ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
01.04.2008 р. № 6/22
Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:
головуючого - суддіДобрянської Я.І. ,
секретаря судового засідання Зубко Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-фінансова компанія "Укрнефтеторгсервіс"
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
за участю представників
позивача Вітка В.К. (довіреність від 04.01.2008 р. б/н), Лазаренко І.В. (довіреність від 04.01.2008 р. б/н); Васютович О.В. (довіреність від 04.01.2008 р. б/н)
відповідача Арутюнан Т.О. (довіреність від 29.01.2008 р. № 350/9/10-017); Ярова Л.М. (довіреність від 28.12.2007 р. № 6240/9/10-012); Косяченко І.В. (довіреність від 26.01.2008 р. № 309/9/10-017); Мишковець О.В. (довіреність від 28.12.2007 р. № 6239/9/10-012); Мальцева Н.В. (довіреність від 29.01.2008 р. № 349/9/10-012); Стрелецька О.В (довіреність від 28.12.2007 р. № 6235/9/10-012)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.04.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово -фінансова компанія «Укрнефтеторгсервіс»звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, винесених Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва від 15.05.2007 р. № 0000152230/0, № 0000162230/0; від 23.07.2007 р. № 0000152230/1, № 0000162230/1 та від 01.10.2007 р. № 0000152230/2, № 0000162230/2 повністю.
20.12.2007 р. позивач подав заяву про зміну предмету адміністративного позову та просив визнати нечинними податкові повідомлення -рішення:
від 15.05.2007 р. № 0000152230/0, № 0000162230/0;
від 23.07.2007 р. № 0000152230/1, № 0000162230/1;
від 01.10.2007 р. № 0000152230/2, № 0000162230/2;
від 07.12.2007 р. № 0000152230/3, № 0000162230/3.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.8 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР) (далі -Закон № 334/94-ВР) та п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР).
Позивач вважає, що при здійсненні господарської діяльності ним було правомірно віднесено до валових витрат згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»винагороду сплачену покупцям ТОВ «Донбаспромекспорт»та ТОВ «Симплекспласт»за нафтопродукти, які були реалізовані за договорами управління, тобто товариством валові витрати у ІУ кварталі 2006 р. на суму 1 136 631,00 грн. завищені не були.
Також, на думку ТОВ «ТФК «Укрнефтеторгсервіс»ним правомірно віднесено до валових витрат суму безнадійного боргу в розмірі 1 518 646,00 грн., оскільки ним були вжиті заходи по стягненню вказаного боргу в судовому порядку. Тобто, порушення п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в даному випадку відсутнє.
Товариство вважає, що сума податку на додану вартість з сум винагороди виплаченої на користь ТОВ «Донбаспромекспорт»та ТОВ «Симплекспласт», включена ним до податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Також, підприємством до перевірки були надані належним чином заповнені податкові накладні № 5225, № 6450 та № 10365, які містять всі необхідні реквізити передбачені п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Тобто, у відповідача були відсутні підстави для виключення суми ПДВ за вказаними податковими накладними з податкового кредиту.
Тому, на думку позивача, помилкові висновки відповідача призвели до необґрунтованого нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає наступне.
ТОВ «ТФК «Укрнефтеторгсервіс» в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в 2006 р. відніс до складу валових витрат суму сплачену покупцям ТОВ «Донбаспромекспорт»та ТОВ «Симплекспласт»за нафтопродукти, реалізовані за договорами управління. Тобто, право власності на даний товар до товариства не переходило, а згідно з п. 3.2 Договору належить Установнику управління.
Також, перевіркою встановлено порушення п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, в частині віднесення до складу валових витрат дебіторську заборгованість в розмірі 1 518 646,00 грн., яка на думку відповідача не може бути визнана безнадійною заборгованістю, оскільки позивачем не вчинено всіх необхідних дій по її стягненню.
Порушення вказаних вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не дає права позивачу на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Донбаспромекспорт»та ТОВ «Симплекспласт»в складі вартості послуг, наданих за Джоберськими договорами № 01-10/06 та № 01-11/06.
Товариство в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ за податковими накладними № 5225, № 6450 та № 10365, в яких відсутня номенклатура товару.
Тому, відповідачем за вказані порушення до позивача правомірно були застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
Відповідач стверджує, що застосування до позивача штрафних санкцій відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідачем - Державною податковою інспекцією в Голосіївському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої було складено акт № 239/1-22-30-31899678 та винесені податкові повідомлення -рішення:
від 15.05.2007 р. № 0000152230/0 на суму 1 136 066,00 грн. (з яких 667 884,00 грн. - основного платежу та 468 182,00 грн. -штрафні санкції) про донарахування податку на прибуток;
від 15.05.2007 р. № 0000162230/0 на суму 448 629,00 грн. (з яких 299 086,00 грн. -основного платежу та 149 543,00 грн. -штрафні санкції) про донарахування податку на додану вартість.
Позивач не погодившись з вказаним податковим повідомленням -рішенням, звернувся зі скаргою від 24.05.2007 р. № 187/07 до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
За результатами розгляду скарги відповідачем було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 23.07.2007 р. № 11902/10/25-011, згідно якого скарга підприємства залишена без задоволення, податкові повідомлення рішення -без змін.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «ТФК «Укрнефтеторгсервіс»звернулось з повторною скаргою №320/07 від 01.08.2007 року до Державної податкової адміністрації у місті Києві (далі за текстом - ДПА у м. Києві).
Рішенням ДПА у м. Києві №3551/10/25-114 від 01.10.2007 року «Про результати розгляду повторної скарги»оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу Позивача №320/07 від 01.08.2007 року - без задоволення.
01.10.2007 року на підставі Рішення ДПА у м. Києві №3551/10/25-114 від 01.10.2007 року «Про результати розгляду повторної скарги», винесено нові податкові повідомлення-рішення №0000152230/2, №0000162230/2 від 01.10.2007 року.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Позивач звернувся із повторною скаргою №408/07 від 09.10.2007 року до Державної податкової адміністрації України (далі за текстом - ДПА України).
Рішенням ДПА України №12191/6/25-0115 від 07.12.2007 року «Про результати розгляду повторної скарги»оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу ТОВ «ТФК«Укрнефтеторгсервіс»№408/07 від 09.10.2007 року - без задоволення.
Суд погоджується з висновками акту перевірки щодо порушення позивачем п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, в частині включення у 2006 р. до валових витрат дебіторської заборгованості у розмірі 1 518 646,00 грн. та, як наслідок, донарахування ТОВ «ТФК«Укрнефтеторгсервіс»податку на прибуток в сумі 379 662,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 75 932,00 грн., з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач (надалі продавець) уклав договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 76/опт від 26.03.2003 р. з ТОВ «Граніт -2002»(надалі покупець).
Відповідно до предмету договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, що викладені в договорі, нафтопродукти.
Як визначено пунктом 3.1 Договору, після підписання узгодження ціни та специфікацій, визначаючих асортимент, кількість та ціну товару, оформлених у доповненнях. "Покупець" здійснює 100% передплату на рахунок продавця.
Відповідно до п.3.1 договору № 76/опт від 26.03.2003 р. продавець 19.06.2003 р. відвантажує покупцю дизельне паливо, що підтверджується видатковими накладними та актами прийому - передачі нафтопродуктів. В актах прийому - передачі нафтопродуктів вчинений запис відсутність претензій у сторін за Договором.
Пунктом 2.3 вищезазначеного договору (умови та строки поставки) визначено, що поставка товару відбувається залізничним транспортом продавця на умовах оплати до перевезення до станції призначення покупця.
Оплата від покупця за вищевказану продукцію не надходила.
ТОВ «Торгово-фінансова компанія «Укрнефтеторгсервіс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості з ТОВ «Граніт-2002». Господарський суд міста Києва прийняв рішення № 21/604 від 10.07.2003р. і вирішив позов задовольнити та стягнути з Товариства «Граніт-2002»1 521 145,82 основного боргу та 2 333,81 грн. пені. Однак, слід зауважити, що предметом розгляду Господарського суду м. Києва були спірні відносини по договору № 76/опт від 26.05.2003 р., а відповідно як свідчать матеріали справи № 6/22 позивач уклав договір № 76/опт від 26.03.2003 р.).
Як визначено абз. 1 п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як свідчать матеріали справи, під час проведення перевірки позивачем не були надані документи, які б свідчили про те, що рішення Господарського суду передавались до виконавчої служби для стягнення боргу. Документів, які б свідчили про проведення інших заходів щодо стягнення заборгованості позивачем не надано.
Як визначено ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження" 21.04.1999 р. № 606 (із змінами та доповненнями), виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.
Таким чином, враховуючи зазначене в 2006 р. сплинули строки стягнення заборгованості ТОВ «Граніт-2002»перед позивачем по договору купівлі - продажу № 76/опт від 26.03.2003 р.
Відповідно до п.п 5.2.8. п.5.2 ст.5 Закону України № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.
Враховуючи вищезазначене, віднесення ТОВ "Торгово-фінансова компанія "Укрнефтеторгсервіс" у 2006 р. до складу валових витрат дебіторської заборгованості на суму 1518646,0 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства України.
З висновками акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо порушення п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при віднесенні до валових витрат позивачем у 2006 р. винагороду сплачену покупцям за нафтопродукти суд не погоджується виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи, підприємство ДК "Укргазвидобування " НАК "Нафтогаз України" (Установник управління) уклало з позивачем (Управитель) договір управління № УГВ 5166/21-06 від 29.09.06 р.
Відповідно до п. 1.1. Договору управління протягом строку дії даного договору Установник управління в порядку, встановленому Договором, передає Товариству в управління нафтопродукти: неетильований бензин в асортименті та дизельне пальне, а Товариство від свого імені та в інтересах Установника управління зобов'язується реалізовувати цей Товар.
Згідно з п. 2.3.2. Договору управління Товариство зобов'язується самостійно здійснювати необхідну комерційну, маркетингову діяльність, пов'язану з управлінням Товаром та направлену на реалізацію Товару за вищими цінами.
В п. 5.4 Договору управління встановлено, що винагорода Управителя (з ПДВ 20%) за цим договором складає 3% (три відсотки) від загальної вартості реалізованих нафтопродуктів за цінами по яким проведено реалізацію (з ПДВ 20%).
Відповідно до п. 5.6 Договору управління Установник управління повинен провести виплату винагороди Управителя в розмірі визначеному в Звіті Управителя, який погоджено (затверджено) Установником Управління, не пізніше 5-ти банківських днів з дня затвердження Звіту. На виконання наведеного пункту Договору управління між ТОВ «ТФК «Укрнефтеторгсервіс»та Установником управління були складені та підписані наступні Звіти:
• від 31.10.2006р. (копія додається), згідно з яким винагорода по реалізації (3%(з ПДВ) від реалізації Товару) за жовтень 2006р. склала 727 444,37 грн. (сімсот двадцять сім тисяч чотириста сорок чотири грн. 37 коп.);
• від 30.11.2006р. (копія додається), згідно з яким винагорода по реалізації (3%(з ПДВ) від реалізації Товару) за листопад 2006р склала 783 834,06 грн. (сімсот вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять чотири грн. 06 коп.);
• від 31.12.2006р. (копія додається), згідно з яким винагорода по реалізації (3%(з ПДВ) від реалізації Товару) за грудень 2006р. склала 1 223 833,05 грн. (один мільйон двісті двадцять три тисячі вісімсот тридцять три грн. 05 коп.).
Окрім того, згідно з п. 5.8 Договору управління передбачено, що Сторони по підсумками кожного календарного місяця , не пізніше 10-го числа проводять звірку взаємних розрахунків, результати якої оформлюються Актом звірки взаємних розрахунків за формою № 2. На виконання наведеного пункту Договору управління між Позивачем та Установником управління були складені та підписані наступні Акти звірки взаєморозрахунків:
• станом 31.10.2006р. (копія додається), згідно з яким винагорода по реалізації (3%(з ПДВ) від реалізації Товару) за жовтень 2006р. склала 727 444,37 грн. (сімсот двадцять сім тисяч чотириста сорок чотири грн. 37 коп.);
• станом 30.11.2006р. (копія додається), згідно з яким винагорода по реалізації (3%(з ПДВ) від реалізації Товару) за листопад 2006р. склала 783 834,06 грн. (сімсот вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять чотири грн. 06 коп.);
• станом 31.12.2006р. (копія додається), згідно з яким винагорода по реалізації (3%(з ПДВ) від реалізації Товару) за грудень 2006р. склала 1 223 833,05 грн. (один мільйон двісті двадцять три тисячі вісімсот тридцять три грн. 05 коп.).
Всього ТОВ «ТФК «Укрнефтеторгсервіс»за Договором управління отримало винагороду в сумі 2 735 111,48 грн. (два мільйони сімсот тридцять п'ять тисяч сто одинадцять грн. 48 коп.).
На виконання Договору управління Позивач уклав:
- 01.10.2006 року Джоберський договір №01-10/06 з ТОВ «Донбаспромекспорт».
- 01.11.2006 року Джоберський договір №01-11/06 з ТОВ «Симплекспласт».
Відповідно до п.1 зазначених Джоберських договорів ТОВ «ТФК «Укрнефте-торгсервіс» зобов'язувалося передати, а відповідно ТОВ «Донбаспромекспорт»та ТОВ «Симплекспласт»зобов'язувалися прийняти та оплатити нафтопродукти на базисі поставки, в кількості, за номенклатурою, цінами та строками поставки згідно умов договору, Додаткам до нього та/або витратно-розрахунковими документами, що супроводжують поставку. Сума переданих у власність по даним Договорам нафтопродуктів складає загальну суму Договорів. Загальна кількість нафтопродуктів, що підлягала поставці за даними договорами, повинна була складати не менше 1000 тон.
Згідно до п. З зазначених Джоберських договорів у випадку придбання нафтопродуктів у більших обсягах, ніж зазначено п.1 Джоберських договорів, Позивач зобов'язувався виплатити ТОВ «Донбаспромекспорт»та ТОВ «Симплекспласт»винагороду у розмірі 1,5% від вартості придбаних нафтопродуктів за збільшення товарообороту ТОВ «ТФК «Укрнефтеторгсервіс». Оплата винагороди повинна були здійснюватися в 30-ти денній термін с дати підписання Акту виконаних робіт, якщо сторонами не обумовлено інше. На виконання наведених пунктів Джоберських договорів між Позивачем та ТОВ «Донбаспромекспорт»та ТОВ «Симплекспласт»були підписані наступні Акти виконаних робіт (надання послуг):
• №1 від 31.10.2006р. по Джоберському договору №01-10/06 від 01.10.2006р. за жовтень 2006р. на суму 363 722,18 грн.;
• №2 від 30.11.2006р. по Джоберському договору №01-10/06 від 01.10.2006р. за листопад 2006р. на суму 328 241,82 грн.;
• №1 від 30.11.2006р. по Джоберському договору №01-11/06 від 01.11.2006р. за листопад 2006р. на суму 63 675,21 грн.;
• №3 від 31.12.2006р. по Джоберському договору №01-10/06 від 01.10.2006р. за грудень 2006р. на суму 336 045,12 грн.;
• №2 від 31.12.2006р. по Джоберському договору №01-11/06 від 01.11.2006р. за грудень 2006р. на суму 275 871,42 грн.;
Окрім того, були видані наступні податкові накладні (копії наявні в матеріалах справи):
• ТОВ «Донбаспромекспорт»№0002557 від 31.10.2006р. на суму 363 722,18 грн. (в т.ч. ПДВ 60 620,36 грн.);
• ТОВ «Донбаспромекспорт»№0002904 від 30.11.2006р. на суму 328 241,82 грн. (в т.ч. ПДВ 54 706,97 грн.);
• ТОВ «Симплекспласт»№1130-23 від 30.11.2006р. на суму 63 675,21 грн. (в т.ч. ПДВ 10 612,54 грн.);
• ТОВ «Донбаспромекспорт»№0000088 від 31.12.2006р. на суму 336 045,12 грн. (в т.ч. ПДВ 56 007,52 грн.);
• ТОВ «Симплекспласт»№123107 від 31.12.2006р. на суму 275 871,42 грн. (в т.ч. ПДВ 45 978,57 грн.).
Всього ТОВ «ТФК «Укрнефтеторгсервіс»за Джоберськими договорами виплатило ТОВ «Донбаспромекспорт»та ТОВ «Симплекспласт»винагороду в сумі 1 367 555,75 грн. (один мільйони триста шістдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 75 коп.).
В результаті виконання Договору управління та Джоберських договорів ТОВ «ТФК «Укрнефтеторгсервіс»отримало доход в розмірі 2 735 111,48 грн. (два мільйони сімсот тридцять п'ять тисяч сто одинадцять грн. 48 коп.), та прибуток в розмірі 1 367 555,73 грн. (один мільйон триста шістдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 73 коп.) в т. ч. ПДВ 20% - 227 925,96 грн.
Беручи до уваги зазначене вище, та те що позивачем від зазначеної діяльності був отриманий прибуток, наведена діяльність в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України № 283/97-ВР є господарською діяльністю.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платникам податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності
Згідно з п. 5.2.1 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Отже, цілком правомірним є віднесення позивачем до складу валових витрат понесених витрат у розмірі - 1 139 629,59 грн. в результаті виконання Джоберських договорів, оскільки ці витрати були понесені в результаті придбання послуг для подальшого використання у власній господарській діяльності, та відповідно суми ПДВ по зазначеним вище податковим накладним цілком правомірно віднесені до складу податкового кредиту.
Суми податку на додану вартість з винагород сплачених на користь ТОВ «Донбаспромекспорт»та ТОВ «Симплекс пласт»позивачем по податкових накладних включено до податкового кредиту ПДВ за відповідні періоди.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тому, позивач правомірно відніс до податкового кредиту ПДВ сум винагороди виплаченої на користь ТОВ «Донбаспромекспорт»суму у розмірі 171335,00 грн. та ТОВ «Симплекс пласт»суму у розмірі 56 591,00 грн.
Суд також не погоджується з відповідачем щодо порушення позивачем п. п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97 та п. 7 Наказу ДПА України "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" від 30.05.1997 р. № 165, в частині віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 71158,00 грн. за придбані товари (роботи, послуги) з огляду на наступне.
Згідно податкових накладних, за червень 2006 р. - податкова накладна виписана ТОВ ТНК - Донецьк" № 5225 від 30.06.2006 р. на загальну суму 54346,27 грн. в т.ч. ПДВ -9057,7 грн., в липні 2006 р. - податкова накладна виписана ТОВ „ТНК - Донецьк" № 6450 від 31.07.2006 р. на загальну суму 72604,76 грн., в т.ч. ПДВ - 12100,79 грн. в жовтні 2006 р. - податкова накладна виписана ТОВ „ТНК - Донецьк" № 10365 від 31.10.2006 р. на загальну суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ -50000,00 грн.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, податкові накладні № 5225, № 6450 та № 10365 містять номенклатуру товару, а саме бензин А -92 н/е, бензин А -80 н/е та бензин А -80 н/е.
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», 7.2.1. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як визначено п.п 7.2.6. п. 7.2 ст. 7, цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Таким чином, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними, а саме
від 30.06.2006 р. № 5225 на суму ПДВ 9057,71 грн.;
від 31.07.2006 р. № 6450 на суму ПДВ 12100,79 грн.;
від 31.10.2006 р. № 10365 на суму ПДВ 50000,00 грн.;
Всього на суму 71 158,00 грн.
Тому, донарахування суми податку на додану вартість у розмірі 71 158,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 35 579,00 грн. не відповідають чинному законодавству.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу позивач не надав суду належних доказів щодо правомірності заявлених позовних вимог в частині.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто -3,40 грн.
У зв'язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету в половинному розмірі від максимальної ставки судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинними в частині податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток
від 15.05.2007 р. № 0000152230/0,
від 23.07.2007 р. № 0000152230/1;
від 01.10.2007 р. № 0000152230/2;
від 07.12.2007 р. № 0000152230/3
на суму 680 472,00 грн. (з яких 288 222,00 грн. -основного платежу та 392 250,00 грн. -штрафні санкції);
3. Визнати нечинними податкові повідомлення -рішення
від 15.05.2007 р. № 0000162230/0;
від 23.07.2007 р. № 0000162230/1;
від 01.10.2007 р. № 0000162230/2;
від 07.12.2007 р. № 0000162230/3.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-фінансова компанія «Укрнефтеторгсервіс»судові витрати в сумі 1,70 грн. судового збору з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Добрянська Я.І.