16 жовтня 2008 р.
№ 12/66-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів:
Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги
Регіонального відділення Фонду державного
майна України по Харківській області
на рішення
від 24.06.2008 року
у справі
господарського суду
№ 12/66-08
Дніпропетровської області
за позовом
РВ ФДМ України по Харківській області
до
ТОВ “Енерго-Миг»
про
зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу від 25.09.2003р.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
не з'явились
від відповідача:
П'ятигорець Ю.О. (довіреність № 1017/7 від 30.07.2008р.)
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Жукова Л.В.) від 24.06.2008 року по справі № 12/66-08 в позові відмовлено.
В касаційній скарзі РВ ФДМ України по Харківській області просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2008 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.ст.27, 29 Закону України “Про приватизацію державного майна».
У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
25 вересня 2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енерго-Миг» був укладений договір купівлі-продажу № 988 (а.с.6,7).
Згідно п.1.1 договору купівлі-продажу, предметом договору є об'єкт незавершеного будівництва “Напірний водовід 2-го підйому, зі спорудами на ньому, сифонним водовипуском, водовипусками 2-го підйому № 2, 3, 4, 5, 6 та з насосною станцією № 2 Другої черги каналу Дніпро-Донбас (1 етап будівництва)» (Регіональне управління “Донецькводексплуатація») за адресою: Харківська область, Лозівський район, Близнюківський район, який розташований на земельній ділянці розміром орієнтовно 6,41 га. Об'єкт було продано під розбирання будівельних конструкцій з подальшим упорядкуванням земельної ділянки і передачею її відповідній місцевій Раді.
Згідно п.5.3 договору купівлі-продажу покупець (відповідач) взяв на себе зобов'язання протягом трьох років з дати нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу поетапно здійснити демонтаж трубопроводів, гідротехнічних споруд та насосної станції, упорядкувати земельну ділянку під об'єктом площею орієнтовно 6,41 га та передати її з додержанням умов здачі відповідній місцевій Раді та землевласникам у терміни, зазначені нижче:
- підготовчі роботи до демонтажу (жовтень-грудень 2003 року);
- початок демонтажу напірного водоводу 1-го підйому зі спорудами на ньому (січень-червень 2004 року);
- закінчення демонтажу напірного водоводу 1-го підйому (липень 2004 року-лютий 2005 року);
- демонтаж обладнання насосної станції № 1, надземної частини насосної станції № 2 водовипусків 1-го підйому № 3 та сифонного водовипуску (березень - вересень 2005 року);
- упорядкування земельної ділянки та поетапне складання актів на приховані роботи по розбиранню напірного водоводу зі спорудами на ньому та насосної станції (жовтень 2005 року - березень 2006 року);
- передача земельної ділянки під об'єктом з додержанням умов здачі органам місцевого самоврядування (квітень - вересень 2006 року).
Пунктом 5.4 договору купівлі-продажу покупець (відповідач) зобов'язався забезпечити виконання демонтажних робіт і складення актів на приховані роботи щодо розбирання трубопроводів, гідротехнічних споруд та насосної станції, зворотної засипки котлованів за умови технічного нагляду Держводгоспу України і його підпису в актах.
За п. 6.1 договору купівлі-продажу на продавця ( РВ ФДМУ по Харківській області) було покладено зобов'язання контролювати виконання умов цього договору до повного виконання покупцем (відповідачем) усіх його зобов'язань.
02.12.2003 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до договору № 988 від 25.09.2003 року купівлі-продажу, якою п.5.3 договору було викладено в іншій редакції (а.с.8).
Згідно п.5.3 договору купівлі-продажу (в редакції додаткової угоди № 1 до договору) відповідач зобов'язався протягом трьох років з дати нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу поетапно здійснити демонтаж трубопроводів, гідротехнічних споруд та насосної станції, упорядкувати земельну ділянку під об'єктом площею орієнтовно 6,41 га та передати її з додержанням умов здачі відповідній місцевій Раді та землевласникам у терміни, зазначені нижче:
- підготовчі роботи до демонтажу (жовтень - грудень 2003 року);
- початок демонтажу напірного водоводу 2-го підйому зі спорудами на ньому (січень-червень 2004 року);
- закінчення демонтажу напірного водоводу 2-го підйому (липень 2004 року-лютий 2005 року);
- демонтаж обладнаної насосної станції № 2, надземної частини насосної станції № 2, водвипусків 2-го підйому « 2, 3, 4, 5, 6 та сифонного водовипуску (березень - вересень 2005 року);
- упорядкування земельної ділянки та поетапне складання актів на приховані роботи по розбиранню водоводу зі спорудами на ньому та насосної станції (жовтень 2005 року - березень 2006 року);
- передача земельної ділянки під об'єктом з додержанням умов здачі органам місцевого самоврядування (квітень - вересень 2006 року).
У лютому 2008 року, на виконання умов п.6.1 договору купівлі-продажу, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області було проведено перевірку виконання умов договору купівлі-продажу від 25.09.2003 року відповідачем.
У лютому 2008 року позивачем було проведено перевірку виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу і за результатами перевірки складено акт № 43 поточної перевірки від 14.02.2008 року, яким встановлено, що умови договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва “Напірний водовід 2-го підйому зі спорудами на ньому, сифонним водовипуском, водовипусками 2-го підйому № 2, 3, 4, 5, 6 та з насосною станцією № 2 Другої черги каналу Дніпро-Донбас (І етап будівництва» (Регіональне управління “Донецькводексплуатація») за адресою: Харківська область, Лозівський район, Близнюківський район від 25.09.2003 року № 988 станом на 14.02.2008 року не виконано: п.5.3, п.5.4 - в частині демонтажу насосної станції № 2, упорядкування та передачі земельної ділянки під насосною станцією та складання актів на приховані роботи за підписами Держводгоспу України з демонтажу насосної станції. Допущені порушення норм Земельного Кодексу України при здійсненні демонтажу (а.с.9,10).
Посилаючись на ч.8 ст.23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та норми зобов'язального права (ст.193 ГК України, ст.ст.526, 530 ЦК України) позивач звернувся до суду з позовом зобов'язати відповідача виконати пункти 5.3 та 5.4 договору сторін.
Колегія суддів вважає правомірною відмову позивачу у позові з огляду на те, що предмет позову в даній справі не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
Так, виходячи із змісту ст.16 ЦК України цей Кодекс не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як примушення до виконання зобов'язання, яке неможливо присудити виконати в натурі, і такий спосіб не встановлений ані договором, з приводу якого виник спір, ані будь-яким законом України.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Нормами спеціального закону, які регулюють дані правовідносини, а саме статтями 27, 29 Закону України “Про приватизацію державного майна», визначена за невиконання покупцем умов договору купівлі-продажу відповідальність у вигляді розірвання договору купівлі-продажу та повернення приватизованого об'єкту в державну власність і не передбачена відповідальність у вигляді зобов'язання виконати зобов'язання умов договору.
Касаційний суд звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
По суті, предмет позову у вигляді зобов'язання виконати зобов'язання за договором, яке і так має виконуватись в силу договору, що не є припиненим, носить декларативний характер, оскільки в разі винесення рішення про таке, останнє не буде виконане шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбутись шляхом зобов'язання особи виконати такі дії, які неможливо присудити виконати в натурі, в даному випадку по зобов'язанню демонтувати предмет договору та скласти акт, що фактично лежить в площині її особистого волевиявлення.
В даній ситуації способом захисту могло б бути розірвання договору із подальшим відшкодуванням збитків, що безпосередньо передбачено і законом і договором сторін, витребуванням (а не зобов'язанням повернути) предмету договору тощо.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що обраний ним спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов'язку в натурі, передбачене п.5 ч.1 ст.16 ЦК України, про що зазначалось вище у тексті постанови, оскільки виключає можливість присудження.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
Касаційну скаргу РВ ФДМ України по Харківській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2008 року у справі № 12/66-08 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2008 року у справі № 12/66-08 -без змін.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С.Бакуліна
О.Глос