ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
13.10.2008 р. № 6/494
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянську Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу
Акціонерний комерційний банк "Райффайзенбанк Аваль"
до Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,
за участю представників
позивача Іванченко І.А. (довіреність від 22.05.2008р. №18)
відповідача Шаліна С.І. (довіреність від 27.09.2007р. №1650/9/10-110), Кононенко В.Л. (довіреність від 30.01.2008р. №199/9/10-110).
Суддя Добрянська Я.І.
Секретар судового засідання Зубко Л.П..
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.10.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000894320/1 від 08.04.2008р.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем в порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та Закону України «Про податок на додану вартість». В результаті чого, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2008р. №00008943201/1 на суму 453 776,50 грн. з якими позивач не погоджується.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з врахування вимог акту проведеної перевірки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі-відповідач) була проведена виїзна планова документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Раффайзен Банк Аваль» (надалі-позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2007р.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 16.01.2007 р. №17/43-20/1430590 (надалі - Акт перевірки) відповідно до якого встановлено, що в позивачем порушено вимоги Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.
Податковим повідомленням-рішенням від 28 січня 2008 року №000005432010 на підставі акту перевірки №17/43-20/14305909 від 16.01.2008р. було визначено суми податкових зобов'язань позивача за платежем: податок на прибуток по банківських організаціях 11020600 на загальну суму 587 776,50 грн., у тому числі 391 851,00 грн. - основний платіж, 195 925,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Однак, позивач не погодився з податковим повідомленням - рішенням частково, в сумі донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 488 976,31 грн., у тому числі 327 770,63 грн. -основний платіж, 161 205,68 грн. -штрафні (фінансові) санкції та 05.02.2008р. подав скаргу до відповідача.
Частину суми, зазначеної в податковому повідомленні-рішенні, а саме: загальну суму 98 800,19 грн., у тому числі 64 080,37 грн. -основний платіж, 34 719,81 грн. -штрафні (фінансові) санкції позивач не заперечував і перерахував до бюджету платіжним дорученням № 2 від 06.02.2008 року у встановлений строк.
Рішенням про результати розгляду скарги, прийнятим відповідачем від 04.04.2008р. №3982/10/25-20, (надалі-рішення про результати розгляду скарги) податкове повідомлення-рішення було скасовано в загальній сумі 35 199,41 грн. із яких основний платіж в сумі 23 466,54 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11 733,27 грн., а скаргу позивача задоволено частково.
Враховуючи, що рішення про результати розгляду скарги змінено раніше нараховану суму податкового зобов'язання, податкове повідомлення -рішення від 28.01.2008р. №000005432010 вважається відкликаним, згідно із п.6.5. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку до бюджету та державних цільових фондів».
На цій підставі позивач не погодився з отриманим податковим повідомленням-рішенням від 08.04.2008р. №0000894320/1 складеним на підставі Акта перевірки, та Рішенням про результати розгляду скарги від 04.04.2008р. №3982/10/25-020 на загальну суму 552 576,69 грн., в тому числі 368 384,46 грн. - основний платіж, 184 192,23 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Відповідач проти позову заперечує, та вважає, що прийняті податкові повідомлення -рішення та вчинені відповідачем дії не суперечать вимогам чинного законодавства.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: п.1.31 ст.1, п.п.4.1.1, п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4, п.п.5.1, пп.5.2.1, п.п.5.2.8 п.5.2 пп.5.3.3, п.п.5.3.5, пп.5.3.9 п.5.3, ст.5, пп.5.4.1, п.п.5.4.4, п.п.5.4.6, п.п.5.4.10 п.5.4, п.п.7.6.3, п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 пп.8.1.1, пп. 8.1.2 п.8.1, пп.8.2.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.1. п.п.8.3.2, пп.8.3.4, п.8.3, пп.8.4.1, п.п.8.4.4 п.8.4, пп.8.6.1 п.8.6, пп.8.7.1 п.п.11.2.3 п.11.2, пп.11.3.1, п.11.3 ст.11, 12.2.1, 12.2.2 п.12.2, п.п.12.3.3 п.12.3 ст.12 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, в результаті чого перевіркою встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 391 851,00 гривень.
Щодо порушення пп.. 8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону № 334 в частині завищення амортизаційних відрахувань на суму 397 588,35 грн.
Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі по тексту - Закон №334) завищено амортизаційні відрахування на суму податку на додану вартість при придбанні автомобілів.
Відповідно до пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону №334, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.
У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».
Згідно пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.
Підпунктом 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №334 визначено, що під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. При цьому, згідно з пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334 автомобільний транспорт відноситься до групи 2 основних фондів, а витрати на його придбання підлягають амортизації.
Таким чином, в порушення пп.5.3.3 п. 5.3 ст. 5 та пп. 8.4.1 п.8.4, ст.8 Закону № 334 з урахуванням вимог пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону № 168, позивачем завищено суму амортизаційних відрахувань на 397 588,35 грн.
Тобто, висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону №334 в частині завищення сум амортизаційних відрахувань відповідають вимогам чинного законодавства.
Щодо порушення п.п.5.3.3 п.5.3 ст. 5 Закону № 334 в частині завищення валових витрат на загальну суму 593 933,02 грн.
Як свідчать обставини справи, центральним офісом - позивача в порушення пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону №334, відносились до інших витрат суми податку на додану вартість, сплачених при придбанні легкових автомобілів, в результаті чого завищено інші витрати на загальну суму 429 365,61 грн.
Підпунктом 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобілю (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.
Водночас, ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", сплата податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу валових витрат.
У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно Закону про ПДВ.
Тобто, вказана норма Закону дозволяє відносити податок на додану вартість на валові витрати тільки при здійсненні операцій, що не є об'єктом оподаткування або звільнені від ПДВ.
Як вже зазначалося вище, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати ведення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується в зв'язку з фізичним або моральним зносом (п.п. 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону № 334).
При цьому згідно з пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону № 334, автомобільний транспорт відноситься до групи 2 основних фондів, а витрати на його придбання підлягають амортизації.
Підпунктом 8.4.1 п.8.4 ст.8 цього Закону визначено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого ПДВ, у разі коли платник податку на прибуток зареєстрований як платник ПДВ.
В зв'язку з тим, що віднесення до складу валових витрат регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а до нього не внесено відповідних змін, то сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), який буде включено до складу основних фондів, не включається до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних засобів.
Таким чином, висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п.5.3.3 п.5.3 ст. 5 Закону № 334 в частині завищення валових витрат на загальну суму 593 933,02 грн. відповідають вимогам чинного законодавства.
Щодо порушення пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 334 в частині збільшення вартості 4 групи основних фондів на суму 225 695,03 грн. витрат, пов'язаних з установленням пожежної сигналізації та локальної комп'ютерної мережі.
Позиція позивача, що охоронно-пожежна сигналізація - це організаційно-технічна система обробки і передачі інформації про виникнення пожежі за допомогою технічних і програмних засобів, а тому відноситься до 4 групи основних фондів в якості інформаційної системи. Також позивач зазначає, що локальна комп'ютерна мережа банку - це сукупність комп'ютерного обладнання, сервери, модеми тощо, з'єднанні в одну експлуатаційну систему, забезпечену належним захистом від несанкціонованого вторгнення третіх осіб, яке дає можливість користувачам обмінюватись та користуватись інформацією, а тому підпадає під визначення 4 групи основних фондів. Однак таке твердження позивача спростовується наступним :
Відповідач зазначає, що позивач амортизує "охоронно пожежні сигналізації" за ставкою амортизації для 3 групи основних фондів - 6% та "локальні мережі" за ставкою амортизації для 4 групи основних фондів - 15%.
Відповідно до п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону №334, під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Згідно з пп. 8.2.2 п.8. ст. 8 Закону №334, до складу основних фондів групи 1 відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.
Відповідно до Державного класифікатора України "Класифікація основних фондів", затвердженого наказом Держстандарту від 19.08.1997 №507, основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи усі пристрої і приладдя або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для використання окремих самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи.
Отже, до складу основних фондів відносяться будівлі, споруди, їх конструктивні компоненти, пристрої та приладдя, які є складовою частиною та не можуть використовуватися окремо.
Крім того, визначення основних засобів надано в Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».
Згідно з положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з мето використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він доший за рік).
Об'єкт основних засобів -це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього, конструктивно відокремлений предмет, призначений для використання певних самостійних функцій, відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу , а не самостійно, інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частини такого активу, що контролюється підприємством.
Відповідно до п.п. 8.6.1. п.8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду, зокрема, (в розрахунку на податковий квартал) по групі 1-1,25 відсотка., з 01.01.2004 року 2 відсотка до балансової вартості групи основних фондів.
Підпункт 8.7.1. п.8.7. ст..8 Закону України №334 визначає, що платники податку, мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, які підлягають амортизації, у сумі , що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму , збільшують балансову вартість груп 2, 3 та 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу.
Таким чином, витрати на придбання та встановлення «локальної мережі»у приміщенні підлягають включенню до балансової вартості об'єкта основних фондів групи 1, на якому встановлено такі об'єкти.
Отже, відповідач дійшов до правильного висновку щодо порушення позивачем пп.8.1.1 п.8.1, пп.8.2.2 п.8.2, пп.8.3.2 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6, ст.8 Закону №334, а саме: основні фонди "охоронно пожежні сигналізації" та "локальні мережі", які встановлювались у приміщенні банку, безпідставно відносились до 3 та 4 групи основних фондів замість 1 групи, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 180 552,28 грн.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В позові відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.