24 жовтня 2006 р.
№ 5/143б/53б/66б/3б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Удовиченка О.С.
суддів :
Хандуріна М.І.
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
АКБ “Росток Банк»
на ухвалу
господарського суду Чернігівської області від 17.03.2006р.
у справі
№ 5/143б/53б/66б/3б
господарського суду
Чернігівської області
за заявою
ВАТ “Лосинівський “Агротехсервіс»
до
сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцукор»
про
банкрутство
арбітражний керуючий
Куровський В.В.
в судовому засіданні взяли участь представники :
АКБ “Росток Банк»:
Лавринчук О.Ю.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.03.2006р. (суддя Соломатін В.Д.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Агроцукор», провадження у справі припинено, вимоги кредиторів визнано погашеними.
АКБ “Росток Банк» звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Чернігівської області від 17.03.2006р. скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 4-2, 4-3, 43 ГПК України, ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 32 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( далі -Закон) після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.
Статтею 31 Закону, якою встановлено черговість задоволення вимог кредиторів, передбачено, що у першу чергу задовольняються, зокрема, вимоги, забезпечені заставою.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Відповідно до вимог ст. 40 Закону господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, АКБ “Росток Банк», який був визнаний заставним кредитором ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.08.2004р., звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про зупинення провадження у зазначеній справі до перегляду Вищим господарським судом України постанов Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005р. у справах №№ 22/389-48/373, 22/388-48/374, 22/390-48/375 за позовом боржника до АКБ “Росток Банк» про визнання недійсними договору застави автотранспорту від 17.03.2003р., договору застави сільськогосподарської техніки від 23.05.2003р., договору застави майнового комплексу від 17.03.2003р., оскільки від рішень Вищого господарського суду України залежав статус АКБ “Росток Банк» у справі про банкрутство та черговість задоволення його вимог.
Оскільки вирішення спору стосовно визнання недійсними зазначених договорів застави має істотне значення для повного та всебічного розгляду справи про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцукор» і в суді касаційної інстанції вирішувалось питання щодо перегляду постанов Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005р. у справах №№ 22/389-48/373, 22/388-48/374, 22/390-48/375, які безпосередньо стосуються грошових вимог АКБ “Росток Банк» до боржника, суд першої інстанції був не вправі вирішувати питання щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідації юридичної особи - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцукор» та припинення провадження у справі до закінчення касаційного провадження.
За результатами касаційного перегляду Вищим господарським судом України 21.06.2006р. було скасовано постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005р. у справах №№ 22/389-48/373, 22/388-48/374, 22/390-48/375, рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2005р. у зазначених справах залишені без змін, отже договір застави автотранспорту від 17.03.2003р., договір застави сільськогосподарської техніки від 23.05.2003р., договір застави майнового комплексу від 17.03.2003р. визнано дійсними.
Ухвалами Верховного Суду України від 18.05.2006р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанов Вищого господарського суду України від 21.03.2006 р. у справах №№ 22/389-48/373, 22/388-48/374, 22/390-48/375.
Таким чином, підтверджено, що АКБ “Росток Банк» є заставним кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцукор» з сумою грошових вимог 1931597,80 грн.
Однак, при здійсненні ліквідаційної процедури жодних розрахунків з АКБ “Росток Банк» проведено не було, кошти, отримані від продажу майна банкрута ліквідатор, всупереч вимогам ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», направив на погашення вимог інших кредиторів.
За таких обставин, не можна вважати, що ліквідатором було законно та належно здійснено розрахунок із кредиторами, як того вимагає ст. 32 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а відтак, у господарського суду не було достатніх підстав для затвердження ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що встановлює черговість задоволення вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор несумлінно виконував покладені на нього обов'язки, чим порушив права АКБ “Росток Банк».
Згідно з ч.13 ст. 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до господарського суду Чернігівської області в іншому складі суддів.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу АКБ “Росток Банк» задовольнити.
Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 17.03.2006р. у справі № 5/143б/53б/66б/3б скасувати.
У затвердженні ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора відмовити.
Справу передати на розгляд до господарського суду Чернігівської області в іншому складі суддів на стадію ліквідаційної процедури.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді М.І. Хандурін
Н.Г. Ткаченко