ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
26.02.2008 р. № 6/76
Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:
головуючого - судді Добрянської Я.І.,
секретаря судового засідання Зубко Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Закрите акціонерне товариство "Укрінпро"
до Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
за участю представників
позивача Семибаламут А.А. (довіреність від 15.12.2007 р. № 31/08); Коновал Д.В. (довіреність від 05.12.2007 р. № 30/08).
відповідача Шкодич Ю.В.. (довіреність від 16.01.2008 р. № 519/9/10-209); Єрешко В.Г. (довіреність від 21.01.2008 р. № 713/9/10-209); Петрук О.Е. (довіреність від 14.02.2008 р. № 2289/9/10-209); Большакова К.А. (довіреність від 01.02.2008 р. № 1056/9/10-209)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.02.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Закрите акціонерне товариство «Укрінпро»звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2007 р. № 0004722220/0 на суму 60 843,00 грн. за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений неправомірний висновок щодо порушення позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі -Закон № 185/94-ВР). Оскільки, товар фактично переміщений через митний кордон України 21.08.2007 р., про що свідчить відмітка Яготинської митниці «Під митним контролем»в належно оформленому CMR № 07/6/12512, тобто до закінчення 90-денного строку.
Позивач вважає, що при перевірці дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні ним фінансово-господарської діяльності перевіряючими помилково встановлено та відображено у акті порушення проведення розрахунків з компанією «DeLavala Export Service AB»(Швеція) за експортним контрактом від 18.05.2007 р. № 12-04-07 UMK.
Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає наступне.
Позивач в порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»перевищив 90 -денний термін з дати митного оформлення продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Таку ліцензію позивач не отримував.
Відповідач стверджує, що застосування до позивача штрафних санкцій згідно ст.. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Підставою для нарахуванням пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД були матеріали перевірки, проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва (акт перевірки від 08.11.07 р. № 373/22-216/32389148 - далі Акт перевірки).
На підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2007 р. № 0004722220/0 на загальну суму 60 843,00 грн.
Відповідач вважає, що підтвердженням поставки товару (обладнання) позивачу є не надходження товару на митну територію України і відмітка «Під митним контролем»на СМК № 07/6/12512, а оформлення внутрішнього транзитного документа.
З висновками, викладеними акті перевірки, суд погоджується частково з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «Укрінпро»уклало зовнішньоекономічний контракт з компанією «DeLavala Export Service AB»(Швеція) на експорт товарів (деталі для електронавантажувачів) №1 від 10.01.2002р. та № 005/03Е від 01.05.2003 р. Відповідно до умов Контракту, 22.05.2007 р. платіжним дорученням № 4 позивач здійснив перерахування коштів у розмірі 76 413,60 євро в рахунок оплати товару.
Статтею 1 Закону України №185/94 передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно із ст. 2 вищезазначеного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Таким чином, перебіг 90 -денного строку починається з моменту здійснення платежу, а саме з 22.05.2007 р.
Термін «момент перетину товаром митного кордону України»визначено Митним кодексом України.
Зокрема, ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Частиною 23 ст. 1 Митного кодексу України "переміщення товарів через митний кордон України" визначається як ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.
Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України. Таким чином, момент перетину товаром державного кордону є моментом ввезення товару на митну територію України.
Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відмітка «Під митним контролем»Яготинської митниці на СМК № 07/6/12512 від 21 серпня 2007 року вказує на те, що обладнання за Контрактом надійшло на митну територію України і митний контроль почався 21 серпня 2007 року, тобто обладнання було поставлене нерезидентом з перевищенням меж 90 календарних днів, встановлених статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»на 1 день.
Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття "пропуск товарів через митний кордон України", яке означає дозвіл митного органу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (ч.35 ст.1 Митного кодексу України).
Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Товар за Контрактом, фактично переміщений через митний кордон України 21 серпня 2007 року, підтвердженням чого є відмітка Яготинської митниці "Під митним контролем" в належно оформленому СМК № 07/6/12512.
21 серпня 2007 року - дата фактичного перетину обладнанням митного кордону України, є датою імпорту товару.
Відповідно до ст.4 вищевказаного Закону №185/94, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Таким чином, нарахування пені за 1 день за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті у розмірі 1560,08 грн. до ЗАТ «Укрінпро»відповідає вимогам діючого законодавства.
Що стосується позовної вимоги про визнання неправомірними висновків акту № 373/22-216/32389148 від 08.11.2007 року „Про результати виїзної позапланової перевірки ЗАТ «Укрінпро»Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 чинного роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000 року (із змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно -правових актів чи правових актів індивідуальної дії).
Оскільки акт перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва не має обов'язкового характеру, обов'язок щодо сплати штрафних санкцій у Позивача виник на підставі спірних рішень про нарахування штрафних санкцій та донарахування частини чистого прибутку (доходу), то за таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірними положень акта перевірки та довідки перевірки та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкове повідомлення -рішення, яке частково відповідає чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто -3,40 грн.
У зв'язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету в половинному розмірі від максимальної ставки судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2007 р. № 0004722220/0 в частині 59 282,92 грн., в іншій частині позову відмовити.
3. Судові витрати у розмірі 1,70 грн. присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Укрінпро»з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Добрянська Я.І.