02 листопада 2006 р.
№ 40/114
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Кочерової Н.О.,
суддів:
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача -
Бондарев В.В. (дов. від 15.05.2006р. б/н);
від відповідача -
Михальчук О.В. (дов. №01/4-1174 від 02.10.2006р.);
розглянувши матеріали касаційної скарги
ЗАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Вуглегірська»
на рішення
господарського суду Донецької області від 27.07.2006р.
у справі
№40/114
за позовом
ЗАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Вуглегірська»
до
ДП “Орджонікідзевугілля»
про
стягнення 7 344 555, 16 грн.
ЗАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Вуглегірська» м.Вуглегірськ звернулась з позовом до ДП “Орджонікідзевугілля» (з урахуванням останнього уточнення позову, а.с 123-125, т.5) про стягнення 7.041.686,11 грн. в т.ч. 2.936.146,82 грн. боргу, 120.035,09 грн. збитків від інфляції, 57.796,48 грн. річних, 36.632,69 грн. пені, 3.566.075,09 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.07.06 у справі № 40/114 позов задоволено частково.
Стягнуто з ДП “Орджонікідзевугілля» м.Єнакієво на користь позивача 1.905.260,87 грн. боргу та відповідні витрати по держмиту, інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу.
В іншій частині стягнення боргу (103.885,95 грн.) відмовлено з підстав необгрунтованості такого стягнення.
У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції на суму 106.727,82 грн., 37.336,03 грн. річних, 190.440,91 грн. пені відмовлено з тих підстав, що при нарахуванні цих сум позивачем не враховувалась наявність між сторонами, крім договору № 57 від 01.06.05, іншого договору, тобто договору № 3 від 02.01.04 р.
Відмова суду у стягнення з відповідача збитків у сумі 3.566.075,09 грн. мотивована ненаданням позивачем доказів неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договору № 57 від 01.06.05, а також наявності причинного зв'язку між невиконанням зобов'язання та заподіяними збитками.
У поданій касаційній скарзі ЗАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Вуглегірська» просить скасувати зазначене рішення господарського суду Донецької області в частині відмови у позові про стягнення 1.030.885,95 грн. основного боргу, 106.727,82 грн. збитків від інфляції, 37.356,03 грн. річних, 190.440,91 грн. пені та 3.566.075,09 грн. збитків; прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині з покладенням витрат по держмиту в сумі 31.350,59 грн. та інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу в сумі 86,08 грн. на відповідача.
Ці вимоги скаржника грунтуються на положеннях ст. ст. 623 ЦК України, 224, 225 ГК України, ст. 107, 109, 111-9 ГПК України з мотивів, які викладені в касаційній скарзі.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку судом обставин справи та повноту їх встановлення перевіривши правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи підтверджується наступне.
Позов ЗАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Вуглегірська» в частині стягнення заборгованості в сумі 2.936.146,82 грн., за надані послуги по збагаченню вугілля, грунтується на договорі № 57 від 01.06.06 “Про надання послуг по збагаченню вугілля» (а.с 13 т.1).
В матеріалах справи наявний акт № 1 від 01.06.05 щодо звірки розрахунків за надані послуги по договору № 57 від 01.06.06 (а.с. 55, т.3).
В цьому акті визначено, що із заявленої кредитором -ЗАТ “ЦЗФ» “Вуглегірська» суми боргу в розмірі 2.936.146,82 грн. сума 1.030.885,95 грн. є спірною.
ДП “Орджонікідзевугілля» зазначений борг визнав частково в сумі 1.905.260,87 грн. (2.936.146,82 грн. -1.030.885,95 грн.).
Саме в цій частині був задоволений позов при стягненні боргу.
В іншій частині суд визнав борг таким (1.030.885,95 грн.), за яким припинились зобов'язання відповідача.
В обгрунтування цього суд послався на утримання цієї суми позивачем при помилковому перерахуванні йому коштів відповідачем на суму 1.284.243 грн. по пл. дорученню № 1497 в рахунок виконання зобов'язань по договору № 2 від 03.01.05, який між сторонами, за висновком суду, не укладався.
Факт перерахування цієї суми підтверджується листом філії Відділення промінвестбанку в м.Єнакиєво № 457 від 13.06.06.
За визначенням суду, без посилання на конкретні докази, позивач -ВАТ ЦЗФ “Вуглегірська», з цієї суми повернуло відповідачеві лише 256.653,60 грн., зарахувавши решту помилково перерахованих коштів в рахунок погашення боргу (1.027.590,15 грн.).
Але, в такому разі ВАТ ЦЗФ “Вуглегірська», як неналежний отримувач коштів, повинно було отримати від банку -порушника повідомлення про здійснення помилкового перерахунку коштів і лише після цього повернути цьому банку помилково перераховані кошти (п.35,1 ст.35 Закону України “Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.01).
Але в матеріалах справи таке повідомлення відсутнє. Для підтвердження свого висновку суд не витребував даний доказ від відповідної банківської установи відповідно до вимог процесуального закону (ст.38ГПК).
Судом також не було нормативно обгрунтована можливість зарахування коштів отримувачем по помилковому переказу банку в рахунок погашення раніше виникної заборгованості.
В матеріалах справи відсутні документальні докази щодо вчинення ВАТ ЦЗФ “Вуглегірська» таких дій як кредитором відповідача.
Поряд з цим в касаційній скарзі позивач стверджує наявність договору № 2 за яким перераховувались кошти по пл. дорученню № 1497.
Такий договір 03.01.05 укладався між ЗАТ ЦЗФ “Вуглегірська» та ДП “Донецька вугільна енергетична компанія», в той час коли всі структурні підрозділи ДП “Орджонікідзевугілля» входили до складу компанії (докладніше в скарзі).
Заборгованість за договором № 2 від 03.01.05 за даними бухобліку ЗАТ ЦЗД “Вуглегірська» відсутня згідно з пл. дорученням № 1497 в зв'язку з її погашенням.
Зазначене також вимагає перевірки у взаємозв'язку з обставинами справи, впливає на об'єктивність висновку суду щодо правомірності проведення позивачем заліку боргу (в разі доведення цього) за рахунок помилково перерахованих сум.
Відмовляючи в позові щодо стягнення з відповідача пені, річних та збитків від інфляції суд послався лише на те, що між сторонами крім договору № 57 від 01.06.05 наявний також і договір № 3 від 02.01.04.
Ця мотивація суду є незрозумілою, оскільки позовні вимоги грунтуються лише на порушенні відповідачем зобов'язань по договору № 57 від 01.06.05.
Заявлені позивачем до відшкодування збитки в сумі 3.566.075,09 грн. пов'язані з недопоставкою відповідачем 299324 т. вугілля по договору № 57 від 01.06.05 і по своїй правовій природі визначені позивачем як упущена вигода (п.4 ст.623 ЦК України).
Заявлення таких вимог покладає на позивача (кредитора) обов'язок довести, що ці доходи не є абстрактними, а реальними і могли бути отримані в разі належного виконання відповідачем договірних зобов'язань.
Для підтвердження реальності своїх вимог позивачем були надані відповідні докази, в т.ч. розрахунок вартості послуг по переробці давальницької сировини по ЗАТ ЦЗФ “Вуглегірська» (а.с 6 т.2), звіти по збагаченню вугілля в розрізі шахт (а.с. 7-47, т.2), розрахунки кошторису послуг по збагаченню вугілля (а.с. 98-99), розрахунки втрат при збагачуванні вугілля та інш.
Але ці докази були залишені поза увагою суду. Суд обмежився лише посиланням на недоведеність позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань та відсутність причинного зв'язку між діями відповідача та отриманими позивачем збитками, не підтвердивши це належного мотивацією.
Відповідно з ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені судом першої та апеляційної інстанції, справа підлягає передачі на новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.07.06 у справі № 40/114 в частині відмови у позові про стягнення 1.030.885,95 грн. основного боргу, 106.727,82 грн. збитків від інфляції, 37.356,03 грн. річних, 190.440,91 грн. пені та 3.366.075,09 грн. збитків скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Головуючий, суддя Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко