28 жовтня 2008 р.
№ 18/209(05-5-18/14079)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя
Муравйов О.В.,
судді
Полянський А.Г.,
Фролова Г.М.,
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 року
у справі
№ 18/209 Господарського суду міста Києва
за позовом
Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
до
Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»
про
Стягнення 75676,04 грн.,
За участю представників сторін:
позивача - Стрілко О.В. -дов. № 126 від 03.01.2008 року,
відповідача - Брусков В.Л. -дов. № 370-08 від 03.03.2008 року,
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Мандриченко О.В.) від 20.03.2008 року у справі № 18/209 позов задоволено частково.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»на користь Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 27958,22 грн., 6946,45 грн., пені, 570,94 грн., трьох процентів річних з простроченої суми, 300,48 грн. витрат по оплаті послуг експертизи, 354,78 грн., витрат по сплаті державного мита та 43,03 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 року (судді: Шипко В.В. - головуючий, судді: Борисенко І.В., Розваляєва Т.С.) зазначене рішення скасовано. Позов Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско» про стягнення грошового відшкодування та пені за прострочення виконання зобов'язання задоволено.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»на користь Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»суму 97278,73 грн. (69812,00 грн. -основний борг + 19058,68 грн. пеня + 1566,47 грн. 3% річних + 6841,58 грн. збитки від інфляції) та 309,02 грн. витрат по сплаті державного мита за перегляд рішення в апеляційному порядку, 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 972,79 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції.
Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 року і рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2008 року у справі № 18/209 скасувати, а справу передати на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції 08.12.2003 року між Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Веско»було укладено договір №18-ФП/03 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорам факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права й обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії). Під ризиком (страховим ризиком) розуміється визначена подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності і випадковості настання.
Під передачею ризику у перестрахування, відповідно до умов договору факультативного перестрахування, розуміється страхування одним страховиком ризику виконання усіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом умовах.
05.04.2005 року між позивачем та Андрейчуком Павлом Георгійовичем був укладений договір страхування наземних транспортних засобів (автокаско) №0009676, за умовами якого позивачем був застрахований автомобіль марки «САDILLAK ESKALADE».
07.04.2005 року між Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»та Андрейчуком Павлом Георгійовичем був укладений договір ковер - нот №1298/04, об'єктом страхування якого є автомобіль марки «САDILLAK ESKALADE», 2003 року випуску, реєстраційний номер 76290 РВ.
Відповідно до пункту 3.2. ковер - ноту до страхових випадків відносяться:
-ДТП - пошкодження (знищення) транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
-ПДТО - пошкодження (знищення) транспортного засобу внаслідок протиправних дій третіх осіб, не пов'язаних із незаконним заволодінням транспортного засобу в цілому, а також його окремих частин, вузлів, деталей;
-ІВП - пошкодження (знищення) транспортного засобу, та/або його додаткового обладнання внаслідок стихійного лиха (повінь, буря, ураган, смерч, цунамі, шторм, злива, град, обвал, лавина, оповзень, вихід ґрунтових вод, паводок, сель, удар блискавки, осідання ґрунту), падіння дерев та інших предметів, зіткнення з тваринами, пожежі або вибуху у цьому транспортному засобі внаслідок причин внутрішнього характеру, а також інших випадкових подій;
- викрадення (крадіжка, грабіж, розбій) транспортного засобу.
Страхова сума, згідно з умовами пункту 3.5. ковер-ноту, складає 471 700,00 гри.
Пунктом 3.6. ковер-ноту сторони передбачили безумовну франшизу у випадку викрадення автомобіля у розмірі 10% від страхової суми; інші ризики без вини водія - 2 200,00 гри., з вини водія - 2 000,00 гри.; франшиза по склу - 0%.
Відповідно до пункту 4.2. ковер-ноту перестраховиком є відповідач, тобто Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Веско».
Відповідальність перестраховика визначена у розмірі 40% в ексцеденті по будь-якому та кожному збитку і в цілому за період перестрахування, але у межах 88 680,00 гри.
Судами також було встановлено що 19.01.2006 року застрахований транспортний засіб марки «САDILLAK ESKALADE»(державний реєстраційний номер 76290 РВ) був викрадений.
29.05.2006 року позивачем складений страховий акт №0039/06, відповідно до якого вищезазначений випадок визнаний страховим, та визначена сума страхового відшкодування у розмірі 424 530,00 грн., яка була виплачена позивачем на користь Андрейчука Павла Георгійовича платіжним дорученням №1028 від 29.05.2006 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інтонації визнав необґрунтованим невиконання відповідачем умов договору № 18-ФП/03 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 08.12.2003 року та ковер-ноту № 1298/04 від 07.04.2005 року.
Однак, судом апеляційної відзначено, що суд першої інстанції невірно провів розрахунок основного боргу і відповідно розмір штрафних санкцій, а тому, дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2008 року підлягає скасуванню, а позов задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1.3. договору № 18-ФП/ОЗ про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 08.12.2003 року передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах (по Правилам страхування) Страховика, що уклав договір страхування, якщо інше не передбачено договором перестрахування.
Згідно пункту 12.10 Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту (крім залізничного) від 04.03.2004 року при настанні страхового випадку за ризиком "Викрадення" і проведення виплати страхового відшкодування, розмір останнього (СВ) визначається за формулою:
СВ = СС (розмір страхової суми) - Ф (франшиза по ризику викрадення) - СВ (ДТП, ПДТО, ІВП) (загальна сума страхових відшкодувань, які були виплачені за ризиками ДТП, ПДТО, ІВП для цього ТЗ до дня його викрадення).
Па підставі даної формули Акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" сплатило на користь Андрейчука П.Г. суму страхового відшкодування у розмірі 424 530,00 грн., виходячи з наступного: 471 700 (страхова сума) - 47 170 (франшиза за договором страхування) = 424 530,00 грн. Як було зазначено вище, вказана сума страхового відшкодування була перерахована платіжним дорученням № 1028 від 29.05.2006 року на користь Андрійчука П.Г.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом апеляційної інстанції також відзначено, що укладаючи конкретний договір страхування (ковер-нот № 1298/04 від 07.04.2005 року) позивач та відповідач дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема, було визначено, що страхова сума становить 471 700,00 грн., перестраховий тариф (2.1%) у сумі 1 862,28 грн., був сплачений відповідачеві.
Сторони в пункті 4.4 договору № 18-ФП/ОЗ про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 08.12.2003 року передбачили, що перестраховик (відповідач) несе повну відповідальність перед Перестрахувальником (позивачем) щодо прийнятої в перестрахування частини ризику. При цьому розмір страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком, визначається в такий спосіб: по конкретним договорам непропорційного перестрахування - пропорційно його частині в загальній сумі страхового відшкодування (по даному випадку загальна сума страхового відшкодування становила = 424 530,00 грн.).
Згідно пункту 5.3. ковер-ноту № 1298/04 по факультативному непропорційному перестрахуванню від 07.04.2005 року перестраховик приймає участь у відшкодуванні збитків відповідно до прийнятої відповідальності, у межах 88 680,00 грн., якщо збиток або загальна сума збитків по договору страхування стосовно перестрахованого об'єкту перевищує 250 000 грн.
Врахувавши викладене суд апеляційної інтонації дійшов висновку, що сума страхового відшкодування, що була сплачена перестрахувальником (Акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" на користь страхувальника Андрейчук П.Г. - пріоритет страховика (Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія") х 40% (відповідальність перестраховика) (424 530,00-250 000,00) * 40% = 69 812,00 грн.
Зазначив суд апеляційної інстанції і те, що судом першої інстанції невірно було вирахувано суму франшизи у розмірі 10% - 47 170,00 грн., оскільки сума безумовної франшизи 10 % - 47 170,00 грн. відноситься до умов договору страхування, що був укладений між Акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" та Андрейчуком П.Г. та була вирахувана Акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" при сплаті Андрейчуку П.Г. страхового відшкодування.
Не погодився суд апеляційної інстанції і з висновком суду першої інстанції стосовного того, що останній прийняв за основу висновок судової експертизи №8108 від 15.11.2007 року, яким визначено розмір ринкової вартості автомобіля у розмірі 360 782,15 грн., оскільки сторонами було встановлено, що страхова сума становить 471 700,00 грн.
Отже, при сплаті перестрахового відшкодування перестраховик має керуватися умовами конкретного договору страхування, а матеріальний збиток визначається сумою страхового відшкодування, що була сплачена перестрахувальником, яка складає 424 530,00 грн.
Відповідно до умов договору (пункт 4.1.) № 18-ФП/03 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) під відповідальністю перестраховика розуміється обов'язок перестраховика виплатити страхове відшкодування в частині, обумовленій конкретним договором перестрахування (ковер-нотом), при настанні страхового випадку по оригінальному договору страхування. Такий обов'язок поширюється на всі страхові випадки по оригінальному договору страхування, що відбулися в період дії пов'язаного з ним конкретного договору перестрахування.
Моментом настання страхового випадку по конкретному договору перестрахування вважається момент настання страхового випадку по оригінальному договору страхування, за умови, що такий страховий випадок підпадає під перестраховий захист.
Відповідно до умов оригінального договору страхування № 0009676 від 05.04.2005 року страхове відшкодування при настанні страхових випадків виплачується без урахування фізичного зносу деталей автомобіля.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виплачуючи страхове відшкодування по застрахованих ризиках Акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" мало виходити із вартості нових запасних частин та комплектуючих автомобіля, тоді як у висновку № 8108 від 15.11.2007 року при визначенні ціни автомобіля «САDILLAK ESKALADE»на момент страхування та на момент настання страхового випадку експертом були застосовані відповідні коефіцієнти фізичного зносу деталей автомобіля. При цьому, до ціни нового автомобіля, що визначена у розмірі 495254,60 грн., коефіцієнти фізичного зносу експертом не застосовувались.
Оскільки, відповідно до умов договору страхування № 0009676 від 05.04.2005 року страхова сума і дійсна вартість автомобіля «САDILLAK ESKALADE», державний реєстраційний номер 76290 РВ визначена у розмірі 471 700,00 грн. (при страхуванні без урахування фізичного зносу), а експертом ціна аналогічного нового автомобіля визначена у розмірі 495 254,60 грн. (також без урахування зносу), то і матеріальний збиток у розмірі 360 782,15 грн. судом першої інстанції застосовано необґрунтовано.
Виходячи з наведеного суду апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача становить (424 530,00 - 250 000,00) х 40% = 69 812,00 грн.
Пунктом 3.4.7. договору № 18-ФП/ОЗ від 08.12.2003 року сторони передбачили, що перестраховик зобов'язується сплатити перестрахувальнику пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення.
За таких обставин, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання становить (69 812,00 грн. х 0,1 % х 273 дні (з 01.07.2006р. - день, коли зобов'язання мало бути виконано по 30.03.2007р. - день винесення ухвали про порушення провадження у справі) =19 058,68 грн.
Статтею 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що три проценти річних з простроченої суми становлять 1 566,47 грн. виходячи з розрахунку 69 812,00 грн. х 3% х 273 дні / 365 дні = 1 566,47 грн.
Врахував апеляційний суд і величини індексів інфляції з липня 2006 по березень 2007 року, які за даними Державного комітету статистики України становить 69812,00 грн. х 1,009 х 1,000 х 1,020 X 1,026 X 1,018 X 1,009 X 1,005 X 1,006 X 1,002 = 76653,58 грн., що дало підстави дійти висновку, що збитки від інфляції становлять (76653,58 - 69812,00) = 6841,58 грн.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, апеляційний господарський суд дійшов цілком вірних висновків про задоволення позовних вимог, вірно застосував норми матеріального і процесуального права; повно з'ясував обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені в постанові апеляційного господарського суду, відповідають обставинам справи.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Що стосується інших доводів, викладених відповідачем в касаційній скарзі, то вони зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи.
Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.
На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду в даному випадку не існує, а тому касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 року у справі № 18/209 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий суддя О.В.Муравйов
Судді А.Г.Полянський
Г.М.Фролова