02 листопада 2006 р.
№ 42/154
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Кочерової Н.О.,
суддів:
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача -
Цикалюк Т.С. (дов. №Д07/709 від 31.01.2006р.);
від відповідача -
Міхо К.В. (дов. №77/2 від 22.03.2006р.);
розглянувши матеріали касаційної скарги
КП “Господар»
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р.
у справі
№42/154 господарського суду м. Києва
за позовом
АЕК “Київенерго»
до
КП “Господар»
про
стягнення 1 668 033,99 грн.
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (в подальшому -АЕК "Київенерго") звернулась з позовом до Державного комунального підприємства "Господар" м.Київ (в подальшому -ДКП "Господар" м.Київ з позовом про стягнення боргу в сумі 1668033,99 грн.
Рішенням господарського суду м.Києва від 18.04.06 у справі № 42/154 позов задоволено. Стягнуто з ДКП "Господар" м.Київ на користь позивача 1668033,99 грн. боргу за неоплату використаної електроенергії та відповідні витрати по держмиту, інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу.
В обґрунтування цього суд послався на підтвердження заборгованості відповідача за отриману електроенергію наданими позивачем розрахунками; недоведеність відповідачем факту оплати електроенергії, яка була отримана ним у спірному періоді.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.06 зазначене судове рішення залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі ДКП "Господар" просить скасувати ці судові рішення як такі, що прийняті при неповному з'ясуванні обставин справи, справу направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи підтверджується наступне.
23.01.01 між сторонами у справі був укладений договір № 220, о/р 33-09220 "На користування електричною енергією".
Відповідно до його умов позивач зобов'язувався постачати електричну енергію, а відповідач оплачувати її відповідно до встановленого договором порядку.
Порядок розрахунків був встановлений додатком № 13а до вказаного договору, який визначав обов'язок отримувача електроенергії здійснювати оплату електроенергії, але не пізніше триденного строку після дати, зазначеної в платіжному документі постачальника електроенергії (а.с. 11-13 т.1).
З 05.11.04 порядок розрахунків був змінений і визначений у додатку 2Д до договору. З погодженням сторонами цих змін споживач електроенергії зобов'язувався здійснювати повну поточну оплату вартості обсягу отриманої електроенергії, заявленого в розрахунковому періоді, один раз за фактичними показаннями споживання електричної енергії до 15 числа місяця , наступного після розрахункового (а.с. 80 т.3).
Спірним періодом розрахунків за електроенергію по цьому договору є період з 01.02.03 по 01.01.06.
Позивач визначив заборгованість відповідача в цьому періоді в сумі 1668033,99 грн.
Суди визнали обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача цієї заборгованості на підставі довідок позивача про кількість отриманої відповідачем електроенергії та надходження коштів по її оплаті.
Але поза увагою судів залишені інші обставини справи, які мають значення для встановлення фактичного стану оплати відповідачем отриманої електроенергії у спірному періоді.
Так, приймаючи до уваги розрахунки позивача з цього приводу судом не була дана оцінка і розрахунку відповідача, якою визначалась його заборгованість у спірному періоді лише в сумі 224852,58 грн. (а.с.32 т.3).
Судами не були вчинені відповідні процесуальні дії для визначення достовірності цих розрахунків (зобов'язання сторін провести взаємозвірку розрахунків, а в разі необхідності -аудит).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що до заборгованості, на підставі ст.530 ЦК України, були включені суми, на які відповідач не отримував пл.. вимог після надання інформації про отриману в розрахунковому періоді електроенергію (а.с. 110 т.3).
Але період таких платежів та причини невидачі позивачем споживачу електроенергії пл.вимог на її оплату судами не досліджувались.
Довідка позивача про стан розрахунків відповідача за отриману електроенергію свідчить про визначення позивачем заборгованості у спірному періоді з урахуванням залишку заборгованості на початок спірного періоду (сальдо).
Рішенням господарського суду м.Києва від 02.06.04 у справі № 10/292 з відповідача стягнуто 1735186,47 грн. боргу за неоплату отриманої електроенергії з розстрочкою платежу. На нього є посилання позивача при заявленні позову, але в матеріалах справи воно відсутнє.
Позивачем не проведено, а судом не зобов'язано позивача провести розмежування заборгованості відповідача при заявленні позовів, з метою виключення подвійного стягнення.
Відповідно з ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені судом першої та апеляційної інстанції, справа підлягає передачі на новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду м.Києва від 18.04.06 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.06 у справі № 42/154 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
Головуючий, суддя Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко