73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
"02" червня 2006 р. Справа № 10/452
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Матирка М.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" маслозавод, смт. Високопілля Херсонської області;
до приватної фірми "Вагрант", м. Херсон;
про стягнення 293969 грн. 92 коп.;
за участю представників сторін:
від позивача: Прут С.Я. - директор; Головатенко К.К. - ю/к;
від відповідача: Долгополов О.В. - представник;
Позивач звернувся із заявою про стягнення з розрахункового рахунку відповідача 293969 грн. 92 коп. боргу, посилаючись, що факт наявності даної заборгованості встановлений постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2004р. по справі № 6/98-б.
В мотивувальній частині даної постанови йдеться про те, що вартість заставленого майна по договору застави АЕВ № 586439 від 07.09.2001 року, на яке було звернуто стягнення заборгованості позивача перед відповідачем, перевищує забезпечені заставою зобов'язання боржника.
Саме різницю між вартістю заставленого майна та сумою заборгованості позивача перед відповідачем, позивач і просить стягнути.
Відповідач позов не визнає.
07.09.2001 р. між ТзОВ "Таврія" (позивач) та ПФ "Вагрант" (відповідач) укладено договір застави індивідуально визначеного майна за переліком, в якому зазначені інвентарні номери, рік випуску, найменування кожної речі та її ціна, оціненого сторонами на загальну суму 581683 грн. 94 коп.
Договір застави укладено в забезпечення виконання ТзОВ "Таврія" своїх зобов'язань перед ПФ "Вагрант" за простим векселем № 8135227563421 в сумі 103000 грн.
Відповідно до п.1.4. договору застави заставою забезпечено об'єм вимог, які складаються на момент їх задоволення, в тому числі: інфляція, відсотки, неустойка, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, а також відшкодування необхідних витрат "Заставодержателя" по утриманню та оперативному керуванню заставленим майном та витрат, пов'язаних з відшкодуванням боргу.
Відповідно до п.2.2.4. договору застави, у випадку невиконання "Заставодавцем" своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості "Заставодержатель" має право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна у порядку, визначеному п.З цього договору.
Згідно п.3.1. договору застави у випадку невиконання або неналежного виконання "Заставодавцем" забезпеченого заставою зобов'язання майно для задоволення вимог "Заставодержателя" передається у його власність.
Сторонами встановлено дію договору до 30.09.2002р., але вексель №8135227563421 в сумі 103000,00грн. пред'явлений до платежу 29.05.2002р. Позивач ("3аставодатедь") свої зобов'язання про погашення боргу в сумі 103000,00 грн. перед відповідачем ("Заставодержателем") не виконав.
Відповідач, для стягнення забезпеченої заставою суми боргу виконав такі дії. Нотаріусом 31.05.2002р. складено акт про протест вказаного векселя, а 12.06.2002р. вчинено виконавчий напис про стягнення за векселем № 8135227563421 заборгованості в сумі 103000,00грн. Згідно облікової картки на зведене виконавче провадження ВДВС даний виконавчий напис знаходився в провадженні виконавчої служби. Стягнення за виконавчим написом не здійснено.
На підставі договору застави і у зв'язку із невиконанням ТзОВ “Таврія» виконавчого напису нотаріуса по опротестованому векселю №8135227563421 на суму 103000,00грн. ПФ “Вагрант» звернувся до господарського суду із позовною заявою про усунення перешкод в користуванні майном шляхом передачі йому на баланс майна.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.11..2002р. по справі №12/1-ПД зобов'язано ТзОВ “Таврія» усунути перешкоди в користуванні майном шляхом передачі ПФ “Вагрант» на баланс майна, передбаченого п.1-2 договору застави від 07.09.2001 р.
Виконуючи це рішення суду, ВДВС Високопільського РУЮ за актом №1 від 28.01.2003р. передав ПФ "Вагрант" майно, що було предметом застави на загальну суму 411868,33 грн.
Незважаючи на це, ПФ "Вагрант" звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ТзОВ “Таврія» вартості послуг нотаріуса по вчиненню акту протесту векселя та виконавчого напису нотаріуса по стягненню заборгованості по тому ж простому векселю № 813227563421, та відсотки за прострочку платежу за векселем.
Рішенням господарського суду по справі №15/125 від 30.01.2003р. вказані вимоги задоволені в сумі 14898,41грн. втім, вартість майна, на яке було звернено стягнення перевищує суму зобов'язання на 308868,33 грн., які повинні бути повернуті заставодавцю. Таким чином, зобов'язання по судовому рішенню у справі №15/125 можуть бути задоволені заставодержателем із цієї суми, без звернення до органів виконавчої служби.
Таким чином із правовідносин, що випливають з простого векселя № 8135227563421 на суму 103000.00грн. в провадженні ВДВС знаходились три виконавчі документи, які вже є погашеними у зв'язку із погашенням забезпеченого договором застави боргу в сумі 103000,00грн. Дані зобов'язання погашені 28.01.2003 р., тобто, з моменту отримання кредитором майна боржника за актом № 1 від ВДВС на суму 411868,33 грн. За рахунок вартості цього ж майна погашена і вимога кредитора в сумі 14898,41грн. (згідно з рішенням господарського суду по справі №15/125 від 30.0І.2003р).
Вимога про стягнення на підставі Рішення господарського суду по справі №15/125 від 30.01.2003р. в сумі 14898,41грн. є погашеною, оскільки відповідно до п.1.4. договору застави заставою забезпечено об'єм вимог, які складуться на момент їх задоволення, в тому числі: інфляція, відсотки, неустойка, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, а також відшкодування необхідних витрат "Заставодержателя" по утриманню та оперативному керуванню заставленим майном та витрат, пов'язаних з відшкодуванням боргу.
Погашення здійснено передачею заставленого майна кредиторові на суму 411868,33 грн., що перевищує забезпечені заставою зобов'язання боржника на 293969 грн. 92 коп., а саме: заставне майно загальною вартістю 581683,94 було оцінено виконавчою службою в 411868,33 грн. і з цієї суми задоволено вимоги кредитора в розмірі 103000,00 грн. та 14898,41 грн., (а разом 117898,41 грн.).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону.
Статтею 12 Закону "Про заставу" встановлено, що в договорі застави повинно бути зазначено, крім іншого суть, забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання зобов'язання, опис предмета застави, а також будь-які інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
Статтею 19 Закону "Про заставу" передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Згідно з приписами статті 25 цього ж Закону, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.
Аналізуючи приписи згаданої статті, слід прийти до висновку, що заставодержатель не просто має права, зобов'язаний повернути заставодавцю різницю між вартістю заставленого майна та загальною сумою погашених зобов'язань.
Вищенаведені факти встановлені постановою Вищого господарського суду України від 12.10.04 р. по справі № 6/98-б (а.с. 7-13).
Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські справи) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Зазначене свідчить, що відповідачем набуте майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України,
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з приватної фірми "Вагрант" м. Херсон, вул. Робоча, 82-а, код 24961841, р/р. 26002906 в ХОД АППБ "Аваль", МФО 352093 на користь ТзОВ "Таврія" Херсонська область, смт. Високопілля, вул. Червоноармійська, 45, код 00447511, рахунок 26002321150001 в АК АПБ "Україна", МФО 352275 - 293969 грн. 92 коп. боргу, 1700 грн. держмита і 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити сторонам.
Суддя Л.І. Александрова
Рішення відповідно до ст. 84 ГПК
України виготовлено 29.06.06 р.