21.06.2006 року Справа № 3/380
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Коршун А.О., Джихур О.В. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 05.06.2006р. № 178)
при секретарі: Дейчман Т.О.
за участю представників сторін:
позивача -Ткаченко Т.В., дов. № 7 від 03.01.2006р.;
відповідача -Большакова Н.В., дов. № 39 від 16.12.2005р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Баланс-Клуб», м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2006 року
у справі № 3/380
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Баланс-Клуб», м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Баланс-Центр», м.Дніпропетровськ
про стягнення 242 356 грн. 01 коп.
Строк розгляду справи за апеляційною скаргою продовжено до 21.06.2006р. за згодою сторін (ст.ст.69, 99 ГПК України).
В судовому засіданні 05.06.2006р. оголошувалась перерва до 19.06.2006р., до 21.06.2006р. (ст.ст.77 ГПК України).
За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2006р. (суддя Юзіков С.Г.) по справі № 3/380 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Баланс-Клуб», м.Дніпропетровськ (далі -ТОВ “Баланс-Клуб») до товариства з обмеженою відповідальністю “Баланс-Центр», м.Дніпропетровськ (далі -ТОВ “Баланс-Центр») про стягнення 242 356 грн. 01 коп. позов було задоволено частково та з відповідача на користь позивача було стягнено 60 246 грн. 62 коп. боргу, 602 грн. 47 коп. витрат по держмиту, 29 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позову -відмовлено.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано в частині задоволення позову -неналежним виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг, в частині відмови в позові -пропуском позивачем строків позовної давності.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням господарського суду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач по справі -ТОВ “Баланс-Клуб» м.Дніпропетровськ, оскаржує рішення на предмет його невідповідності нормам матеріального права, зокрема, ст.ст.256, 261, 530 ЦК України, господарським судом невірно застосована ст.261 ЦК України, оскільки строк позовної давності може бути встановлений виникненням права пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання, також скаржник посилається на невідповідність висновків, викладених в рішенні фактичним обставинам та матеріалам справи, що призвело до прийняття рішення, яке суперечить чинному законодавству.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач -ТОВ “Баланс-Центр» м.Дніпропетровськ, проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, обставинам та матеріалам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається із змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 242 356 грн. 01 коп., яка виникла в результаті неоплати відповідачем позивачу вартості наданих послуг з реклами, тиражування друкарських послуг, вартості поставленої, але неоплаченої, друкованої продукції за період 2001 -2003 років. При цьому позивач обґрунтовував свої вимоги ст.ст.509, 525, 526, ч.2 ст.530 ЦК України, ст..193 Господарського кодексу України та наявністю підписаних між сторонами актів виконаних робіт у спірний період за фактом підписання акту звірки (а.с.7, 12-14, т.1).
В подальшому, відповідно до ст..22 ГПК України, позивач звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог, яку було прийнято господарським судом до розгляду (а.с.101-103, т.1). В зазначеній заяві в якості норм матеріального права позивач посилався також на ч.2 ст.530 ЦК України та на факт невиконання відповідачем свого обов'язку по повній та своєчасній оплаті наданих послуг та вартості продукції.
Як вбачається із відзиву на позов, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на закінчення строків позовної давності та на необхідність застосування останнього до правовідносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо (строк) термін виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Форма такої вимоги законом не регламентована, тому кредитор може звернутись до боржника з такою вимогою в будь-якій якості, а саме, шляхом надіслання (направлення) листа, рахунку, претензії та ін. Що і було зроблено позивачем шляхом надіслання претензії від 14.04.2005р. (а.с.16-20, т.1), докази направлення містяться в матеріалах справи.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Аналізуючи матеріали справи, даючи правову оцінку наданим сторонами доказам, зокрема, підписаним сторонами актам виконаних робіт, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. З викладеними в оскаржуваному рішенні господарського суду висновками про те, що підписи вчинено шляхом накладення печатки “факсиміле» неможливо погодитись, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства, тому що не були предметом експертного дослідження судової експертизи, а господарський суд повинен обґрунтовувати свої доводи лише певними доказами, зокрема, висновками експерта відповідно до ст..ст..41, 42, 43 ГПК України.
Щодо посилань скаржника (позивача) на наявність у відповідача обов'язку по оплаті вартості комунальних послуг, то вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки: по-перше, відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України в матеріалах справи відсутні та не надавались будь-які письмові докази, підтверджуючи виникнення у відповідача такого обов'язку відповідно до ст.ст.11, 509 ЦК України; по-друге, позивач не є суб'єктом підприємницької діяльності, який саме надає такі послуги; по-третє, із змісту актів виконаних робіт не вбачається саме по якому приміщенню, за який період та по яким видам комунальних послуг існує заборгованість, коли ці витрати сплачені, по яким рахункам позивачем третім особам -комунальним підприємства міста.
Щодо послуг оренди приміщення та автомобіля, то ці вимоги, на думку колегії суддів, також не підлягають задоволенню, оскільки: по-перше, позивач посилається на придбання цього майна 22.06.2004р., 23.06.2004р. у власність, тоді як просить стягнути вартість послуг по оренді з 2001 року, докази, підтверджуючи обґрунтованість правових підстав надання в суборенду зазначеного майна, відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, відсутні в матеріалах справи, не надавались позивачем судам обох інстанцій; по-друге, із наданих актів виконаних робіт не вбачається по якому приміщенню, чи його частині підлягає відшкодування вартості оренди, як і за який автомобіль виник у відповідача обов'язок по оплаті вартості його оренди та за який період; по-третє, можливо достеменно встановити чи дійшли сторони згоди щодо визначення орендної плати в певний період часу, оскільки докази цього відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін судам обох інстанцій, а акти містять різну вартість оренди приміщення та автомобіля (від 1500 грн. до 9666 грн. 67 коп. (а.с.34, 43, т.1 -акти від 31.10.2001р., 31.07.2001р. (відповідно)).
Щодо вимог в частині поставки продукції, то в цій часині вимог в задоволенні позову також слід відмовити, оскільки позивачем не надано докази відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України щодо отримання представником відповідача спірної продукції в певній кількості та на певну суму -довіреності представників відповідача, яких було уповноважено останнім на отримання зазначених в накладних товарно-матеріальних цінностей.
Щодо стягнення заборгованості з наданих послуг реклами та тиражування, то ці правовідносини сторін регламентовано главою 63 ЦК України (в редакції з 01.01.2004р.), який підлягає застосуванню відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.
Відповідно до ст..901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Отже, враховуючи вимоги ст..193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530 ЦК України, факт звернення позивача до відповідача з претензією від 14.04.2005р. (а.с.16-20, т.1), то ці вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення за послуги тиражування по актам виконаних робіт:
- від 31.05.2001р. на суму 1648,49 грн. підписаними, завіреними печатками сторін (а.с.35, т.1);
- від 02.07.2001р. на суму 1173,46 грн. (а.с.36, т.1);
- від 31.07.2001р. на суму 619,34 грн. (а.с.37, т.1);
- від 31.05.2001р. (а.с.38, т.1) на суму 250,50 грн.;
- від 28.09.2001р. (а.с.39, т.1) на суму 1256,20 грн.;
- від 31.10.2001р. (а.с.40, т.1) на суму 859,74 грн.;
- від 30.11.2001р. (а.с.41, т.1) на суму 1038, 30 грн.;
- від 27.12.2001р. (а.с.42, т.1) на суму 774,75 грн.;
всього на суму 7616 грн. 78 коп., в решті вимог про стягнення послуг тиражування по актам від 31.12.2001р., 30.04.2001р. слід відмовити, так як ці акти відсутні в матеріалах справи.
Щодо послуг реклами, то по цим вимогам підлягає стягнення заборгованості в сумі 8480 грн.: по акту від 30.09.2002р. (а.с.73, т.1) в сумі 3250,00 грн. (згідно з розрахунком позивача (пояснення від 31.05.2006р. № 296/1)); по акту від 27.06.2002р. в сумі 3250 грн. (а.с.69, т.1); по акту від 31.10.2003р. в сумі 980 грн. (а.с.79, т.1). В задоволенні решти вимог по оплаті послуг реклами слід відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності, так як рахунки на оплату було виставлено 31.07.2001р., 06.09.2001р., 28.10.2001р., 31.10.2001р., 30.11.2001р., їх було отримано відповідачем, що підтверджується змістом самих актів виконаних робіт від 31.07.2001р., 31.08.2001р., 28.09.2001р., 31.10.2001р., 30.11.2001р. (а.с.48-52, т.1), тоді як з позовом позивач звернувся до господарського суду лише 20.10.2005р. (а.с.2, т.1), будь-яких клопотань про поновлення строків позовної давності не заявляв в судах обох інстанцій, то відмова в цій частині вимог обґрунтована ст.ст.257, 261, 267, ч.2 ст.530 ЦК України.
Щодо ствердження відповідача про закінчення строків позовної давності по усім вимогам позивача, посилання на ч.5 ст.261 ЦК України, то слід зазначити наступне.
Правило абзацу 2 ч.5 ст.261 ЦК України застосовується з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України. Коли строк чи термін виконання зобов'язання не визначений або визначений моментом зажадання виконання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в будь-який час. При цьому боржникові надається пільговий строк тривалістю сім днів. Зі спливом цього строку починається перебіг строку позовної давності.
За цих обставин рішення господарського суду слід скасувати, позов задовольнити частково, стягнув з відповідача заборгованість по наданим послугам реклами та тиражування в сумі 16 096 грн. 78 коп., в решті вимог -в задоволенні позову відмовити.
Враховуючи заяву обох сторін відповідно до ст.ст.69, 99 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе продовжити строк розгляду апеляційної скарги до 21.06.2006р., тобто на два дні, так як цей строк сплинув 19.06.2006р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Продовжити строк розгляду справи до 21.06.2006р.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2006р. по справі № 3/380 -скасувати; апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Баланс-Клуб», м.Дніпропетровськ -задовольнити частково.
Резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2006р. по справі № 3/380 викласти в наступній редакції:
“Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Баланс-Центр», м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Баланс-Клуб», м.Дніпропетровськ 16 096 грн. 78 коп. боргу, 160 грн. 76 коп. витрат по держмиту, 7 грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти вимог -в позові відмовити.»
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області згідно зі ст..116-118 ГПК України.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді О.В. Джихур
А.О. Коршун