ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
29.10.2008 р. № 9/451
18:05
За позовомКиївського дочірнього підприємства «Фарлеп»
доДержавної інспекції з контролю за цінами в місті Києві
проскасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 27 від 20.05.2008 р.
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Поліщук О.А.
Представники:
Від позивача Головіна Л.С. (довіреність № 286 від 03.09.2008 р.)
Від відповідачаПетьку І.А. (довіреність № 152-07/6-1256 від 19.08.2008 р.)
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві з вимогами скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 20.05.2008 р. № 27 та відшкодування судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням Закону України «Про телекомунікації», оскільки надання розшифровки наданих послуг є додатковою послугою оператора зв'язку, тому така послуга підлягає додатковій оплаті, за тарифами, встановленими таким оператором зв'язку.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень, у спосіб та порядку встановлених законодавством України, оскільки споживачі мають право на безоплатне отримання від оператора вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг та рахунків за надані телекомунікаційні послуги.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
актом Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві № 016 від 14.05.2008 р. встановлено порушення вимог п.п. 6, 16 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації»в частині стягування плати за надання розшифровок рахунків за надані телекомунікаційні послуги, в результаті чого за період з 01.02.2007 р. по 31.01.2008 р. КДП «Форлеп»необґрунтовано одержано виручку внаслідок стягнення з абонентів плати за отримання рахунків за надані телекомунікаційні послуги на суму 91581,77 грн., яка згідно із ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»підлягає вилученню в доход бюджету із застосуванням штрафних санкцій у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки.
Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 27 від 20.05.2008 р. встановлено порушення в частині застосування цін і тарифів з порушення інших законодавчих методів регулювання (безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій рахунків за надані телекомунікаційні послуги) та вирішено вилучити у Київського дочірнього підприємства «Фарлеп»в доход державного бюджету суму 91581,77 грн. та суму 18163,54 грн.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд встановив, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.
Закон України «Про телекомунікації»від 18 листопада 2003 року N 1280-IV встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій та визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.
Статтею 32 Закону України «Про телекомунікації»встановлено, що споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право, зокрема, на безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій рахунків за надані телекомунікаційні послуги. За особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуги, часу початку і закінчення кожного сеансу зв'язку, обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс зв'язку. Телекомунікаційні послуги, які надаються знеособлено (анонімно), розшифровці не підлягають.
Положеннями статті 38 Закону України «Про телекомунікації»передбачено, що оператори телекомунікацій мають право, зокрема, на установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону.
Відповідно до норм статті 39 Закону України «Про телекомунікації»оператори телекомунікацій зобов'язані, зокрема, надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; забезпечувати правильність застосування тарифів; зберігати записи про надані телекомунікаційні послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом, та надавати інформацію про надані телекомунікаційні послуги в порядку, встановленому законом; оприлюднювати тарифи на телекомунікаційні послуги, що встановлюються самим оператором, не пізніше ніж за сім календарних днів до їх введення.
Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 р. N 720, відповідно до Закону України "Про телекомунікації" та інших нормативно-правових актів визначають порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг, регулюють відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій і споживачами телекомунікаційних послуг.
Дія цих Правил поширюється на відносини операторів, провайдерів телекомунікацій, які згідно із законодавством надають телекомунікаційні послуги у телекомунікаційних мережах загального користування, юридичних та фізичних осіб - споживачів телекомунікаційних послуг.
Відповідно до Правил № 720 телекомунікаційні послуги поділяються на:
1) загальнодоступні (універсальні);
2) інші телекомунікаційні послуги.
За ознаками надання телекомунікаційні послуги поділяються на основні та додаткові, що нерозривно пов'язані технологічно з наданням певних основних телекомунікаційних послуг. Перелік додаткових послуг визначається технічними можливостями обладнання операторів, провайдерів телекомунікацій (далі - оператори, провайдери).
Надання телекомунікаційних послуг на території України є виключним правом юридичних осіб з місцезнаходженням на території України, які зареєстровані відповідно до законодавства України, та/або фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності з постійним місцем проживання на території України.
Оператори, провайдери надають телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до Законів України "Про телекомунікації" (далі - Закон), "Про захист прав споживачів", інших актів законодавства, цих Правил та нормативних документів у сфері телекомунікацій.
Оператори, провайдери самостійно визначають перелік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачам, крім випадків покладення на операторів за рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку (далі - Комісія) відповідно до Закону обов'язку щодо розвитку та надання загальнодоступних (універсальних) телекомунікаційних послуг.
Споживач у межах технічних можливостей має право обрати оператора, провайдера та вид телекомунікаційних послуг, що ними надаються.
Надання телекомунікаційних послуг здійснюється за умови:
1) укладення договору про надання телекомунікаційних послуг (далі - договір) між оператором, провайдером і споживачем згідно з основними вимогами, установленими Комісією;
2) та/або оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тарифів, які згідно із Законом підлягають державному регулюванню.
Державному регулюванню шляхом установлення граничних або фіксованих тарифів підлягають тарифи на загальнодоступні (універсальні) послуги і на надання в користування каналів електрозв'язку операторів, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг.
Тарифи на телекомунікаційні послуги можуть установлюватися у вигляді системи тарифів (тарифних планів) на окремі послуги або набір послуг (крім загальнодоступних (універсальних) послуг). У межах різних тарифних планів залежно від переліку та обсягів послуг можуть встановлюватися різні тарифи на однакові послуги, при цьому тарифи (крім фіксованих) на загальнодоступні (універсальні) послуги можуть бути змінені тільки в межах установлених норм.
Додаткові телекомунікаційні послуги надаються за додаткову плату, якщо інше не передбачено договором. Перелік додаткових послуг установлюється оператором, провайдером.
Оператор, провайдер має право, зокрема, установлювати тарифи на телекомунікаційні послуги, що ним надаються, крім послуг, тарифи на які регулюються державою.
Оператор, провайдер зобов'язаний, зокрема, надавати послуги за встановленими показниками якості відповідно до стандартів та інших нормативних документів, умов договору та наданої ним інформації про умови надання послуг; забезпечувати правильність застосування тарифів; зберігати дані обліку наданих телекомунікаційних послуг протягом строку позовної давності, визначеного законодавством, надавати інформацію щодо споживачів та наданих їм телекомунікаційних послуг у порядку, встановленому законодавством; приймати від фізичних і юридичних осіб заяви про надання телекомунікаційних послуг, вести їх облік та задовольняти у міру появи технічних можливостей, давати відповіді у строки, передбачені законодавством; укладати з абонентами договори.
На вимогу споживача оператор, провайдер надає інформацію, зокрема, про основні і додаткові (платні і безоплатні) телекомунікаційні послуги (їх перелік); умови і порядок надання основних і додаткових телекомунікаційних послуг; тарифи на телекомунікаційні послуги і пільги з їх надання та оплати.
Інформація в доступній формі доводиться до відома споживачів до укладення договорів через засоби масової інформації, довідково-інформаційні служби, сервісні служби, у місцях надання телекомунікаційних послуг та проведення розрахунків за них.
Споживач під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг має право на: отримання від оператора, провайдера відомостей про надані телекомунікаційні послуги у порядку, встановленому цими Правилами; безоплатне отримання від оператора, провайдера рахунків за надані телекомунікаційні послуги. За особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуги, початку і закінчення її надання, обсягу, суми коштів до сплати. Телекомунікаційні послуги, які надаються знеособлено (анонімно), розшифруванню не підлягають.
Закон України «Про ціни і ціноутворення»від 3 грудня 1990 року507-XII визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки.
Положеннями статті 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»визначено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Частиною першою статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення»встановлено, що координація роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюються відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.
Статтею 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення»встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.
Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.
Господарські суб'єкти повинні в установленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 р. N 1432 постановлено утворити у складі Міністерства економіки на базі Державної інспекції з контролю за цінами та державних інспекцій з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі урядовий орган державного управління - Державну інспекцію з контролю за цінами та її територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. N 1819, встановлено, що основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань:
у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;
вживає відповідно до законодавства заходів за порушення підприємствами, установами та організаціями порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами.
Держцінінспекція має право, зокрема:
проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів;
одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, підприємств, установ та організацій матеріали та інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;
приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення.
Положеннями статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачена відповідальність за порушення державної дисципліни цін.
Вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. N 298/519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за N 1047/6238, також встановлено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем порушено норми Закону України «Про телекомунікації». Адже, Законом України «Про телекомунікації»чітко встановлено, що споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на безоплатне отримання від оператора вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг та рахунків за надані телекомунікаційні послуги. При цьому законом покладено обов'язок на такого оператора за умови особистого звернення споживача надання розшифровки суми за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням повної інформації про використані послуги.
Як свідчать матеріали справи, а відповідачем не заперечується, що позивач безоплатно надає рахунки за надані телекомунікаційні послуги. Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного рішення є встановлення тарифів за надання послуги з розшифровки переговорів на папері, наданих телекомунікаційних послуг за встановлену позивачем плату.
За результатом розгляду справи судом встановлено, що позивач є оператором зв'язку, який самостійно встановлює тарифи за надання розшифровки на папері. Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін послуги зв'язку надаються споживачеві на підставі договору, тобто про встановлені тарифи за надання додаткових послуг, зокрема, за надання розшифровки на папері споживач обізнаний, що підтверджується відповідним укладенням договору про надання телекомунікаційних послуг. Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що законом покладено обов'язок на оператора зв'язку надання безкоштовно такої розшифровки наданих послуг лише за умови звернення споживача за для узгодження оспорюваних ним сум. При цьому, Законом чітко визначено право оператора на встановлення тарифів на додаткові послуги.
Відповідач не довів суду, що зазначена додаткова послуга позивача з надання споживачу розшифровки телефонних переговорів знаходиться у сфері державного регулювання цін.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене вище, суд встановив, що хоча оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень, проте відповідачем порушено норми Закону України «Про телекомунікації»та Правил № 720, оскільки надання розшифровки наданих послуг на папері без звернення споживача з метою отримання визначених до оплати сум з метою їх узгодження або оскарження є додатковою послугою оператора, передбаченою відповідним договором, а, отже, підлягає додатковій оплаті за угодою сторін, тому позовні вимоги є обґрунтованими, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 27 від 20.05.2008 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Київського дочірнього підприємства «Фарлеп»(юр.адреса: 01011, м. Київ, пров. Кутузова, 3; факт.адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 30-в, код ЄДРПОУ 25277091) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) копійок.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В.Кротюк