02 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Панкова М.В. судців Белинчук Т.Г. Ісаєва Г. А. при секретарі Буровій Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 23 січня 2006 року,
встановила:
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що відповідачі, працюючи реалізаторами, будучи матеріально відповідальними особами, допустили недостачу. Позивач по підставах ст. 130, 134 КЗпП України просив стягнути з ОСОБА_2 2662 грн. 50 коп., із ОСОБА_3 - 2810 грн. Протиправними діями відповідачів йому причинена моральна шкода у розмірі 1000 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів.
Рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 23 січня 2006 року позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_2 2662 грн. 50 коп. і 200 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, із ОСОБА_3 - 2810 грн. і 200 грн. моральної шкоди.
В апеляційних скаргах відповідачі просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Заслухав суддю доповідача, вислухав відповідачів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, полягаючи в трудових відносинах, будучи матеріально відповідальними працівниками, допустили розтрату, проте відмовилися добровільно відшкодувати позивачу, заподіяний з їх вини матеріальний збиток.
Такі висновки суду суперечать фактичним обставинам справи і вимогам матеріального закону.
Відповідно до вимог ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність в повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству у випадку, коли між працівником і підприємством відповідно до ст. 135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей.
Справа №22-2613/2006
Головуючий у першій
інстанції Мощевітіна О.М.
Доповідач Ісаєв Г.А.
Таким чином, для покладання на відповідачок обов'язку по відшкодуванню повного матеріального збитку позивачу необхідно надати докази укладення договору про повну матеріальну відповідальність з працівниками і представити докази спричинення такого збитку.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
У матеріалах справи відсутні докази укладення між позивачем і відповідачами договорів про повну матеріальну відповідальність.
Також позивачем не представлено доказів спричинення збитку його підприємству, а представлені позивачем розписки відповідачів про те, що вони визнають заподіяний позивачу збиток і згодні його погасити, не є допустимими доказами, що обґрунтовують позовні вимоги про відшкодування матеріального збитку.
При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1. про відшкодування матеріального збитку, заподіяного при виконанні трудових обов'язків, не засновані на відповідних доказах.
З урахуванням викладеного рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 23 січня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.