30 жовтня 2008 р.
№ 6/270
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Данилової Т.Б.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційну скаргу
державного авіабудівного концерну "Авіація України" (далі -Концерн)
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
29.07.08
у справі
№ 6/270
господарського суду
міста Києва
за позовом
державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова" (далі -Підприємство)
до
Концерну
про
розірвання договору та стягнення 520 000,00 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Кириченко І.А. (за дов. № 35/3331 від 10.06.08);
- відповідача:
не з'явились.
Ухвалою від 26.09.08 Вищого господарського суду України касаційна скарга Концерну № 08-08/юр від 20.08.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 30.10.08.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На день розгляду справи у судовому засіданні 30.10.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У судове засідання 30.10.08 представники скаржника не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від Концерну повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 30.10.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, за участі представника Підприємства.
Про вказані обставини представника Підприємства повідомлено на початку судового засідання 30.10.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.
За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.10.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, у травні 2008 року Підприємство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Концерну про розірвання договору надання консультаційних послуг та стягнення збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань за таким договором, у розмірі 520 000,00 грн., сплачених в якості авансового платежу за спірним договором. Свої вимоги Підприємство обґрунтувало, зокрема, тим, що незважаючи на те, що строк дії вказаного договору було визначено сторонами до 31.12.07, а також на те, що Підприємством було здійснено оплату за таким договором, Концерн свої зобов'язання у встановлений строк не виконав, і таке виконання втратило для Підприємства інтерес.
Ухвалою від 29.05.08 господарського суду міста Києва вказана позовна заява була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що до матеріалів позовної заяви було додано заяву № 35/2269 від 21.04.08 про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на належне Концерну майно, в т.ч. грошові кошти в межах суми позовних вимог.
Зазначене клопотання мотивовано ухиленням Концерну від досудового врегулювання спору та значним розміром суми позовних вимог, що, на думку Підприємства, може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Ухвалою від 30.05.08 господарського суду міста Києва (суддя Ковтун С.А.) з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти Концерну в розмірі 520 000,00 грн.
Постановою від 29.07.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Смірнової Л.Г., суддів - Алданової С.О., Моторного О.А.) апеляційну скаргу Концерну залишено без задоволення, а ухвалу від 30.05.08 господарського суду міста Києва -без змін.
Вказані судові рішення мотивовані наявністю належних обґрунтувань невиконання Концерном зобов'язань за спірним договором, а саме: ненадання необхідних документів (календарних планів робіт, додаткової угоди на надання конкретних видів послуг з відповідними додатками по розрахунках їх вартості), неналежне оформлення звітів виконання робіт та їх підписання неуповноваженою особою, а також відсутністю відповіді Концерну на претензію Підприємства від 24.01.08. Крім того, судами було враховано факт неповернення Концерном авансового платежу, сплаченого йому Підприємством у розмірі 520 000,00 грн. за спірним договором, у зв'язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про те, що такі факти вказують на можливість зникнення грошових коштів на момент виконання рішення господарського суду в разі задоволення позову, що, в свою чергу, може суттєво утруднити чи зробити неможливим виконання рішення в майбутньому.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Концерн звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу від 30.05.08 господарського суду міста Києва та постанову від 29.07.08 Київського апеляційного господарського суду скасувати.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 66 Господарського процесуального кодексу України.
На день розгляду справи у судовому засіданні письмовий відзив на касаційну скаргу від Підприємства не надійшов, проте, наявний у судовому засіданні 30.10.08 представник Підприємства щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу Концерну залишити без задоволення, а оскаржену постанову -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за змістом ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позов забезпечується шляхом: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки предметом позовних вимог фактично є повернення сплачених в якості авансового платежу грошових коштів за договором щодо надання послуг, про розірвання якого у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за ним з боку Концерну також заявлену вимогу, то звернувшись до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах спірної суми, Підприємство належним чином обґрунтувало та довело необхідність застосування таких заходів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному касаційному провадженні обмежилась перевіркою застосування попередніми судовими інстанціями лише норм процесуального права в контексті наявної касаційної скарги Концерну.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу Концерну слід залишити без задоволення, а справу -направити до господарського суду першої інстанції для розгляду спору по суті заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу державного авіабудівного концерну "Авіація України" № 08-08/юр від 20.08.08 залишити без задоволення.
Постанову від 29.07.08 Київського апеляційного господарського суду у справі № 6/270 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
І.Ходаківська