06 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: головуючого, судді Берзіньш B.C.
суддів М'ясоедової Т.М.
Шестакової Н.В.
при секретарі Сафіній Ф.Ф.
з участю: позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Писаренко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту винограду та вина «Магарач" Української аграрної академії наук про відміну рішень секції ученої ради відділу та інституту про закриття тематичного завдання та про захист честі, гідності, ділової репутації і стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Інституту винограду та вина «Магарач" Української аграрної академії наук про відміну рішень секції ученої ради відділу та інституту про закриття тематичного завдання та про захист честі, гідності, ділової репутації і стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 11.02.1981 року він працює в Інституті винограду і вина «Магарач", з 2000 року на посаді наукового співробітника. В 2003 році він розробив тематику 01.07., яка була актуальна і котру він ефективно виконував. Рішенням секції від 24.11. 2003 року та вченої ради від 02.12.2003 року закрито завдання «Розробити наукові підходи управління морфогенетичеським потенціалом винограду в культурі ткані in vitro з метою одержання, вивчення та відбору принципово нових генотипів винограду". Позивач вважає, що вказані рішення не відповідають дійсності, оскільки основані на недостовірній інформації, порушують його права та привели до моральних страждань, які він оцінює в 20 000 гривень і просить стягнути з відповідача. Дії відповідача принизили його честь, гідність та ділову репутацію як вченого, у нього було нервове напруження, конфлікти, він, не міг вести нормальне життя, через це страждали всі члени його сім'ї.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 20000 грн. спричинену йому незаконним закриттям тематики 01.07. та негативними для нього наслідками, незаконними рішеннями і діями, пов'язаними з приниженням його честі і гідності як громадянина, вченого, висококваліфікованого спеціаліста, добросовісного співробітника, приниженням його ділової репутації.
При розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1. неодноразово доповнював, змінював та уточнював свої позовні вимоги.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 26 січня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1000 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції від 26.01.2006 року як необгрунтованого, постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права та просить ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не вирішив по
Справа № 22ц-2480/06 Головуючий суду першої інстанції
суті його позовні вимоги, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, судом не вірно застосований процесуальний закон, щодо стягнення з позивача судового збору.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Писаренко А.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги позивача, судова колегія вважає що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що діями відповідача не були порушені права і законні інтереси позивача, не були принижені його честь, гідність і ділова репутація, позивачу не було спричинено моральної шкоди.
З такими висновками місцевого суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вважає їх обгрунтованими.
Проголошене в ст. 55 Конституції України право громадян на судовий захист у цивільному судочинстві реалізується у відповідності з нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. З Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 і Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює в Інституті винограду і вина «Магарач" з 11 лютого 1981 року, з 2000 року на посаді наукового співробітника. 24 листопада 2003 року на засіданні секції вченої ради Інституту було прийнято рішення про закриття з 01.01.2004 року тематичного завдання «Розробити наукові підходи управління морфогенетичеським потенціалом винограду в культурі ткані in vitro з метою одержання, вивчення та відбору принципово нових генотипів винограду", вказана постанова підтверджена рішенням №12 вченої ради Інституту від 02.12.2003 року.
Відповідно до п.п. 9.1. і 9.5. Статуту Інституту винограду і вина «Магарач" Української академії аграрних наук, вчена рада інституту є колегіальним дорадчим органом управління його науковою і науково-технічною діяльністю, визначає перспективні напрями наукової і науково-технічної діяльності інституту, розглядає та затверджує перспективні і поточні плани наукових досліджень (том І, а.с. 96-97). Відповідно до пункту 6.2. вказаного Статуту Українська академія аграрних наук здійснює контроль за науковою і господарської діяльністю інституту.
Вчена рада інституту приймає рішення які носять рекомендаційний характер, а остаточне рішення приймає Українська академія аграрних наук, позов до якої ОСОБА_1. не заявляв і яка не була притягнута до участі у справі в якості співвідповідача.
Позивач не навів доказів того, що закриття спірного тематичного завдання призвело до порушення його трудових прав та охоронюваних законом інтересів. Не надано доказів і про порушення відповідачем немаинових прав позивача, зокрема поширення щодо нього недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність і ділову репутацію як наукового співробітника, висококваліфікованого спеціаліста та добросовісного працівника.
Відсутні докази і про заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача у сумі 20000 грн.
Колегія суддів вважає, що відповідно до вимог п. З ст. 10 ЦПК України ОСОБА_1 не надав доказів про порушення відповідачем його трудових прав, не вказав, які конкретно його права громадянина і наукового співробітника порушені, не довів, що внаслідок саме незаконних дій відповідача йому заподіяна моральна шкода у сумі 20000 грн. і між винними діями відповідача та спричиненою йому моральною шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, по суті не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути-прийняті до уваги, тому що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону, в зв'язку з чим оскаржуване рішення не може бути скасоване чи змінено по суті.
При розгляді справи суд повно, об'єктивно та всебічно з дотриманням вимог процесуального права дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам.
Додаткових доказів, що мають відношення до справи, позивач апеляційному суду не надав.
При розгляді справи порушення процедури закриття вищевказаної тематики суд першої інстанції не встановив
Негативні наслідки закриття тематики на обсяг повноважень ОСОБА_1. як наукового співробітника, зменшення розміру його заробітної плати, тощо також не встановлено.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і правових підстав для його скасування з ухваленням нового рішення не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до п.п. «ж" п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про держане мито" із позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гідності, відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову від 100 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ставка державного мита встановлена в розмірі 5 відсотків ціни позову.
Таким чином в зв'язку з тим, що в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено повністю, суд обґрунтованого стягнув з нього на користь держави державне мито в розмірі 1000 грн.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 308, 313, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України у двохмісячний строк з дня набрання нею законної сили.