимог Земельного кодексу України, а тому для застосування ст. 207 Земельного кодексу України відсутні будь-які підстави, оскільки позивачем не надані докази, які б свідчили про вилучення спільної земельної ділянки у Дмитрівської сільської ради.
Представник третьої особи в судовому засіданні та у наданих поясненнях суду позовні вимоги прокурора підтримав та зазначив, що вилучення земельної ділянки на території Дмитрівської сільської ради і передача її в оренду відповідачу відбулися, про що свідчить розпорядження голови Верхньодніпровської райдержадміністрації № 143-р від 20.04.2004р. «Про передачу земельної ділянки в оренду Придніпровській залізниці для розробки кар'єру для забору грунту та затвердження акту втрат сільськогосподарського виробництва» та складено акт встановлення меж земельної ділянки, який підписаний сторонами.
Суд вважає підстави достатніми для розгляду справи за відсутності позивача-1, оскільки позивач належно повідомлений про день розгляду справи та, як юридична особа міг уповноважити свого представника для участі в судовому засіданні.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 01.09.2006р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представників сторін, господарський суд -
У червні 2003р. за участю позивачів та відповідача було складено акт вирору земельної ділянки за рахунок пасовищ земельного запасу на території Дмитрівської сільської ради під кар'єр по забору грунту для будівництва шляхопроводу на перегоні Железнякове-Вільногірськ км. 98+636 та під'їзної автодороги до нього, глибина розробки кар'єру не повинна перевищувати 2м. Крім того, в зазначеному акті вказано, що земельну ділянку для розробки кар'єру грунту загальною площею приблизно 4,0 га можливо виділити за рахунок запасу земель. Замовник повинен оформити в установленому порядку право користування земельною ділянкою для розробки проекту на видобування грунту, а також розробити проект рекультивації порушених земель при умові відновлення порушених земель під пасовище, з нанесенням родючого шару грунту. Після проведення рекультивації замовник повинен передати рекультивовану земельну ділянку по акту.
26.06.2003р. також на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. № 1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» було складено акт визначення втрат сільськогосподарського виробництва пов'язаних з відводом земельної ділянки, які складають 41031 грн. і підлягають перерахуванню відповідачем на рахунок обласного бюджету - 10257 грн. 75 коп., районного бюджету -6154 грн. 65 коп. та місцевого бюджету -24618 грн. 60 коп.
Згідно розпорядження голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації № 175-р від 01.07.2003р. Придніпровській залізниці було надано дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки для будівництва шляхопроводу та кар'єру для забору грунту.
20.04.2004р. розпорядженням голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації № 143-р було передано земельну ділянку в оренду Придніпровській залізниці для розробки кар'єру для забору грунту та затвердження акту втрат сільськогосподарського виробництва.
21.06.2005р. згідно проведеної перевірки було складено акт дотримання вимог земельного законодавства та встановлено, що відповідачем на території Дмитрівської сільської ради поблизу с. Посуньки самовільно зайнято земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2, 8278 га для розробки кар'єру по забору грунту при будівництві шляхопроводу. 21.06.2005р. винесено припис про усунення зазначеного порушення земельного законодавства.
Вивчивши надані документи та аналізуючи пояснення представників сторін суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню на підставі наступного.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності та інше.
Згідно ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.
Як встановлено в судовому засіданні позивачем-1 не вилучалася земельна ділянка у позивача-3. В процесі судового розгляду справи судом були витребувані у позивачів докази вилучення оспорюваної земельної ділянки у позивача-3 та позивачі як на доказ вилучення земельної ділянки у позивача-3 послалися на розпорядження № 143-р від 20.04.2004р. яким було передано земельну ділянку в оренду Придніпровській залізниці для розробки кар'єру для забору грунту.
Також, в судовому засіданні було встановлено, що на виконання зазначеного розпорядження договір оренди на спірну земельну ділянку не був укладений між позивачем-1 та відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Частина 1 ст. 209 Земельного кодексу України передбачає втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка фактично не була вилучена позивачем у позивача-3 згідно вимог ч. 2 ст. 207 Земельного кодексу України, а відповідно до акту, складеного 21.06.2005р. мало місце самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем та використання її в порушення норм ст. ст. 123, 124, 125 Земельного кодексу України.
Отже, вилучення земельної ділянки для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом ставить в залежність нарахування втрат, які зумовлені вилученням сільськогосподарських угід, лісових земель та чагарників.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання позивачів на розпорядження голови Верхньодніпровської райдержадміністрації № 143 від 20.04.2004р. як на докази вилучення спірної земельної ділянки на території Дмитрівської сільської ради не можуть бути прийняті як докази її вилучення, оскільки зі змісту даного розпорядження вбачається, що спірна земельна ділянка передається в оренду Придніпровській залізниці для розробки кар'єру для забору грунту та затвердження акту втрат сільськогосподарського виробництва.
Крім того, в процесі судового розгляду представник позивача-3 пояснив, що рішення про вилучення та про передачу відповідачу в тимчасове користування (оренду, тощо) вищезгаданої земельної ділянки для несільськогосподарських потреб не приймалось, а тому суд вважає, що подальше оформлення відповідачем права на користування земельної ділянки відповідно до акту вибору земельної ділянки від 26.06.2003р. неможливо здійснити без прийняття відповідного рішення Дмитрівською сільською радою.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 149, 207, 209 Земельного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити.
Суддя
Л.В. Жукова
Рішення підписано 01.09.2006р. відповідно до ст.ст. 84, 85 ГПК України.