вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
10.10.08Справа №2-а-665/08
(12:52)Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Габрись П.С., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу
за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром"
до Красноперекопської об'єднанної державної податкової інспекції в АР Крим
про часткове визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Дерев'янко О.М., представник, довіреність б/н від 25.12.07
від відповідача: Сачок О.А., представник, довіреність від 22.02.08 №571/10/10-0
Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської ОДПІ про часткове визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0010192301/0 від 09.07.2008 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 500841 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 26 401,71 грн. Позовні вимоги стосуються зменшення бюджетного відшкодування в частині 481 371 грн., в тому числі за квітень 2007 року - 33333грн., за листопад 2007 року - 81341грн., за січень 2008 року - 366697грн. та застосування штрафних санкцій в частині за квітень 2007 року в сумі 16666,67 грн.
Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у письмових запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд -
Красноперекопською ОДПІ на підставі п. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведена виїзна комплексна планова перевірка Красноперекопського Відкритого акціонерного товариства «Бром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2008р., за результатами якої складений акт перевірки від 27.06.2008 р. № 664/23-0/05444552 (а.с.43-176).
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 09.07.2008 р. № 0010192301/0 про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 500841 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 26401,71 грн. (а.с.16).
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення поняття “суб'єкт владних повноважень” наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із системного аналізу частини другої статті 2 КАС України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.
Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та за результатами проведення планових виїзних документальних перевірок зменшувати суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Отже, органи державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у правовідносинах, пов'язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізують надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії).
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є покладення обов'язку щодо доказування на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дій.
Згідно п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення. Пункт 1.7 зазначеного Порядку, який конкретизований в п. 2.3, вимагає факти виявлених порушень викладати в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, що зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Оскаржуване частково податкове повідомлення-рішення стосується трьох окремих епізодів, відображених відповідачем в акті перевірки.
Епізод 1. Взаємовідносини з ПП "Строймонтаж-ЛМЛ".
В результаті взаємовідносин з ПП "Строй монтаж ЛМЛ" позивач отримав та включив в березні 2007 р. до свого податкового кредиту податкову накладну ПП "Строймонтаж-ЛМЛ" № 29035 від 29.03.2007 р. з сумою податку 33333,33 грн. (а.с.208).
Підпункт «д» підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає одну з вимог до змісту податкової накладної, а саме податкова накладна серед іншого має містити окремим рядком місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.
Судом встановлено виконання даної вимоги продавцем товару - ПП "Строймонтаж-ЛМЛ", яке видало цю податкову накладну позивачу і з'ясовано, що в зазначеній податковій накладній вказано адресу ПП "Строймонтаж-ЛМЛ": м. Дніпропетровськ, вул.Челюскіна, буд.5, кв.34.
Посилання відповідача на невідповідність даної адреси фактичній як підставу для коригування податкового обліку позивача судом не приймається до уваги, оскільки законодавство не передбачає обов'язку покупця, який отримує заповнену продавцем податкову накладну, здійснювати перевірку адреси продавця на її відповідність фактичній.
Одночасно відповідачем допущені порушення при проведенні перевірки. В документах по проведенню перевірки початок перевіряємого періоду обмежений 01.04.2007р. Дані обставини стосуються податкового кредиту березня 2007 року, тобто знаходяться за межами визначеного періоду.
При цьому цей самий податковий кредит березня 2007 року з цією самою податковою накладною ПП "Строймонтаж-ЛМЛ" № 29035 від 29.03.07 вже перевірявся відповідачем. Так, за результатами виїзної позапланової перевірки позивача складений акт № 395/23-4/05444552/85 від 19.07.2007 р. (а.с. 279-290), який містить п.3.2.2 «Перевірка правильності визначення податкового кредиту за березень 2007 року», в якому в таблиці № 37 зафіксовано відсутність розбіжностей між даними підприємства та перевірки, так і відразу після таблиці зазначена відповідність в перевіряємому періоді даних декларації даним реєстрів отриманих податкових накладних, наданих до перевірки (а.с.287-288).
Відповідно до п.1 ч.6 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Судом встановлено, що податковий кредит березня 2007 року був об'єктом перевірок відповідача відносно позивача, що підтверджується вищезазначеним актом перевірки позивача № 395/23-4/05444552/85 від 19.07.2007 р. (а.с. 279-290).
Стверджуючи про встановлення порушення при визначенні позивачем суми податкового кредиту, відповідач необгрунтовано здійснив коригування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зменшивши його на зазначену суму. Необґрунтоване зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 33333,33 грн. мало наслідком безпідставне застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 50%, що дорівнює 16666,67 грн.
Епізод 2. Взаємовідносини із ПВКП «Оксамит».
Не сплата податку до бюджету підприємствами в ланцюзі постачання товару, покупка якого позивачем включена до бюджетного відшкодування листопаду 2007 р. в сумі 81340,60 грн. та січня 2008 р. в сумі 121183 грн., врегульована наступними нормами права.
Згідно п. 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом, визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону.
Безпосередній порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) врегульований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значення суми податку є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Законодавче визначення бюджетного відшкодування, як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, пов'язане із сплаченими платником сумами податку.
Отже, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.
Акт перевірки не встановлює допущених позивачем порушень порядку обчислення бюджетного відшкодування, що підлягає поверненню позивачу із бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Зазначена відповідачем підстава зменшення бюджетного відшкодування як несплата податку до бюджету підприємствами в ланцюзі постачання товару не приймається судом до уваги, оскільки п.п.7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Тобто, бюджетне відшкодування передбачене із загальних доходів Державного бюджету і не пов'язане з фактом сплати ПДВ до бюджету в окремих регіонах України, а тим більше зі сплатою ПДВ отримувачем бюджетного відшкодування.
У відповідності до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п.2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.
Судом встановлено, що відповідач не обґрунтував існування несплати податку до бюджету.
Так, позивач придбав товар у постачальника ПВКП "Оксамит", який придбав його у інших постачальників - ПП «ТехАльтернатива» та ТОВ «Юрсат», ліквідованих в зв'язку з банкрутством. В запереченнях проти позову відповідач посилається на отриману від ДПІ у Бабушкінському р-ні м.Дніпропетровська відповідь від 27.06.2008 р., згідно якої підтверджується укладання ПВКП "Оксамит" зі своїми постачальниками договорів, однак в результаті проведених контрольно-перевірочних заходів немає можливості встановити повний ланцюг постачання до виробника (імпортера) та відсутні відомості про сплату податку на додану вартість до Державного бюджету підприємствами-постачальниками в ланцюгу постачання до виробника.
Посилання відповідача на неможливість підтвердити суму бюджетного відшкодування у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок по основним постачальникам необґрунтовано та є таким, що суперечить вимогам Закону №168. Наказ ДПА України №350 від 18.08.05р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», на які посилається відповідач як на підставу для зменшення бюджетного відшкодування, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Крім того, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом №168.
Суд вважає, що спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України “Про податок на додану вартість». Тому при визначенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону №168, а не наказом ДПА України №350 від 18.08.05р..
За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.
Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон №168 не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Посилання відповідача на те, що обов'язковою підставою для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України є неспроможним, оскільки пункт 7.5 статті 7 Закону №168, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість.
Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми податку на додану вартість поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 12.08.08, оскільки в цій справі розгляд справи не завершений по суті, а підставою повернення на новий розгляд вказано не врахування систематичної не сплати податків посередниками, їх діяльність мала ознаки фіктивного підприємництва тощо, що в розглядуваній справі відповідачем не доведено.
Одночасно відповідачем допущені порушення при проведенні перевірки та оформленні її результатів.
Відповідачем вже проводилася виїзна позапланова (документальна) перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за листопад 2007 р. та січень 2008 р., під час яких перевірявся порядок обчислення бюджетного відшкодування, що підтверджується актами № 102/23-4/05444552/18 від 05.02.2008 р. (а.с.290-310) та № 397/23-4/05444552/62 від 14.04.2008 р. (а.с.311-334) відповідно. По результатам перевірок було здійснено зменшення бюджетного відшкодування податковими повідомленнями - рішеннями № 0000042304/0 від 11.02.2008 р. (а.с.211) та № 0000072304/0 від 18.04.2008 р. (а.с.212) відповідно.
Як вже вказано вище, в документах по проведенню даної перевірки правовою підставою зазначена тільки ст.11-1 ч.6 п.1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", яка не передбачає право податкового органу проводитии повторну документальну перевірку після вже проведеної документальної перевірки.
В порушення вищенаведених норм Порядку оформлення результатів перевірок акт перевірки від 27.06.2008 р. № 664/23-0/05444552 посилання на жодний первинний документ з обліку позивача не містить. Тільки в відповіді на заперечення до акту перевірки (а.с. 178-181) відповідач зазначив податкові накладні, з яких складається сума зменшення бюджетного відшкодування та які отримані позивачем від постачальника ПВКП "Оксамит". А обставини взаємовідносин ПВКП "Оксамит" зі своїми постачальниками у другому ланцюзі взагалі відображені відповідачем тільки в запереченнях проти позову.
Епізод 3. Перевищення сплати ПДВ постачальникам над податковим кредитом попереднього податкового періоду.
Підставою для зменшення бюджетного відшкодування за січень 2008 року на 245514 грн. стало перевищення суми податку, сплаченого постачальникам в попередньому податковому періоді, над сумою податкового кредиту попереднього податкового періоду.
Як вже зазначено вище, відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
В акті перевірки від 27.06.2008 р. № 664/23-0/05444552 (арк. акту перевірки 72 в таблиці № 93, а.с. 114) відповідач визнає визначений позивачем в рядку 24 декларації за січень 2008р. залишок від'ємного значення 3430939 грн. В акті перевірки на арк.73 ч.2 (а.с. 115) та в додатку № 10 до акту перевірки відповідач визнає факт сплати податку постачальникам у попередньому податковому періоді (грудні 2007 р.) в розмірі 1653938 грн.
Таким чином, визначене відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від'ємне значення в січні 2008 року становить 3430939 грн. Сума податку, фактично сплачена у попередньому податковому періоді (грудні 2007 року) постачальникам товарів (послуг) становить 1653938 грн., що є частиною від'ємного значення і саме ця частина підлягає бюджетному відшкодуванню.
Зазначена відповідачем підставою зменшення бюджетного відшкодування необхідність визначення бюджетного відшкодування як суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, а не від'ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), оскільки такий термін застосований в рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, який є додатком 3 до декларації з податку на додану вартість, форма якого затверджена п.1 наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 р. в редакції наказу № 213 від 15.06.2005 р. не приймається до уваги в зв'язку з наступним.
Згідно абз. «а» п.п .7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, а не податкового кредиту. Тобто рядок 3 Розрахунку (додатку 3 до декларації) суперечить Закону України «Про податок на додану вартість», що порушує закріплений ст.9 КАС України принцип законності. Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Окрім цього, п.1 наказу № 213 Державна податкова адміністрація України затвердила форму декларації з податку на додану вартість, в додатку 3 до якого в рядку 3 застосований термін "сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)". А п.2 цього ж наказу № 213 затверджений Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, в якому відносно цих самих обставин застосований термін "сума від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Тобто дві норми наказу Державної податкової адміністрації України, допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав платника податків (частина чого підлягає бюджетному відшкодуванню). Дані обставини врегульовані п.4.4.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", що зобов'язує у випадку, якщо норми законів допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав і обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органа, прийняти рішення на користь платника податків.
Не приймаються до уваги посилання відповідача у своїх запереченнях на листи Державної податкової адміністрації України, оскільки листи не відносяться до нормативно - правових актів, які відповідно до ст. 9 КАС України застосовує суд при розгляді справ, оскільки п.п. «г» п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачене, що податкові роз'яснення не мають сили нормативно - правового акту.
Суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваної частини податкового повідомлення-рішення від 09.07.2008 р. № 0010192301/0.
Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Судом встановлено, що в спірних правовідносинах повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, використано з неналежною метою; необґрунтовано, тобто вчинено через невмотивовані дії; упереджено, без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; без досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. із державного бюджету України в порядку ч.1 ст. 94 КАС України.
У судовому засіданні 10.10.08 проголошені вступна та резолютивна частини постанови, постанова в повному обсязі складена 15.10.2008 року.
На підставі викладеного, керуючись 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ №0010192301/0 від 09.07.2008 р., в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 481371 грн., в тому числі за квітень 2007 року у сумі 33333грн., за листопад 2007 року у сумі 81341грн., за січень 2008 року у сумі 366697грн. та в частині застосування штрафних санкцій за квітень 2007 року в сумі 16666,67 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31115095700002; Банк: ГУ ДКУ в АРК Сімферополь; МФО 824026; Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, 22090200; ОКПО 34740405) на користь Красноперекопського ВАТ «Бром» (96000 м.Красноперекопськ, вул.Північна, 1, код ЄДР 05444552) судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Кушнова А.О.