ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
22.11.2007 р. № 6/89
Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:
головуючого - судді Добрянської Я.І.,
секретаря судового засідання Зубко Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Знак"
до Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м.Києва
про визнання недійсним рішення-повідомлення
за участю представників
позивача Терещук Н.В. (довіреність від 17.01.2007 р. б/н);
відповідача Сергієнко -Колодій В.В. (довіреність від 09.01.2007 р. № 5); Штогрин О.І. (довіреність від 30.10.2007 р. № 85)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.11.2007 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Знак»звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.08.2007 р. № 0002212300/0/37737 повністю.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п.п. 9.11.1. п. 9.1 ст. 9 та п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі -Закон № 889-IV).
Позивач вважає, що витрати щодо прийому представників фірми Muhlbauer AG, О.Шабуневського та Л. Хуберта були ним відображені як представницькі витрати.
Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування своєї позиції зазначає наступне.
Згідно з п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо додаткові блага (проживання в готелі) надаються особою, яка не є працедавцем платнику податку, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з відповідним оподаткуванням. Згідно з п.п. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 цього Закону, якщо зазначені доходи нерезиденту надаються резидентом -фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. На думку відповідача, позивачем порушені вимоги п.п. 9.11.1., п.п. 9.11.3 п. 9.1 ст. 9, ст.. 14 та п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». За вказане порушення до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
Відповідач стверджує, що застосування до позивача штрафних санкцій відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої було складено акт № 43092/2305/32912343 та винесено податкове повідомлення -рішення від 29.08.2007 р. № 0002212300/0/37737 на суму 7277,88 грн. (з яких 2425,96 грн. -основного платежу та 4851,92 грн. -штрафні санкції) про донарахування податку з доходів фізичних осіб.
Перевіряючими в п.п. 3.1.8.2 акту перевірки зроблений висновок про те, що нерезидентами отриманий неоподаткований дохід, як дохід отриманий у вигляді додаткового блага вартості житла, а саме у вигляді оплати позивачем за проживання нерезидентів у готелі, посилаючись на те, що ці додаткові блага надаються особою, яка є працедавцем платнику податку, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з відповідним оподаткуванням, чим порушено п.п. 4.2.9 ст. 4 та абз. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 9.11.1 п. 9.11.ст. 9 Закону № 889-IV, доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.
Додатково до визначень пункту 1.3 статті 1 цього Закону доходами з джерелом їх походження з України вважаються доходи, нараховані нерезидентам, які:
а) працюють на об'єктах, розташованих на території України, у тому числі у представництвах нерезидентів - юридичних осіб, незалежно від джерел виплати таких доходів;
б) є членами керівних органів резидентів - юридичної особи чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або їх представництв за кордоном та отримують у цьому зв'язку заробітну плату, інші виплати та винагороди за рахунок таких резидентів;
в) є суб'єктами підприємницької діяльності або здійснюють незалежну професійну діяльність на території України, незалежно від джерел виплати таких доходів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач листом від 05.07.2006 р. № 180/10 запросив представників німецької сторони Л.Хуберта та О.Шабуневського для проведення переговорів з метою обговорення умов контракту № 625 на закупку обладнання, підписання якого відбулося 24.10.2006 р. Обладнання було поставлене фірмою Muhlbauer AG, що підтверджується ВМД № 79858 від 20.02.2007 р.
Наказом позивача від 28.07.2006 р. № 110А були призначені відповідальні особи за прийом делегації з компанії фірмою Muhlbauer AG, на виконання п. 3 даного наказу, керівником ТОВ «Знак»затверджений кошторис витрат на приймання представників фірми Muhlbauer AG, який містить вартість проживання та харчування делегації. Згідно акту здачі -приймання робіт (надання послуг) від 02.08.2006 р. № НФ № 0000562 позивачем були отримані послуги від ТОВ «Фірма Дубль W Київ»по проживанню в період з 31.07.2006 р. по 02.08.2006 р. Олександра Шабуневського та Людвіга Хуберта в сумі 7062,62 грн.
Таким чином, вказані особи проводили переговори щодо умов контракту на поставку обладнання фірми Muhlbauer AG, а не надавали послуги відповідно до контракту № 517 від 19.10.2005 р.
Щодо проживання в Готельному комплексі «Турист»з 15.01.2006 р. по 21.01.2006 р. представника компанії «JURA JSP GmbH»(Австрія) Андріко Л.
Між фірмою «JURA JSP GmbH»(Австрія) та ТОВ «Знак» укладений контракт № 517 від 19.10.2005 р. про поставку програмного забезпечення для розробки захищеного дизайну, його інсталяцію на обладнанні покупця (ТОВ «Знак») та навчання його співробітників. Виконання даного договору підтверджується актом виконаних робіт від 20.01.2006 р. на проведення навчання співробітників позивача спеціалістами компанії «JURA JSP GmbH»на предмет самостійної експлуатації програмного забезпечення поставленого компанією в сумі 15000 євро.
Згідно з п.п. 4.4 Додаткової угоди № 1 до Договору поставки програмного забезпечення № 517 від 19.10.2005 р., усі витрати пов'язані з розміщенням співробітників продавця на період навчання на виробництві покупця, покладаються на покупця. Вартість проживання склала 2268,00 грн.
Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України, від 12.11.1993 р. № 88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.12.1993 р. № 182, представницькі витрати - це витрати міністерств, відомств, підприємств, установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій та представників інших підприємств, які прибули за запрошеннями для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва та вирішення питань, пов'язаних з комерційною діяльністю.
До представницьких витрат відносяться витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, їх транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті підприємства, установи, оплатою номерів у готелях.
Витрати, пов'язані з бронюванням номерів у готелях, передбачаються в розмірі 50 відсотків вартості номера за добу.
Андріко Л. є представником компанії «JURA JSP GmbH»та виконував роботи зазначені в контракті № 517. Отже, позивач не є його працедавцем, а відповідно не повинен нараховувати та виплачувати доходи фізичній особі -нерезиденту, які є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Таким чином, відносини по контракту № 517 від 19.10.2005 р. є правовідносинами між юридичними особами, що врегульовані додатковими угодами, підписані двома сторонами та підтверджуються актом виконаних робіт від 20.01.2006 р.
Згідно з п.п. «а»п.19.2 ст. 19 Закону № 889-IV, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок. В даному випадку, позивач не є податковим агентом по відношенню до нерезидента - фізичної особи Л.Андріка.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податковими органами зроблено помилковий висновок про порушення позивачем п.п. 9.11.1 п. 9.1 ст. 9 та п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкове повідомлення -рішення, яке не відповідає чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто -3,40 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити .
2.Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва від 29.08.2007 р. № 0002212300/0/37737.
3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Знак»судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з місцевого бюджету.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Добрянська Я.І.