Справа № 22-6192/06р. Голов. 1 інст.- Копичинський
О.П. Доповідач - Сокол B.C.
2006 року жовтня місяця 03 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим в складі:
Головуючого судді Берещанської І.І.,
Новікова Р.В., Сокола B.C. При секретарі Іванові O.K.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сакської міської ради АРК, ОСОБА_2, третя особа - військова частина А 1100 про визнання права на проживання в квартирі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від ЗО червня 2006 року,
ОСОБА_1 19 травня 2006 р. звернулась до суду з вище зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачі чинять їй перешкоди по вселенню в квартиру АДРЕСА_1, а саме: її чоловік ОСОБА_3 14 червня 2005 року отримав ордер на двох членів сім'ї, а 08 серпня 2005 здав його до виконавчого комітету і відмовляється разом з нею заселитись до вказаної вище квартири, а виконавчий комітет Сакської міської Ради . АРК не дозволяє їй самостійно вселитись, у зв"язку з чим відповідачі порушують її конституційне право на житло, вона змушена проживати у гуртожитку військової частини без реєстрації.
Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано за нею право на проживання в квартирі АДРЕСА_1.
06 липня 2006 року ОСОБА_3 подав заяву про апеляційне оскарження рішення суду, а 21 липня 2006 року - апеляційну скаргу про скасування рішення суду. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено при неповно з'ясованих обставинах справи, з порушенням норм матеріального права, а саме те, що, отримавши ордер на вселення в квартиру, ні він, ні ОСОБА_1 в квартиру не вселились, не уклали договір найму і у ОСОБА_1 не виникли права і обов"язки, як члена сім'ї наймача відповідно до вимог статей 61, 63 Житлового кодексу України. Крім того, 22 листопада 2005 року шлюб сторін був розірваний.
В засіданні суду апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримав, дотатково пояснив, що він має нову сім"ю, ордер на квартиру він здав у зв"язку з конфліктами з позивачкою.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу відхилити, дав пояснення про те, що дії відповідачів порушують право позивачки на проживання в квартирі.
Представник військової частини А 1100ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу задовольнити, пояснив, що спірна кварира рішенням житлової комісії розподілена більше потребуючому поліпшенню житлових умов військовослужбовцю і не може бути виділена позивачці, тому що вона не являється військовослужбовцем, її шлюб з ОСОБА_3 розпався.
Заслухавши суддю-доповідача, приймаючих участь у справі осіб, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких • підстав.
Відповідно до статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право ОСОБА_1 на проживання в квартирі АДРЕСА_1 виникло з моменту видачі виконавчим комітетом Сакської міської ради її на той час чоловікові ОСОБА_3 ордера. Однак з таким висновком колегія суддів не погоджується за наступними підставами.
Відповідно до статті 2 Житлового кодексу України житлові відносини регулюються з метою забеспечення прав громадян на житло, належного
використання і схоронності житлового фонду, а також зміцненню законності в галузі житлових відносин.
Відповідно до вимог статті 58 Житлового кодексу України ордер являється єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, ордер видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчого комітету районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Відповідно до статті 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Порядок надання громадянам у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання, і їх заселення регулюється Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 p. N 470 (далі «Правила...").
Відповідно до п. 66 Правил ... у надане жиле приміщення переселяються члени сім'ї, які включені в ордер і дали письмове зобов'язання про переселення в це приміщення".
Відповідно до п. 69 Правил ... ордер дійсний протягом 30 днів, до п. 70 - ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера, до п. 72 - при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у ; житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності- відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.
Відповідно до п. 65 - рішення про надання жилого приміщення може бути переглянуто до видачі ордера, якщо виявляються обставини, які не були раніше відомі й могли вплинути на вказане рішення.
Із аналізу вище зазначеного і виходячи із конституційних засад про те, що «правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством" колегія суддів вважає, що зі сплином 30-денного строку ордер, який був виданий ОСОБА_3 на заселення в квартиру АДРЕСА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_1, втратив свою дію, рішення
про надання жилого приміщенняОСОБА_1 виконавчий комітет Сакської міської ради Автономної Республіки Крим не приймав.
У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому рішення суду не являється законним і обґрунтованим, як постановлене з порушенням норм матеріального права.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи рішення про відмову в позові колегія суддів, крім викладеного вище, виходить також з ' наступного. Ордер являється адміністративний актом виконавчого комітету місцевої ради, письмовим розпорядженням про надання жилого приміщення в користування вказаним в ньому громадянам. Він породжує права та обов'язки і тільки отримавши ордер на вселення в жиле приміщення і заселившись туди відповідно до Правил ... , і уклавши договір найму жилого приміщення відповідно до статей 61, 63, 64 Житлового кодексу, особа набуває право на користування жилим приміщенням у будинку державного і громадського житлового фонду.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від ЗО червня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на проживання в квартирі АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в Верховний Суд України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.