ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
22.09.2008 р. № 6/486
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянську Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазтех"
до Спеціалізована державна податкова інспекція м.Києві по роботі з великими платниками податків Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2007 року №0002034120/0 ,
Представники:
від позивачаКозлова Т.А.(довіреність від 03.12.2007 р. №6/486);
від відповідача Білоноженко М.А. (довіреність від 16.01.2008 р. № 94/9/10-110); Бондаренко Ю.В. (довіреність від 17.04.2008 р. № 4270/8/10-110);
від третьої особи ОСОБА_1 (довіреність від 14.03.2008 р. № 54/9/10-021);
22.09.2008 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазтех»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.12.2007 р. № 0002034120/0 на загальну суму 200 776,65 грн.
В подальшому позивач подав клопотання та просив змінити статус ДПІ у Святошинському районі м. Києва в процесі та залучити її до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Дане клопотання було задоволено судом. Також, представником позивача 16.09.2008 р. була подана заява про зміну та підставу позову про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 04.12.2007 р. № 0002034120/0.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП неправомірно дійшла висновку про порушення п.п. 7.2.4, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Укргазтех» при здійсненні правовідносин з ПП «Сіруф».
Відповідач з позовом не погоджується та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення, прийняте на підставі висновків акту перевірки №957/41-20/30265715 від 21.11.2007р., є правомірним та підлягає сплаті у визначені законодавством терміни. Підставою для нарахування податкового зобов'язання є факт не підтвердження декларування позивачем вказаних сум зобов'язання з ПДВ у період, який перевірявся.
Крім того, відповідач вважає, що застосовані штрафні (фінансові) санкції до ТОВ «Укргазтех»на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовим фондами»в розмірі 66825,55 грн. відповідають чинному законодавству.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ «Укргазтех»з питань правильності нарахування та повноти перерахування до бюджету податку на додану вартість та правовідносин з ПП «Сіруф»(код ЄДРПОУ 31900997) за період з 01.01.2004р. по 31.12.2006 р.
За результатами перевірки складений акт № 957/41-20/30265715 від 21.11.2007р. та прийняте податкове повідомлення-рішення №0002034120/0 від 04.12.2007р. яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 200776,65 грн., за основним платежем 133 851,10 грн. та 66 925,55 грн. штрафних санкцій.
Позивач, не погоджуючись з висновками Акту перевірки та у відповідності до п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, звернувся до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП зі скаргою на згадане вище податкове повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарги, відповідачем були прийняті рішення, якими залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скарги без задоволення.
В податковому повідомленні-рішенні зазначено, що позивач порушив норми п.п. 7.2.4, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 168/97-ВР), а саме, ТОВ «Укргазтех»до складу податкового кредиту включена сума ПДВ в розмірі 133 851,10 грн.. в т.ч. по періодах: за січень 2005 р. у розмірі -49 943,80 грн., у березні 2005 р. ку розмірі -49 740,60 грн., у квітні 2005 р. у розмірі -22 316,67 грн., яка вказана в податкових накладних, отриманих від постачальника ПП «Сіруф»
Порушення, на думку СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, полягало у тому, що ТОВ «Укргазтех»завищило податковий кредит та, відповідно, занизило суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по взаєморозрахунках з ПП «Сіруф»за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 р.
Відповідач вказує на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31.05.2006р. у справі №2-2392/06 визнано недійсними установчі документи ПП «Сіруф»з моменту реєстрації та актом №5124/29-203 від 05.08.2006 р. анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №37081395 з моменту його видачі.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
ТОВ «Укргазтех»протягом 2004-2005 рр., здійснюючи господарську діяльність, мало взаємовідносини з ПП «Сіруф», а саме, між позивачем та ПП «Сіруф»був укладений договір субпідряду №15 від 16.09.2004 р. на виконання будівельних робіт.
ПП «Сіруф»виконувало ремонтно -будівельні роботи, про що виписані податкові накладні на адресу ТОВ «Укргазтех»:
№ 122 від 31.12.2004р. на суму 299 662,80 грн. (ПДВ -49943,80 грн.);
№ 68 від 30.03.2005р. на суму 298 443,60 грн. (ПДВ -49740,60 грн.);
№ 84 від 28.04.2005р. на суму 79 000,00 грн. (ПДВ - 13166,67 грн.);
№ 86 від 29.04.2005р. на суму 126 000,00 грн. (ПДВ -21000,00 грн.)
Вказані податкові накладні відображені у книзі обліку придбання ТОВ «Укргазтех»та включені до податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Укргазтех».
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні містять всі необхідні реквізити, які визначені нормою п.п. 7.2.1 цього Закону.
Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
ПП «Сіруф»на адресу позивача були виписані податкові накладні, про що в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Укргазтех»у відповідності з вимогами наказу Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»(в редакції, що діяла на момент здійснення вказаних вище операцій) позивачем було зроблено відповідні записи.
В Акті перевірки відповідачем не заперечуються факти виконання позивачем робіт ПП «Сіруф», сплати податку на додану вартість у складі їх вартості та отримання на підтвердження цього податкових накладних.
Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. ТОВ «Укргазтех»виконало цю вимогу, оскільки сплатило ПДВ у ціні товару (послуг, робіт).
Згідно п. 1.7. Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Як вже зазначалося вище, підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є одночасно звітним податковим і розрахунковим документом
Контрагент, у свою чергу, виконуючи вимоги п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, передав позивачу належним чином оформлені податкові накладні із визначенням сум податку.
У відповідності з п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Виходячи із змісту п. 9 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. № 79, такими повноваженнями наділені органи державної податкової служби, на них покладено обов'язок при реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково проводити перевірку його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку -юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб -платник податків, в тому числі і даних про засновників.
Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Під час здійснення господарських правовідносин з ТОВ «Укргазтех», ПП «Сіруф»було належним чином зареєстроване підприємство як суб'єкт господарської діяльності та було належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість.
Проте ані Законом України «Про систему оподаткування»у редакції від 18.02.1997 р. № 77/97-ВР, ані жодним іншим нормативним актом для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, в тому числі щодо зарахування до бюджету іншими платниками податків сплаченого їм ПДВ у ціні поставлених товарів (робіт, послуг).
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2-2392/06, на якому базуються висновки зроблені в акті перевірки, прийнято 31.05.2006 р., в той час як господарські операції позивача з контрагентом ПП «Сіруф»здійснювались протягом 2004-2005 рр.
Визнання недійсним статуту контрагента та свідоцтва про реєстрацію платника податку з моменту внесення в реєстр платників ПДВ не можуть бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції.
Таким чином, Законом № 168/97-ВР встановлено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ, а саме: відсутність податкової накладної.
І лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими відповідними податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними вище документами.
Системний аналіз наведених вище положень Закону № 168/97-ВР, зокрема положень ст. 7, приводить до висновку, що платник податку виключно на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на факт визнання в майбутньому установчих документів контрагента недійсними і виходячи з цього визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.
Крім того, Законом України «Про систему оподаткування»для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано право (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в тому числі щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім податкового обліку, сплати податків до бюджету тощо). Також, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податку.
Порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП «Сіруф», зазначені в рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 31.05.2006 р., визнання недійсними його установчих документів та свідоцтва платника ПДВ не впливають на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, а не позивач.
Отже, Позивач відповідно до вимог чинного законодавства України мав всі правові підстави для включення сплаченої у складі вартості придбаних товарів суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки:
1) ПП «Сіруф»були виписані на адресу Позивача належним чином оформлені податкові накладні, які не було визнано недійсними в судовому порядку;
2) Позивач сплатив вартість придбаних товарів у повному обсязі;
3) суми ПДВ були сплачені Позивачем у складі вартості товару.
Відповідач в заперечення позову зазначає, що ПП «Сіруф»не сплатили податкові зобов'язання згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а отже, відсутня надмірна сплата до бюджету як встановлює п. 1.8 ст. 1 цього Закону. Тобто, позивач не має права відносити до податкового кредиту суму ПДВ, так як не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.(п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7).
Суд не погоджується з відповідачем щодо даного твердження виходячи з наступного.
Як вже зазначалося вище, судом було встановлено, що між позивачем ПП «Сіруфі» були здійснені господарські операції по придбанню товарів. Вказані операції були укладені між двома юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю та дієздатністю, відповідно до ст.ст. 91, 92 Цивільного кодексу України.
Відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку до Державного бюджету відповідно до ст.. 2 та ст.. 10 Закону № 168/97-ВР покладається, зокрема, на зареєстрованих у встановленому порядку платників, які здійснюють операції з поставки товарів (робіт, послуг). Отже, відповідальність за нарахування та сплату податку на додану вартість покладається на ПП «Сіруф», які на момент укладення угоди були зареєстровані належним чином. Слід зазначити, що відповідно до п. 10.4 ст. 10 Закону № 168/97-ВР, контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.
Відомостей про стягнення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з ПП «Сіруф» відповідачем не надано.
Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює солідарну відповідальність продавця та покупця при сплаті податку на додану вартість до бюджету.
Отже, відповідач не може вчиняти дії щодо нарахування податку на додану вартість, накладення штрафних санкцій та зменшення суми бюджетного відшкодування покупцю (позивачу) при несплаті цього податку продавцем.
Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 10.06.2003 р., визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника ПДВ, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.
Стаття 19 Конституції України передбачає, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата Контрагентом до бюджету ПДВ з операції з ПП «Сіруф»не може впливати на результати діяльності ТОВ «Укргазтех» і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.
Посилання позивача на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15.02.2008 р. як на доказ скасування рішення Голосіївського районного суду від 31.05.2008р. по справі № 2-2392/06, суд не може взяти до уваги, оскільки дана справа по суті не розглядалась, провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦК України, а саме суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити .
2. Визнати нечинним податкове повідомлення -рішення від 04.12.2007 р.
№ 0002034120/0 на загальну суму 200 776,65 грн., з яких 133 851,10 грн. -основний платіж та 66 925,55 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
3. Судові витрати, 3,40 грн. судового збору, присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех»за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.