07 листопада 2008 р.
№ 15/347
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги дочірнього підприємства “Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України», м. Рівне (далі -ДП “Рівненський облавтодор»)
на рішення господарського суду Рівненської області від 13.10.2004
зі справи № 15/347
за позовом Об'єднання церков християн віри євангельської п'ятидесятників по Рівненській області, м. Рівне (далі -Об'єднання)
до комунального підприємства “Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», м. Рівне (далі -КП “Рівненське МБТІ»)
про визнання права власності,
Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.10.2004 позов задоволено: за Об'єднанням визнано право власності на “приміщення складської будівлі», розташованої за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 32; КП “Рівненське МБТІ» зобов'язано провести державну реєстрацію права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна.
ДП “Рівненський облавтодор» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 10.10.2008 № 6/1857 разом з клопотанням про відновлення строку її подання з проханням скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області “в іншому складі суду». У скарзі зазначено, що “рішення суду стосується майна, законним власником якого є ДП “Рівненський облавтодор»…, якого до участі у справі залучено не було».
Клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги мотивовано тим, що ДП “Рівненський облавтодор» “про наявність рішення суду що стосується його прав та обов'язків … дізналося з ухвали про порушення справи за позовом “Об'єднання Церков Християн Віри Євангельської по Рівненській області про усунення перешкод в користуванні власністю від 06.10.2008 року».
У відзиві на касаційну скаргу Об'єднання заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про відсутність порушень місцевим господарським судом норм процесуального права, і просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
До касаційної скарги ДП “Рівненський облавтодор» додано доказ сплати державного мита в сумі 51 грн., тобто як зі спору немайнового характеру. Однак державне мито з позовної заяви про визнання права власності (а отже, й з касаційної скарги, поданої на судове рішення, прийняте за результатами розгляду такої заяви) визначається з урахуванням вартості спірного майна. Відповідну правову позицію (щодо позовної заяви про визнання права власності) викладено й Верховним Судом України у постанові від 25.12.2007 № 8/219-07.
Отже, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі, тобто з урахуванням вартості спірного майна.
До касаційної скарги додано доказ надсилання її копії лише одній зі сторін у справі -позивачу (Об'єднанню), докази ж такого надсилання іншій стороні -відповідачу (КП “Рівненське МБТІ») відсутні.
Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку подання касаційної скарги, ДП “Рівненський облавтодор» посилається, як зазначалося, на ухвалу господарського суду Рівненської області від 06.10.2008 “про порушення справи» за позовом Об'єднання “про усунення перешкод в користування власністю». Проте такої ухвали не додано до касаційної скарги, так само як і не подано будь-якого документального підтвердження дати одержання скаржником відповідної ухвали. За таких обставин наведені доводи скаржника, не підтверджені жодними належними доказами, що унеможливлює вирішення питання про поважність причин пропуску згаданого строку, не можуть бути підставою для задоволення клопотання про відновлення строку подання скарги.
Відповідно до приписів частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо:
- до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі (пункт 3);
- до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі (пункт 4);
- скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, і клопотання про відновлення цього строку відхилено (пункт 5).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито» сплачене ДП “Рівненський облавтодор» згідно з платіжним дорученням від 10.10.2008 № 1003 державне мито в сумі 51 грн., підлягає поверненню з державного бюджету.
Керуючись пунктами 3, 4, 5 частини першої і частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Відмовити дочірньому підприємству “Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України» у відновленні строку подання касаційної скарги зі справи № 15/347.
2. Касаційну скаргу на рішення господарського суду Рівненської області від 13.10.2004 зі справи № 15/347 повернути дочірньому підприємству “Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України».
3. Повернути дочірньому підприємству “Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України» державне мито в сумі 51 грн.
Видачу довідки на повернення державного мита доручити господарському суду Рівненської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов