21 жовтня 2008 р.
№ 48/57 (05-5-48/13584)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого
Н.О. Волковицької
Л.І. Рогач
за участю представників:
позивача
Пелих О.Д., дов. від 21.07.07р.
відповідача
Архипенко Т.М., дов. від 29.08.08р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008р.
у справі
48/57 господарського суду міста Києва
за позовом
Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв"
до
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіс плюс";
- Компанії "SUNRISE INTERNATIONAL DEVELOPMENTS"
про
розірвання договору № 194/2 від 14.06.2002р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання укладеного з відповідачами договору про сумісну діяльність від 14.06.2002р. № 194/2, посилаючись на невиконання відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіс плюс" функцій інвестора і генпідрядника по проектуванню та будівництву об'єктів за спільною діяльністю; також позивач зазначає, що термін дії договору від 14.06.2002р. є припиненим внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2007р. № 05-5-48/13584 позовну заяву було повернуто на підставі пунктів 2, 3, 4, 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.01.08р. ухвалу місцевого господарського суду було скасовано, а матеріали справи та додані до неї документи передані на розгляд місцевого господарського суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2008р. (суддя Сулім В.В.) припинено провадження у даній справі відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, так як спір не підлягає розгляду в господарських судах України.
При цьому судом зазначено, що сторонами зовнішньоекономічного договору, правовідносини щодо якого є предметом даного спору, було передбачено арбітражне застереження, а саме сторони погодили, що, якщо сторони не можуть врегулювати будь-який спір шляхом дружніх переговорів та консультацій, будь-яка із сторін може передати такий спір на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Відповідне клопотання від 06.03.2008р. (а.с.114) подано відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіс плюс".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.08р. (судді: Шипко В.В. - головуючий, Борисенко І.В.., Розваляєва Т.С.) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на її відповідність чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду для вирішення її по суті.
Скаргу мотивовано доводами про порушення господарськими судами норм процесуального та процесуального права, а саме статті 1, частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, що передбачають право підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (в тому числі іноземних), право іноземних підприємств та організацій звертатися до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю та підсудністю за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Також до касаційної скарги додано докази того, що 20.08.2008р. позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою про розірвання договору про сумісну діяльність, а Голова МКАС при ТПП України листом від 26.06.2008р. повернув вищевказану позовну заяву без розгляду у зв'язку з відсутністю правових підстав у порушенні провадження по спору.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу та усно в судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги, вказавши, що дана скарга не містить доводів у спростування правомірності припинення провадження у справі, а надані позивачем документи стосуються періоду після прийняття оскарженої постанови апеляційного суду, не були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій та не можуть прийматися Вищим господарським судом України.
Позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість прийняти участь у судовому засіданні представника позивача Козлової О.С.; дане клопотання було відхилено з огляду на присутність у судовому засіданні від 14.10.2008р. належно уповноваженого представника позивача.
У судовому засіданні від 14.10.2008р. було оголошено перерву до 12год. 00хв. 21.10.2008р., про що повідомлено представників сторін.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права при прийняті оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову є звернення позивача з позовом про розірвання договору про сумісну діяльність № 194/02 від 14.06.2002р. (зі змінами та доповненнями), предметом якого є забудова земельних ділянок на вулицях Січневого повстання, Аніщенка, Інженерного провулку з метою розташування на них житлових будинків, офісних приміщень, підземних автостоянок, паркінгів.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що стороною даного договору є Компанія "SUNRISE INTERNATIONAL DEVELOPMENTS" -резидент Австралії, а пунктом 10.2 договору про сумісну діяльність передбачено арбітражне застереження про розгляд спорів Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-Промисловій палаті України.
Припиняючи провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через непідвідомчість даної справи господарським судам України, господарський суд міста Києва виходив з того, що 06.03.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіс плюс" подано клопотання про припинення провадження у справі з огляду на наявне арбітражне застереження у зовнішньоекономічному договорі (а.с.114).
В ході розгляду справи місцевим господарським судом було встановлено, що пунктом 10.2 договору № 194/02 визначено, що цей договір та спори учасників за цим договором регулюються та тлумачаться відповідно до законодавства України без застосування колізійних норм. Сторони докладають усіх можливих зусиль для врегулювання спорів, що можуть виникнути за цим договором, протягом 20 днів. Якщо сторони не можуть врегулювати будь-який спір шляхом дружніх переговорів та консультацій, будь-яка зі сторін може передати такий спір на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, яка проходить за регламентом цього арбітражу у визначеному даним пунктом порядку.
Відтак місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторонами визначено обраний ними орган вирішення спорів, підстав вважати арбітражну угоду недійсною, такою, що втратила чинність чи не може бути виконана, не існує, відтак відповідно до пунктом 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди повинен, якщо будь-яка зі сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі та направити сторони до арбітражу.
Переглядаючи справу за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про наявність у господарських судах справи № 18/294 за спором між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіс плюс" та Комунальним підприємством "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв", предметом якої укладення угоди про внесення змін до договору про спільну діяльність та спонукання до виконання дій, що розглядалась по суті спору, оскільки даний спір розглядався за господарськими судами за наявності постанови Міжнародного комерційного арбітражного суду від 14.05.2007р. про відмову у прийнятті до провадження вказаного спору.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні та виконанні господарських договорів, пов'язаних зі задоволенням державних потреб.
У частині першій статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода визначається як угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Відповідно до частини першої статті 8 цього Закону суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
У зазначених нормах національного законодавства втілені зобов'язання України за міжнародними договорами як сторони Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року) та Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 21 квітня 1961 року). За повідомленням Міністерства закордонних справ України (лист від 07.02.2000 року № 4.3/8-067-137) вказані Конвенції набули чинності для України, відповідно, 10 січня 1961 року та 7 січня 1964 року.
Пунктом 1 статті II Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень передбачено, що кожна з держав - учасниць визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, що виникли між ними у зв'язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду. Згідно з пунктом 3 цієї статті суд держави - учасниці, якщо до нього надійшов позов з питання, щодо якого сторони уклали арбітражну угоду, повинен, на прохання однієї з сторін, направити сторони до арбітражу, якщо не визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
При цьому статтею 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено право третейського суду самостійно визначитися зі своєю компетенцією щодо розгляду конкретного спору, в тому числі щодо наявності чи дійсності арбітражної угоди.
Як зазначено в пункті 1 статті IV Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, сторони арбітражної угоди можуть на свій розсуд передбачити передачу спорів на вирішення постійного арбітражного органу або на вирішення арбітражу в даній справі (арбітраж ad hoc). Згідно з пунктом 1 статті VI цієї Конвенції відвід державного суду за непідсудністю, що ґрунтується на арбітражній угоді і заявлений в державному суді, в якому порушено справу однією зі сторін в арбітражній угоді, повинен бути заявлений під загрозою втрати права за пропуском строку до або в момент подання заперечень по суті позову в залежності від закону держави-учасниці.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 14.06.2002р. сторонами у даній справі було підписано договір №194/02 про спільну діяльність, до умов якого було включено арбітражне застереження, яким сторони узгодили розгляд спорів за договором про спільну діяльність учасників договору у Міжнародному Комерційному Арбітражному суді при Торгово-промисловій Палаті України, який проходить за регламентом цього арбітражу.
Перевіривши зміст арбітражного застереження, його дійсність, чинність та можливість виконання сторонами суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для припинення даної справи за поданим відповідачем клопотанням (до початку розгляду даної справи по суті) як такої, що підлягає розгляду судом, вказаним у арбітражному застереженні.
Доводи касаційної скарги не стосуються висновків судів попередніх інстанцій, а ґрунтуються на тому, що після прийняття постанови апеляційного господарського суду у даній справі комерційний арбітражний суд визначився щодо своєї компетентності у даному спорі.
Обставини, наведені у касаційній скарзі, не стосуються законності та обґрунтованості оскаржених судових рішень, оскільки арбітражний комерційний суд є самостійним та автономним у визначенні своєї компетентності для розгляду справ; висновок арбітражного суду щодо своєї некомпетентності у даному спорі надає можливість позивачу звернутися до господарських судів зі зазначенням обставин, що підтверджують додержання міжнародних зобов'язань України при розгляді спорів, що виникли зі зовнішньоекономічних контрактів.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Натомість скаржник не навів будь-яких доводів, що спростовували б висновки судів попередніх інстанцій на час ухвалення оскаржених ухвали та постанови; його не позбавлено можливості судового захисту шляхом звернення з позовом з посиланням на інші обставини.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008р. у справі № 48/57 господарського суду міста Києва та ухвалу господарського суду міста Києва від 19.03.2008р. залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач