ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
29.07.2008 р. № 6/387
Національний університет харчових технологій
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій ,
Суддя Добрянська Я.І.
Секретар судового засідання Зубко Л.П.
Представники:
від позивача: Негода О.А.
від відповідача: Комаринський О.М.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.07.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Національний університет харчових технологій (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -відповідач) про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.10.2007 р. № 0009822305 на суму 4 715,94 грн. та № 18.10.2007 р. № 0009802305 на суму 73 146,20 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач при проведенні перевірки дійшов до помилкового висновку про порушення Національним університетом харчових технологій п. 1 ст. З Закону України № 265/95-ВР від 06.05.1995 р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за здійснення розрахункових операцій по продажу товарів за готівкові кошти без застосування РРО на загальну суму 14 629,24 грн., п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. за № 637 (зі змінами та доповненнями), за перевищення ліміту готівки в касі підприємства, ч. 1 ст. З Закону України № 98/96-ВР від 23.03.1996 р. „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (зі змінами та доповненнями), за здійснення торгівельної діяльності по продажу товарів за готівкові кошти фізичним особам, які не є (не були) працівниками та студентами університету без наявності відповідного дозволу - торгового патенту на право здійснення торгівельної діяльності в сфері роздрібної торгівлі.
Відповідач проти позову заперечує та вказує на той факт, що позивачем були проведені розрахункові операції по продажу товарів за готівкові кошти без застосування реєстратора розрахункових операцій, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також встановлено перевищення ліміту готівки в касі підприємства.
Тому, на думку відповідача, застосування до Національного університету харчових технологій штрафних (фінансових) санкцій відповідає чинному законодавству України.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка Національного університету харчових технологій з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р. За результатами перевірки складено акт від 08.10.2007 р. № 565/1-22-30-02070938 та прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.10.2007 р. № 0009802305 на суму 73 146,20 грн. та № 00099822305 на суму 4 715,94 грн. та встановлено порушення п. 1 ст. З Закону України № 265/95-ВР від 06.05.1995 р. „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінами та доповненнями, за здійснення розрахункових операцій по продажу товарів за готівкові кошти без застосування РРО на загальну суму 14 629,24 грн. та п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. за № 637 зі змінами та доповненнями, за перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 2355,97 грн.
Позивач не погодився з вказаними рішеннями та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскаржив їх 16.11.2007 р. за № 01-495 та № 01-494 до Державної податкової адміністрації у м. Києві. ДПА у м. Києві за результатом розгляду скарг прийняла рішення від 28.12.2007 р. № 4634/10/25-214, згідно якого залишено без змін рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0009802305 на суму 73 146,20 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0009822305 скасоване в частині 4,00 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 265/95-ВР від 06.05.1995 р. „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями), реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Відповідно до п. 1 ст. З вищезазначеного Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР), товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Позивач стверджує, що Національний університет харчових технологій не є суб'єктом підприємницької діяльності та вважає що при проведенні розрахункових операцій за готівкові кошти, університет має керуватись Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. за № 637.
Відповідно до п. 1.2 глави 1 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. за № 637 (зі змінами та доповненнями), підприємства - юридичні особи (крім банків) незалежно від організаційно правової форми та форми власності (їх відокремлені підрозділи), що є учасниками відносин у сфері господарювання , зокрема суб'єкти господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також інші суб'єкти господарювання, органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Національним університетом харчових технологій з ціллю ведення підприємницької діяльності (проведення розрахункових операцій за готівку) було зареєстровано в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва реєстратор розрахункових операцій (РРО) тип Datecs МР-50 ЕU (зав. № ДШ 03001828, фіск. №2650004898), тип Datecs МР-50 ЕU (зав. № ДШ 03001820, фіск. № 2650004899), тип: ЕРА-201.01 (зав. № ЕД 01010678, фіск. № 2650005231).
Cуд вважає, що Національний університет харчових технологій здійснював розрахункові операції в готівковій формі по продажу ємності для бензину, дров'яних відходів, автопокришок, та екскаватора на загальну суму 14 629,24 грн. без застосування РРО, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР. Оскільки, вказані товарно -матеріальні цінності (ТМЦ) не є продукцією власного виробництва.
У разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, до суб'єктів підприємницької діяльності у відповідності до п. 1 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР, застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність (14 629,24 грн. х 5 = 73 146,2 грн.).
Щодо порушення позивачем п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»суд зазначає наступне.
Пунктом 2.8 глави 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. за № 637 (зі змінами та доповненнями) визначено, що підприємства можуть тримати в поза робочий час у своїх касах готівку виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівка виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Установлення ліміту каси проводиться підприємством самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою особою). Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.
У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у т.ч. працівникам підприємства) видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документа, що їх замінюють і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому ордері або видатковій відомості (п. 3.5 глави 3 Положення).
В порушення п. 2.8 та. п. 3.5 Положення № 637, Національним університетом харчових технологій було перевищено ліміт залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 2357,97 грн., в зв'язку з відсутністю у видаткових касових ордерах (№ 109 від 05.02.2007 р. на суму 1022,15 грн.; № 440 від 04.04.2007 р. на суму 1022,15 грн.; № 573 від 10.052007 р. на суму 1060,37 грн.; № 610 від 15.05.2007 р. на суму 181,02 грн.; № 694 від 05.06.2007 р. на суму 1060,47 грн.) підписів одержувачів готівки з каси підприємства (ОСОБА_1 та ОСОБА_2).
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.1995 р., (зі змінами та доповненнями), до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються штрафні (фінансові) санкції. Зокрема, за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день. Штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у ст. 1 Указу органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань контрольно-ревізійної служби, фінансових органів, комерційних банків та органів МВС України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок, або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань. Контроль за додержанням особами, зазначеними у ст. 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюється Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби (ст.. 2, 3 Указу) (2 357,97 грн. х 2 = 4 715,94 грн.).
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про правомірність заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.