30 жовтня 2008 р.
№ 8/34-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Дерепи В.І.,
суддів :
Грека Б.М. -(доповідача у справі),
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Міського комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори №15
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 12.08.08
у справі
№ 8/34-08
господарського суду
Вінницької області
за позовом
Дочірнього підприємства "Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Вінницяліфт"
до
Міського комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори №15
третя особа
Обчислювальний центр управління житлово-комунального господарства Вінницької облдержадміністрації
про
стягнення 25719,3 грн.
за участю представників від:
позивача
не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача
Гром К.П. (дов. від 14.10.08)
Дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення із Міського комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори №15 25719,30 грн. заборгованості за виконані роботи по ремонту та обслуговуванню ліфтів за 2007 рік.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.04.08 (суддя Мельник І.Ю.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 12.08.08 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Пасічник С.С., гулової А.Г., Щепанської Г.А.), позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 25591,55 грн. боргу, 255,91 грн. витрат з державного мита та 117,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судові акти мотивовані наявністю заборгованості, а відтак, обґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись із рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити лише в частині стягнення 1685,24 грн., в іншій частині в позові відмовити. Скарга мотивована посиланням на те, що судами не надано належної правової оцінки договору №526/26 про порядок оплати та розрахунки за виконані роботи по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів та диспетчерських систем від 01.11.06.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.06 між Міським комунальним підприємством житлово-експлуатаційною конторою №15 (Замовником) та Дочірнім підприємством "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" (підрядчиком) укладено підрядний договір №526 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і з'ясування диспетчерських систем, згідно п.1.1 якого Замовник доручає, а Підрядчик приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах замовника.
Згідно п.4.2.3 договору Підрядчик зобов'язаний зараховувати кошти, які надійшли від Замовника як оплата за надані послуги згідно даного договору, за умови відсутності заборгованості за минулі періоди незалежно від вказаного в платіжному на суму дорученні призначення платежу. В пунктах 5.1-5.4 договору сторони погодили, що у кінці поточного місяця Підрядчик дає Замовнику акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості, а Замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у триденний термін повертає два примірника акту Підрядчику. На підставі акта Замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 5-го числа наступного місяця.
Також, 01.11.06 між Міським комунальним підприємством житлово- експлуатаційної контори №15 (Замовником), Дочірнім підприємством "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" (Підрядчиком) та Обчислювальним центром управління житлово-комунального господарства Вінницької обласної державної адміністрації укладений договір №526/26 про порядок оплати, відповідно до п.1.1 якого Підрядчик виконує роботи на об'єктах, які знаходяться на балансі Замовника, згідно підрядного договору №526. Отже, вказаний договір №526/26 від 01.11.06 містить посилання на підрядний договір №526 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 01.11.06 й ним регламентуються відносини сторін за цим договором.
Протягом 2007 року позивачем було надано відповідачу на виконання договору №526 від 01.11.06 послуги з ремонту та технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем на загальну суму 202404,59 грн. Відповідач на протязі 2007р. за надані йому позивачем послуги з технічного обслуговування та ремонту ліфтів і диспетчерських систем перерахував грошові кошти в сумі 196750,25 грн., а також сторони провели взаємозалік боргу на суму 3969,11 грн., а всього на суму 200719,36 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем мала б становити 1685,34 грн. Проте, оскільки станом на 01.01.07 вже існувала заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 23906,31 грн. (залишок переданого від МКП ЖЕК №8 за угодою боргу, останній погасив її за рахунок коштів, отриманих в 2007р., керуючись п.4.2.3 договору №526 від 01.11.06, що призвело до збільшення заборгованості за надані послуги з технічного обслуговування та ремонту ліфтів за 2007р. станом на 01.01.08 на суму 23906,31 грн., яка в цілому склала 25591,55 грн.
Тому судами попередніх інстанцій зроблений висновок про необхідність задоволення позовних вимог. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з цими висновками, оскільки відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом. Оскільки розмір заборгованості з достовірністю встановлений судами, то висновок про задоволення позову є законним і обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги не приймаються до уваги, оскільки за своїм змістом вони по-суті є спробою переоцінкою доказів та обставин справи, а відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України позбавлений таких повноважень. Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Міського комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори №15 залишити без задоволення постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 12.08.08 у справі № 8/34-08 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко