Справа № 2а-4944/08
Харківський окружний адміністративний суд
12 серпня 2008 року, м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: П'янової Я.В.
При секретарі: Басової Н.М.
За участю представників сторін:
Позивача: Титов Р.В.
Відповідача: Скрипникова М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву ТОВ «Мехфундбуд» до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач, ТОВ «Мехфундбуд», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11 вересня 2007 року, а саме: податкового повідомлення-рішення №0001802310/0 про зобов'язання позивача сплатити 10609458,00 грн. (5438643,00 грн. донарахованого податку на прибуток та 5170815,00 грн. штрафу), податкового повідомлення-рішення №0001812310/0 про зобов'язання позивача сплатити 6511532,00 грн. (4340908,00 грн. донарахованого податку на додану вартість та 2170624,00 грн. штрафу), а також податкового повідомлення-рішення №0001822310/0 про зобов'язання позивача сплатити 170,00 грн. штрафу в зв'язку з неподанням позивачем податкової звітності.
Позов мотивовано тим, що висновки відповідача ґрунтуються на факті відсутності документів, які підтверджують валові витрати підприємства без оцінки документів, що покладені платником в основу визначення валових доходів.
Позивач стверджує, що всю реєстраційну, первинну бухгалтерську та податкову документацію, а також печатку та кутовий штамп ТОВ «Мехфундбуд» 21.02.2007 року було викрадено із автомобіля власника ТОВ «Мехфундбуд» - ОСОБА_1, що підтверджується Постановою Московського РВ ГУ УМВС України в Харківський області від 28.02.07 року, про відмову в порушенні кримінальної справи по факту крадіжки і яка додається до позову.
Позивачем було вжито заходи, передбачені діючим законодавством щодо відновлення вкрадених документів. Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затвердженого Наказом МФУ від 24 травня 1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за №168/704) позивачем було складено відповідну комісію з відновлення даних первинного бухгалтерського обліку.
14.03.07 року до відповідача було направлено письмовий запит щодо надання позивачу копій податкових звітів - але з боку відповідача відповіді не було отримано.
Відповідачу було направлено офіційне запрошення до участі у комісії з відновлення первинних бухгалтерських документів - лист отримано відповідачем 19.06.07 року, на який відповідач не відповів, повноважного представника не направив.
Згідно складеного вищезазначеною комісією акту від 01 серпня 2007 року, приймаючи до уваги факт неможливості встановлення правоохоронними органами місцезнаходження вкрадених первинних документів підприємства, а також неможливості встановлення точного переліку фінансово-господарських зв'язків позивача, встановити точний перелік та відновлення даних первинного бухгалтерського обліку є неможливим.
Позивач не заперечував проти застосування до нього контролюючим органом під час перевірки для визначення податкових зобов'язань непрямих методів, передбачених ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон N 2181-III). При цьому наголошує, що відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку, повинні застосовуватись непрямі методи визначення податкових зобов'язань. Однак відповідач, незважаючи на пропозиції позивача, визначив податкові зобов'язання керуючись даними податкових декларацій по податку на прибуток та податок на додану вартість.
Зазначені дії відповідача позивач вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону N 2181-III.
Відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, проти позову заперечує, посилаючись на те, що визначені податкові зобов'язання є наслідком документальної перевірки, проведеної на підприємстві позивача. Враховуючи, що позивачем для перевірки не були подані документи, які підтверджували валові витрати підприємства, тому відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" йому були визначені податковим органом самостійно податкові зобов'язання.
Відповідач підтверджує, що 12.03.2008 року до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від позивача надійшло повідомлення про те, що 21.02.2007 року із автомобіля власника ТОВ «Мехфундбуд» - ОСОБА_1 було викрадено всю реєстраційну, первинну бухгалтерську та податкову документацію, а також печатку та кутовий штамп ТОВ «Мехфундбуд».
Документальна перевірка позивача була розпочата 22.08.2007 р. і закінчена 03.09.2007р. Однак, в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за перевіряємий період з 01.01.2007 року до 31.03.2007 року позивачем до складу валових витрат віднесено не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, витрати на придбання товарів, робіт, послуг, інші витрати на суму 21754570,00 грн.
У своїх запереченнях відповідач послався на те, що при проведенні перевірки не було порушено вимоги ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", так як підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Оскільки позивачем не було надано для перевірки належних документів обліку для визначення валового доходу, вважає правомірним застосування до нього норми п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Щодо посилання позивача на необхідність застосування в даному випадку непрямого методу визначення податкових зобов'язань, відповідач вважає, що це його право, а не обов'язок.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
При розгляді матеріалів справи судом було встановлено, що згідно з актом перевірки № 2970/233/33410615 від 04.09.07 року позивач не надав для перевірки належні документи обліку.
Відповідно до повідомлення від 12.03.2007 року, надісланого позивачем до Червонозаводської ДПІ м. Харкова (отримано відповідачем 14.08.2007 року), підприємство повідомило, що 21.02.2007 року із автомобіля власника ТОВ «Мехфундбуд» - ОСОБА_1 було викрадено всю реєстраційну, первинну бухгалтерську та податкову документацію, а також печатку та кутовий штамп ТОВ «Мехфундбуд».
Листом від 28.08.2007 року, надісланим до Червонозаводської ДПІ м. Харкова, позивач повідомив про неможливість надати документи для проведення виїзної документальної перевірки.
В п.3.1.1 Акту, відповідач встановив, що в 2006 році валовий дохід позивача складає 21801574,00 грн. Такий розмір валового доходу встановлено співпіставленням відповідачем декларації про прибуток за період з 01.01.06 р. по 31.12.06 р. (рядок 01.1) з декларацією по ПДВ (рядок 1 колонка А).
Одночасно, на підставі відомостей вищенаведених декларацій, як встановлено перевіркою, позивач до валових витрат відніс 21754876,00 грн., з яких за відсутністю належних доказів витрат відповідачем відхилено згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 21754570,00 грн.
З встановлених обставин втрати документів бухгалтерського обліку внаслідок їх крадіжки вбачається згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що у позивача до відновлення цих документів відсутні підстави для віднесення спірних у справі витрат до валових витрат.
Порядок ведення податкового обліку з податкових правовідносин, що є предметом спору, визначений у ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.3.1 - 7.3.7 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Сплата податку на прибуток або ПДВ врегульована та їх декларування платником податку здійснюється відповідно до п.п. 16.1 - 16.2, 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до вимог п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону N 2181-III, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з п.п. (а) п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.
Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.
Як встановлено судом, позивач не відновив втрачені документи, які були підставою для декларування валових витрат та валового доходу відповідно податкового законодавства.
Відповідач, пославшись на відсутність обов'язку застосування непрямого методу, по податку з прибутку валові витрати за спірний період не визнав у сумі 21754570,00 грн.
Відповідач, як вбачається з матеріалів справи, скорегував подані відомості декларацій за відсутністю документів, які визначені законодавством доказом валових витрат.
Оскільки валовий доход та операції, які підлягають оподаткуванню передбачають здійснення певних операцій, що є базою оподаткування, відповідно до вимог п. 3.1 ст. 3, п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" засновані на певній компенсації у вартісному виразі, платник податків за відсутністю доказів здійснених витрат втрачає право на визначення не тільки валових витрат, але і валового доходу та бюджетного відшкодування до відновлення втрачених документів і підстави донарахування податкового зобов'язання без визначення його податковим органом методом, передбаченим законом, відсутні.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону N 2181-III у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення за спірний період діяльності платника податку видані не у відповідності з вимогами ст. 4 цього Закону, оскільки документальна перевірка спірного періоду не здійснена за відсутністю втрачених документів бухгалтерського обліку за відсутністю встановлення вини платника податку, а непрямий метод відповідач під час перевірки не здійснив.
Будь-яких доказів несплати податків з зазначених у декларації у спірний термін відповідач не наводив і судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правових підстав для видачі оспорюваних податкових повідомлень-рішень (від 11 вересня 2007 року №0001802310/0 та №0001812310/0) у відповідача за визначений в акті перевірки період без застосування непрямого методу не було.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0001822310/0 про зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 170,00 грн., суд вважає його таким, що прийнято органом податкової служби правомірно та обґрунтовано, оскільки дійсно встановлено факт неподання позивачем податкової звітності. Позивачем цей факт не спростовано, а посилання на відсутність у підприємства печатки судом до уваги не приймається, оскільки вказана обставина не звільняє платника податків від його обов'язку щодо необхідності подання податкової звітності.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -
Позов ТОВ «Мехфундбуд» до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 11 вересня 2007 року №0001802310/0 та №0001812310/0.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Мехфундбуд» (61000, м. Харків, пр. Тракторобудівників, 92-А, кв. 42, код ЄДРПОУ 3023301410) 2,27 грн. судового збору.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 15.08.2008 р.
Суддя Я.В.П'янова