08 жовтня 2008 р.
№ 06/405
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.
суддів
Барицької Т.Л.
Шевчук С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дочірнього підприємства "Росток-Грифон" Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест"
на постанову
від
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
09.04.2008
у справі
№ 06/405
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Візард"
до
Дочірнього підприємства "Росток-Грифон" Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест"
про
стягнення 6 625,00 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача
повідомлений, але не з'явився;
- відповідача
повідомлений, але не з'явився
Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 07.10.2008 № 02-12/433, розгляд справи № 06/405 господарського суду Черкаської області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. -головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Шевчук С.Р.
У січні 2008 року ТОВ "Компанія "Візард" (далі -позивач) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ДП "Росток-Грифон" ТОВ "Продінвест" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості по оплаті поставленої продукції у розмірі 6 625,00 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.02.2008 у справі № 06/405 (суддя Анісімов І.А.), залишеного без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.04.2008 (колегія суддів у складі: Зеленіна Н.І. -головуючий суддя, судді Андрейцева Г.М., Мазур Л.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 6 625,00 грн. боргу, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.04.2008 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на наступне: порушення судом ст. 62 ГПК України, оскільки за рішенням господарського суду Черкаської області від 05.09.2007 у справі № 03/4176 ТОВ "Компанія "Візард" було відмовлено у задоволенні позову до ДП "Росток-Грифон" ТОВ "Продінвест" про стягнення 6 625 грн., дане рішення вступило в законну силу та не оскаржувалося позивачем; таким чином, позивач не повідомив суд про наявність рішення між тим ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за поставлений відповідачу товар на підставі накладних, однак, суд не звернув увагу на те, що в даних накладних йде посилання на договір, який позивачем не був наданий суду; допущено порушення прав відповідача, гарантованих ст. 22 ГПК України, оскільки рішення у справі прийнято без участі представника відповідача, про існування якого відповідач дізнався після отримання тексту рішення по пошті, так само відповідача не було повідомлено про наступні чергові засідання; на примірнику рішення, отриманого відповідачем, відсутній підпис судді, а лише міститься підпис секретаря судового засідання.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у призначене судове засідання не з'явилися.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та відповідачем була укладена усна угода про поставку продуктів харчування, відповідно до умов якої позивач відпустив відповідачу за накладними товар на загальну суму 41 113,52 грн., однак, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті продукції в повному обсязі не виконав, борг становить 6 625,00 грн., що підтверджується документами, наявними в матеріалах справи та дослідженими судами під час розгляду даного спору, а саме: видатковими накладними, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 17-23), банківськими виписками (а.с. 11-16), актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 42).
Судами встановлено, що позивач відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість у розмірі 6 625,00 грн. та надіслав акт звірки взаєморозрахунків; докази надсилання вказаної вимоги з актом звірки на адресу відповідача досліджені судами та наявні в матеріалах справи.
Враховуючи те, що розрахунок стягуваної суми відповідачем не оспорювався, факт отримання товару підтверджено накладними, частковою оплатою та актом звірки, суди прийшли до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в силу положень ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України.
Вищий господарський суд України погоджується із висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч. 3); господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Як вірно зазначено судами попередніх судових інстанцій, для договору купівлі-продажу, який був укладений між сторонами, обов'язкова письмова форма договору Цивільним кодексом України не передбачена.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи підтвердження позивачем відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України факту передачі за накладними товару відповідачу на загальну суму 41 113,52 грн., який був прийнятий останнім, однак, оплачений неповністю, сума заборгованості становить 6 625,00 грн. (доказів протилежного відповідачем під час розгляду справи судами попередніх судових інстанцій не надано), господарські суди прийшли до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Посилання в касаційній скарзі відповідача на порушення судами ст. 62 ГПК України, оскільки за рішенням господарського суду Черкаської області від 05.09.2007 у справі № 03/4176 ТОВ "Компанія "Візард" було відмовлено у задоволенні позову до ДП "Росток-Грифон" ТОВ "Продінвест" про стягнення 6 625 грн., дане рішення вступило в законну силу та не оскаржувалося позивачем, тобто, позивач не повідомив суд про наявність рішення між тим ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, є таким, що не може бути підставою для зміни чи скасування прийнятих у справі рішень, виходячи з наступного.
Рішенням від 05.09.2007 у справі № 03/4176, на яке посилається відповідач, позивачу було відмовлено у задоволенні його позовних вимог у зв'язку з відсутністю вимоги до відповідача про сплату суми боргу, тобто при розгляді вказаної справи суди прийшли до висновку, що строк оплати ще не настав (позивач у справі № 03/4176 визначив підставою позову порушення відповідачем зобов'язань з оплати товару, отриманого на підставі усного договору, підтвердженням чого є видаткові накладні), в той час, як в даній справі № 06/405 інші підстави позову -несплата відповідачем суми боргу після отримання ним вимоги, заявленої позивачем в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Таким чином, посилання відповідача в касаційній скарзі на наявність рішення між тим ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав є безпідставним та не приймається колегією суддів Вищого господарського суду України до уваги.
Так само є необґрунтованими та голослівними посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення його процесуальних прав, зокрема, прийняття судового рішення без участі у даному судовому засіданні його повноважного представника, неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи, оскільки дані твердження спростовують доказами наявними в матеріалах справи (усі процесуальні документи -ухвали про порушення провадження у справі від 18.01.2008, про відкладення розгляду справи від 31.01.2008 господарського суду першої інстанції надсилались сторонам завчасно, про що свідчить, зокрема список 8 згрупованих внутрішніх поштових відправлень від 01.02.2008 та чек поштового відділення зв'язку № 2369 від 01.02.2008, тобто про судове засідання, призначене на 14.02.2007, відповідач був повідомлений належним чином та не був позбавлений можливості направити свого представника).
Щодо посилання відповідача на те, що на примірнику рішення, отриманого відповідачем, відсутній підпис судді, а лише міститься підпис секретаря судового засідання, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.5.11. Інструкція з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; сторонам справи та у відповідних випадках - іншим учасникам процесу, установам, організаціям надсилається решта примірників процесуального документа, засвідчених відміткою, складеною зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує примірник, її ініціалів та прізвища.
Тобто, сторонам у справі, зокрема, відповідачу, відповідно до вимог вищезазначеної Інструкції були надіслані належним чином засвідчені копії рішення, оригінал рішення із підписом судді наявний в матеріалах справи.
Крім того, посилання відповідача на те, що позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за поставлений відповідачу товар на підставі накладних, однак, суд не звернув увагу на те, що в даних накладних йде посилання на договір, який позивачем не був наданий суду, не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.04.2008 у справі № 06/405 залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Росток-Грифон" Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест" -без задоволення.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
С.Р. ШЕВЧУК