2006 року місяця серпня 29 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі: Головуючого, судді Любобратцевої Н.І. Суддів Данила Н.М. Чистякової Т.І. при секретарі Войциховській Е.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до ГУ МВС України в АР Крим про визнання неправомірними дії державного органу, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання, відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами ГУ МВС України в АР Крим та ОСОБА_1на постанову Київського районного суду м. Сімферополь Автономної Республіки Крим від 03 травня 2006 року,
У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ МВС України в АР Крим про визнання неправомірними дії державного органу, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що з 04 липня 1978 року він проходив службу в різних підрозділах органів внутрішніх справ в АР Крим, остання посада, яку займав - начальник приймача-розподілювача при ГУ МВС України в АР Крим. 10 травня 2005 року наказом ГУ МВС України в АР Крим від 04 травня 2005 року № 88 л/с він був звільнений на підставі п "а" ст. 65 Положення проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого поставою Кабінету Міністрів України 29 липня 1991 року (далі Положення), в зв'язку з досягненням визначеного віку служби. Позивач вважає вказаний наказ незаконним, оскільки на момент звільнення він був підполковником міліції, після досягнення ним 45 років, йому неодноразово продовжували строк служби на підставі п. 8 вказаного Положення. 07 березня 2005 року він пройшов атестацію та одночасно подав рапорт на продовження терміну служби. Рішенням комісії по роботі з персоналом йому був продовжений строк служби на 2005 -2006 роки. Проте, у травні 2005 року йому стало відомо про його звільнення за власним бажанням на підставі нібито ним поданого рапорту від 30 квітня 2005 року, але цей рапорт він не писав, тому звільнення вважає незаконним. Крім того, позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 5000 грн..
Постановою Київського районного суду м. Сімферополь від 03 травня 2006 року, позовні вимогиОСОБА_1 задоволені частково, змінена дата його звільнення з 10 травня 2005 року на 30 липня 2005 року, на ГУ МВС України АР Крим покладене зобов'язання виплатити ОСОБА_1 грошове утримання за вказаний період, в решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Справа № 22- а-5188/2006р. Головуючий
в першій інстанції Чумаченко Р.Д. Доповідач Данила Н.М.
2
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 та ГУ МВС України в АР Крим подали апеляційні скарги, в яких ставиться питання про скасування постанови суду, з винесенням по справі нової постанови.
В апеляційній скарзі ГУ МВС України в АР Крим просить відмовити позивачеві в позові, посилаючись на те, щоОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ з додержанням вимог Положення, в зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі, оскільки на момент звільнення позивача, йому було 47 років. Продовження строку служби позивачем можливе було тільки зі згоди керівника Головного управління МВС України в АРК, але такої згоди надано не було. Крім того, суд не врахував ту обставину, що в період з 4 травня 2005 року по 10 травня 2005 року позивач виходив на роботу і на лікуванні не знаходився, та помилково змінив дату звільнення, що є виключною компетенцією керівника Головного управління.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить задовольнити його позов повністю, посилається на те, що наказ про звільнення був виданий в період його непрацездатності, у зв'язку з чим, його звільнення з посади є неправомірним, але суд першої інстанції помилково не поновив його на посаді, а лише змінив дату звільнення, що є порушенням п. 24 Положення та ст.40 КЗпП України. Крім того, судом не враховано, що рапорт про звільнення він не подавав, його звільнено на підставі рапорту підписаного не ним, а іншою особою, при наявності рішення комісії по роботі з персоналом про продовження строку служби на 2005 -2006 роки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явились, обговоривши підстави апеляційних скарг, судова колегія приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 4 липня 1978 року проходив службу в підрозділах ГУ МВС України АРК. Наказом ГУ МВС України в АРК від 4 травня 2005 року № 88 о/с він був звільнений з посади начальника приймача - розподілювача при ГУ МВС України в АРК з 10 травня 2005 року на підставі п «а" ст. 65 Положення за віком, у зв'язку з досягненням ним граничного віку перебування на службі в ОВС та в запасі.
У відповідності до п.7 Положення підполковники міліції перебувають на службі до 45 років, п.8 Положення передбачено, що особи старшого начальницького складу, що досягли віку, встановленого для них п.7 Положення, підлягають звільненню в запас з постановкою на воїнський облік або у відставку. При необхідності особи старшого начальницького складу можуть бути залишені на службі в ОВС на термін до 5 років за рішенням начальника, якому надано право призначення на посаду - в даному разі начальником Головного Управління МВС України в АРК. Звільнення таких осіб може бути проведено до закінчення строку, на який вони були залишені на службі.
Згідно з протоколу № 23 засідання комісії по роботі з персоналом ГУ МВД України в АРК від 24 червня 2003 року ОСОБА_1 продовжено строк служби в ОВС строком на один рік.
Як вбачається з атестаційного листа за період з червня 2004 року до березня 2005 року - ОСОБА_1 займаній посаді відповідає. Заслуговує продовження строку перебування на службі в ОВС.
Інших доказів, які б свідчили про намір керівництва ГУ МВС України в АРК продовжити строк служби ОСОБА_1 суду не надано.
При таких обставинах, виводи суду першої інстанції про те, що позивача правильно звільнено у відставку за віком, оскільки він досягнув 47 років та не
з
дотримав процедуру продовження терміну перебування на службі: з рапортом про продовження служби в органах внутрішніх справах до Управління роботи з персоналом Головного управління МВС України в АРК не звертався, військово - лікарняну комісію не проходив, колегія судів вважає обґрунтованими та такими що відповідають вимогам закону.
ДоводиОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції порушені вимоги ст.40 КЗпП не приймаються, оскільки трудові відносини між сторонами регулюються Положенням, Законом України «Про міліцію".
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скаргиОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому вони не можуть бути взяті до уваги, тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Апеляційна скарга ГУ МВС України в АРК підлягає задоволенню, оскільки виводи суду про те, що позивача повинні були звільнити після того, як він вийшов з лікарняного, тобто з ЗО липня 2005 року, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Змінюючи дату звільнення позивача з 10 травня 2005 року на 30 липня 2005 року, судом не було враховано, що з 28 квітня 2005 року по 11 травня 2005 року ОСОБА_1 на лікуванні не перебував, листок звільнення від службових обов'язків охоплює період часу з 15 квітня 2005 року по 27 квітня 2005 року та з 12 травня 2005 року по 29 липня 2005 рік.
З урахуванням викладеного, постанова в частині задоволенні позовних вимогОСОБА_1 про зміну дати звільнення та зобов'язання виплатити грошове утримання за період часу з 10 травня 2005 року по 29 липня 2005 року - підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 195,196, 198 п.З, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати з цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Київського районного суду м. Сімферополь Автономної Республіки Крим від 03 травня 2006 року задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ГУ МВС України в АР Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополь Автономної Республіки Крим від 03 травня 2006 року задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополь Автономної Республіки Крим від 03 травня 2006 року в частині задоволення позовних вимогОСОБА_1 скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у позові.
Цю ж постанову суду в решті залишити без змін.
Постанова Апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, може бути оскаржена в стоки та у порядку передбачених ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.