УХВАЛА Іменем України
2006 p. вересня місяця «25» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого: Курської А.Г.
Суддів: Філатової Є.В., Горбань В.В. При секретарі: Антипові Д.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду від 17.05.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1. звернувся з позовом до Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивував тим, що протоколом Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі за №1/34 від 01.02.2005 року йому було відмовлено в призначені пенсії за вислугою років як педагогічному робітнику. Рішенням Білогірського районного суду від 08.07.2005 року Управлінню пенсійного фонду України в Білогірському районі зобов'язано призначити йому пенсію за вислугою років починаючи з 01.02.2005 року. Ухвалою Апеляційного суду від 08.11.2005 року рішення суду залишено без змін. Але з вини відповідача починаючи з 01.01.2005 року по 10.02.2006 року позивач не отримував пенсію, не міг працевлаштуватися, оскільки трудова книжка знаходилася у відповідача. Вказані обставини призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків, він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки брав гроші у борг, перебивався випадковими заробітками. Все це його нервувало. Такими незаконними діями йому спричинені моральні страждання, які він оцінює у 10000 грн. та просить стягнути вказану суму з відповідача.
Представник відповідача вимоги не визнав, пояснив, що позивач не мав права на отримання пенсії як педагогічний робітник згідно з діючим законодавством. Оскільки рішенням Білогірського районного суду посада тренер-викладач, яку займав ОСОБА_1., була прирівняна до інших посад педагогічних робітників, а ухвалою Апеляційного суду вказане рішення було залишено без змін, у лютому 2006 року позивачу була повністю виплачена пенсія за спірний період.
Рішенням Білогірського районного суду від 17.05.2006 року ОСОБА_1 у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких обставин.
Відповідно до ст.17 КАС України спори, що виникають з приводу дій чи бездіяльності органів власних повноважень віднесені до сфери адміністративного регулювання і підлягають розгляду за нормами КАС України.
Справа №22-5417/2006 р. Головуючий в 1 інстанції Бишов М.В.
Доповідач Філатова Є.В.
Суд першої інстанції розглянув справу за нормами ЦПК України, непідвідомчий йому спір.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.205 ЦПК України суд закриває провадження по справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.307п.4, 310 чі, 205ч.п.1 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Білогірського районного суду від 17.05.2006 року скасувати, провадження по справі закрити.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційну інстанцію до Верховного Суду України протягом двох місяців зі дня проголошення.