ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
03.11.2008 р. № 6/399
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянську Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу
Київський державний міжобласний спеціальний комбінат
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Представники:
від позивачаІлляшенко М.О. (довіреність від 12.07.07р. №24/247), Лаєвський В.В. (довіреність б/н),
від відповідача Шуневич В.В. (довіреність від 03.09.08р. №4523/9/10-017), Лісогор Т.М. (довіреність від 04.06.08р. №2070/9/10-017), Буденний Р.О. (довіреність від 22.07.08р. №3016/9/10-017)
Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03.11.2008 р оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Позивач - Київський державний міжобласний спеціальний комбінат звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Позивач з обґрунтування на позовну заяву зазначає, що прийняті відповідачем податкове повідомлення - рішення від 02.07.2007 року № 0001442309/0 на суму 47976,41 грн. з яких за основним платежем 319784,27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 159892,14 грн., є таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки п.25 ст.12 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. №2535, звільняє від сплати земельного податку сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених статтею 2 Закону України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, з позовом не погоджується та в обґрунтування вказує, що позивач, на думку відповідача, не звільнений від сплати земельного податку, оскільки не відноситься до установ та організацій, які повністю утримуються за рахунок бюджету. Тому, прийняті відповідачем відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові повідомлення-рішення є правомірними.
В судових дебатах представник позивача уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсними податкові повідомлення -рішення: від 10.09.2007р. №0001442309/1, від 26.11.2007р. №0001442309/2, від 01.02.2008р. №0001442309/3.
Крім того, позивачем було надано клопотання про забезпечення позовних вимог, однак суд ухвалою від 02.04.2008р. по справі №6/399 відмовив в задоволенні даного клопотання.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку Державного підприємства «Київський державний міжобласний спеціальний комбінат»позивача з питань підтвердження повного фінансування за рахунок коштів державного або місцевого бюджету та правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету земельного податку за період з 01.01.2005р. по 30.04.2007р.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 16.06.2007 року № 333/1-23-02-03062214.
На підставі даного Акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2007 року № 0001442309/0 на суму 47976,41 грн. з яких за основним платежем 319784,27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 159892,14 грн.
Також, в судових дебатах позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 10.09.2007р. №0001442309/1, від 26.11.2007р. №0001442309/2, від 01.02.2008р. №0001442309/3.
Згідно висновків акта перевірки, позивачем було порушено вимоги ст..2 Закону України «Про оплату за землю»в результаті чого занижено земельний податок в сумі 3197814,27 грн. в тому числі по періодах : - 2005р. на суму 134363,14 грн., 2006р. на суму 139065,85 грн., - 4 місяці 2007р. на суму 46355,28 грн.
Позивач не погоджуючись з прийнятим відповідачам рішенням подав первинну скаргу на податкове повідомлення-рішення від 02.07.2007р. №0001442309/0. Однак відповідачем було направлено інше податкове повідомлення -рішення від 10.09.2007р. №0001142309/1, а також рішення про результати розгляду первинної скарги від 10.09.2007р. №15910/10/25-011, яке залишило без змін податкове повідомлення -рішення від 02.07.2007р. №0001442309/0 про сплату донарахованої суми податкового зобов'язання по земельному податку у розмірі 319784,27 грн. і застосованої штрафної (фінансової) санкції по земельному податку на суму 159892,14 грн., а первинну скаргу залишено без задоволення.
26.11.2007р. позивачем було подано податкове повідомлення-рішення від 26.11.2007р. №0001442309/2, однак Державної податкової адміністрацією України було залишено без змін, а скарга без задоволення. Крім того, відповідачем було направлено податкове повідомлення -рішення від 01.02.2008р. №0001442309/3.
Позивач в обґрунтування позовних вимог також зазначає, що п.25 ст.12 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. №2535, звільняє від сплати земельного податку сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених статтею 2 Закону України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», до яких саме і відноситься позивач.
Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що згідно з п.3 ст.12 Закону України «Про плату за землю»№2535, від земельного податку звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету. Однак відповідач вважає, що позивач не повністю утримується за рахунок бюджету, не відноситься до категорії зон радіоактивно забруднених територій, та вважає, що землі позивача є землями промислового призначення. Тому, на його думку, прийняття податкових повідомлень-рішень та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовим фондами»є правомірним.
Суд розглянувши матеріали справи, не погоджується з позицією відповідача щодо правомірності застосування до позивача вищевказаних норм законодавства в т.ч. правомірності накладення штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Статуту, метою діяльності позивача є виконання природоохоронних функцій, пов'язаних із запобіганням і ліквідацією негативного впливу на навколишнє середовище радіоактивних відходів та відпрацьованих джерел іонізуючого які використовуються в різних галузях народного господарства.
Предметом діяльності є:
- приймання, транспортування, переробка, тимчасове зберігання та захоронення відходів і відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання;
- транспортування радіоактивних відходів і джерел іонізуючого випромінювання;
- участь у проведенні робіт по ліквідації радіаційних аварій на підприємствах, в установах і організаціях.
Статтею 17 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами»від 30 червня 1995р. 255/95-ВР визначено, що зберігання та захоронення радіоактивних відходів дозволяється тільки у спеціально призначених для цього сховищах радіоактивних відходів.
Сховище радіоактивних відходів - споруда для зберігання або захоронення радіоактивні відходів з обов'язковим забезпеченням інженерних, геологічних, фізичних та інших бар'єрів, що перешкоджають міграції радіонуклідів. Експлуатація сховищ радіоактивних відходів дозволяється після отримання ліцензії на право поводження з радіоактивними відходами.
Спеціалізоване підприємство по поводженню з радіоактивними відходами (ліцензіат) - підприємство (об'єднання), яке здійснює на основі ліцензії збирання радіоактивних відходів переробку, перевезення, зберігання та (або) захоронення. Такими спеціалізованими підприємствами по поводженню з радіоактивними відходами, які входять до складу Державної корпорації «Українське державне об'єднання «Радон»(надалі - Об'єднання «Радон»), є: Дніпропетровський державний міжобласний спеціальний комбінат, Донецьке державне підприємство спеціальний комбінат, Київський державний міжобласні спеціальний комбінат, Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат, Одеські державний міжобласний спецкомбінат, Харківський державний міжобласний спецкомбінат, Державне підприємство «Науково-технічний центр дезактивації та комплексного поводження з радіоактивними відходами, речовинами, джерелами іонізуючої випромінювання».
Всі державні спеціалізовані підприємства були створені на виконані Постанов Ради Міністрів УРСР № 549 від 18 травня 1956 року та № 373 від 05.04.58р, а також Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР № 956-102 від 14.08.1956р. цільовим призначенням яких є захоронення радіоактивних відходів від підприємств та організацій, які знаходяться у межах областей.
Відповідно до постанов та рішень органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, для організації захоронення радіоактивних відходів за всіма спецпідприємствами були закріплені земельні ділянки, з правом забудови постійними спорудами.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 25 і 26 Закону України "Про поводження з радіоактивними відходами" та "Основними санітарними правилами забезпечення радіаційної безпеки України", земельні ділянки, відведені під сховища радіоактивних відходів, виводяться з господарської обороту і відмежуються від суміжних територій санітарно-захисними зонами.
Постановою Ради Міністрів Української РСР від 21 грудня 1990 р. № 377 «Про поліпшення стану справ з захоронення радіоактивних відходів»були встановлені зони обслуговування спецпідприємств (по областях), та установлено, що головним завданням об'єднання «Радон»є збирання, транспортування, переробка та захоронення радіоактивних відходів, джерел іонізуючого випромінювання, дезактивація спецодягу та засобів індивідуального захисту на території держави.
Законом України «Про поводження радіоактивними відходами»від 30.06.1995 № 255/95-ВР, а саме статтею 4 встановлено, що фінансування Державної програми по поводженню з радіоактивними відходами здійснюється з спеціального Державного фонду поводження з радіоактивними відходами.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.1996 № 480 «Про Державну програму поводження з РАВ» роботи, пов'язані із збиранням, транспортуванням та захороненням низько- і середньо активних твердих та рідких радіоактивних відходів (надалі - РАВ) і відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання усіх вітчизняних підприємств, установ та організацій (крім підприємств енергетичної галузі), проводяться об'єднанням «Радон»та фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.
Також, Законом України «Про Державний Бюджет України на 2008 рік»від 28.12.2007 № 107-VІ, п. 42 ст. 36, установлено, що у 2008 році, кошти отримані до Спеціального фонду Державного Бюджету України згідно з окремими пунктами ст. 7, 19, 36 цього Закону, спрямовуються відповідно на виконання робіт у сфері поводження з радіоактивними відходами неядерного циклу та ліквідацію радіаційних аварій (за рахунок джерел, визначених п. 5 ст.7 цього Закону).
Отже, всі роботи, які проводять спецпідприємства Об'єднання «Радон», фінансуються з Державного бюджету України.
Також, рішенням Київської міської Ради (Київської державної адміністрації) на виконання робіт з підготовки сховищ радіоактивних відходів позивачу у квітні 2004р. були виділені кошти у розмірі 500 тисяч гривень.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.02.1995 р. № 106-р та Постановами Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1999 року № 533 та від 1 вересня 1998 року № 1365, було зобов'язано Міністерство фінансів профінансувати витрати за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України, на проведення протиаварійних робіт на Київському та Харківському спеціалізованих комбінатах.
Статтею 20 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами»від 30 червня 1995 р. № 255/95-ВР визначено, що експлуатація сховищ радіоактивних відходів здійснюється відповідно до норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки із забезпечення радіаційного моніторингу за станом сховищ радіоактивних відходів.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 27.02.1991 № 791а -XII, визначено що, радіоактивно забруднені землі - це землі, які потребують проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення нормальної господарської діяльності. До таких земель належать території, вказані в п. 3 і 4 статті 2 вищевказаного закону, а саме: зона посиленого радіоекологічного контролю. Зоною посиленого радіоекологічного контролю є територія, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержала 5 доаварійний період.
Додаткові критерії забрудненості ґрунту радіонуклідами встановлюються Національною комісією радіаційного захисту населення України.
Крім того, п. 25 ст. 12 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535 - XII звільняє від сплати земельного податку сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених статтею 2 Закону України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Тобто, відбувається неоднозначне (множинне) трактування статті 2 Закону України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»та п. 25 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», у тому, що пунктом 25 статті 12 Закону України «Про плату за землю»звільняється від плати за землю за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених статтею 2 Закону України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». А статтею 2 Закону України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено, що зона радіоактивно забрудненої території - це землі (...), тобто, це будь-які землі, (це можуть бути і землі сільськогосподарського призначення, землі житлової і громадської забудови, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі оздоровчого призначення, землі рекреаційного призначення, землі історико-культурного призначення, землі лісового фонду, землі водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яке передбачає ст. 19 Земельного кодексу України.
Керуючись пп. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, повинна була прийняти рішення на користь платника податків - позивача та не стягувати сплати земельного податку з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з позивачем щодо правомірності визнання недійсними податкових повідомлень -рішень від 02.07.2007 року № 0001442309/0 (від 10.09.2007р. №0001442309/1, від 26.11.2007р. №0001442309/2, від 01.02.2008р. №0001442309/3) на суму 47976,41 грн. з яких за основним платежем 319784,27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 159892,14 грн.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними податкові повідомлення -рішення від 02.07.2007 року №0001442309/0, від 10.09.2007 року № 0001442309/1, від 26.11.2007р. №0001442309/2, від 01.02.2008р. №0001442309/3), винесені Державною податковою інспекцію у Голосіївському районі м. Києва на суму 479 676,41 грн. з яких за основним платежем 319 784,27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 159 892,14 грн.
3. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присудити на користь Київського державного міжобласного спеціального комбінату з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.