2-а-8858/11
Іменем України
9 квітня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого -судді Крупко О.Г.,
при секретарі -Фуковській Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ДАІ про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Донецької міської ДАІ про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на наступні обставини: 12.11.2011 р. він, керуючи автомобілем ДЕУ-Данос, державний номер НОМЕР_1 рухався по пр. Ілліча у м. Донецьку, був зупинений працівником ДАІ. Зі слів інспектора він порушив вимоги п.18.1 ПДР, з чим він категорично не згоден. Оскаржувану постанову щодо нього винесено нібито за ненадання переваги у русі пішоходам не нерегульованому пішохідному переході, порушення правил проїзду зазначеного переходу.
Вважає дану постанову такою, що не відповідає вимогам закону та обставинам справи. При складенні протоколу серії АЕ1 553635 про адміністративне правопорушення та постанови АН № 972035 від 12.11.2011 р. інспектором ДПС ОСОБА_2 було допущено наступні порушення: згідно ст.255 КУпАП уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 та ч.4 ст.122 КУпАП. Але інспектор поза межі своєї компетенції склав протокол серія АН1 № 553635 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Тобто інспектор взагалі не мав права складати цей протокол.
П. 18.1 ПДР зобов'язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу, а при необхідності зупинитися, якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку при проїзді пішохідного переходу пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходили її спокійно, не були змушені змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на них не існувало, уникати наїзду вони не були змушені. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п.1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Боковий інтервал до пішоходів також був безпечний. За таких умов обов'язку водія знижувати швидкість або зупинятися не існувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, переліченим у п.18.1 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту.
Також позивач вказує на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам ст.ст.251, 256, 280 КУпАП. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким нібито було створено перешкоду та небезпеку.
Співробітником ДАІ всупереч вимогам стст.256, 272 КУпАП не зазначено у протоколі свідків, вказаних позивачем, а саме: Окрім самого грубого порушення процесуального законодавства, зазначене говорить ще й про упередженість до позивача співробітника ДАІ, який склав протокол та виніс постанову.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує його права, передбачені ст.268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КУпАП. За таких умов його права при такому розгляді справи грубо порушено.
При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача, є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Тому позивач просив суд визнати рішення суб'єкта владних повноважень посадової особи інспектора ДПС БДПС України в м. Донецьк Кривочупріна А.О. протиправними, такими, що порушують Конституцію України та скасувати постанову АН № 972035 від 12.11.2011р. по справі про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позові. Наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки, причини своєї неявки суду не повідомив. Надав суду заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позову, а також надав диск з відеозаписом скоєного порушення.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини.
Постановою серії АН № 972035 від 12.11.2011 р. інспектором ДПС БДПС ОСОБА_2 на позивача ОСОБА_1 накладено стягнення - штраф у розмірі 255,00 гривень за ч.1 ст. 122 КУпАП за те, що він 12.11.2011 р., керуючи автомобілем НОМЕР_2, не надав дорогу пішоходу на нерегульованому пішохідному переході, чим порушив вимоги п.18.1 ПДР України.
Відповідачем в якості доказів надано диск з відеозаписом правопорушення, скоєного ОСОБА_1, який долучений судом до матеріалів справи і переглянутий в судовому засіданні. На записі чітко видно, що дійсно водій автомобіля НОМЕР_3 рухався по пр. Ілліча з боку вул. Постишева в напрямку вул. Набережної, на ділянці дороги, позначеній дорожнім знаком «пішохідний перехід», він не надав дорогу пішоходам на нерегульованому пішохідному переході, які рухалися проїзною частиною.
Згідно статті 252 КУпАП,- орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім, переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статті 251 КУпАП,- доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються також протоколом про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.256 КУпАП,- у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Зазначені обставини було відображено у протоколі АНІ № 553635 від 12.11.2011р. про адміністративне правопорушення.
Згідно п.4.2. Наказу МВС України №77 «Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»,- до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності. У разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122, частиною третьою статті 123, частинами першою -четвертою статті 130 КУпАП, наявність свідків є обов'язковою.
Таким чином, наявність свідків правопорушення, скоєного ОСОБА_1 не є обов'язковою.
Згідно п.2.6. Наказу МВС України № 185 від 22.02.2001 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення»,- особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, а також повідомляється про час та місце розгляду адміністративної справи. На знак обізнаності з вищевказаним особа ставить у протоколі свій підпис, а у разі відмови ставити підпис -про це робиться відповідна відмітка.
ОСОБА_1 поставив свій підпис у відповідній графі адміністративного протоколу на знак обізнаності зі своїми правами та обов'язками, а також часом та місцем розгляду адміністративної справи.
Згідно ч.1 ст.276 КУпАП,- справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Правила територіальної підвідомчості дають можливість визначити, який саме орган уповноважений розглядати справу: підлягає вона розгляду за місцем, вчинення правопорушення чи за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Інспектор Кривочипурін А.О. є співробітником ВДАІ м. Донецька,- тобто, уповноважений розглядати справи за порушення ч.1 ст.122 КУпАП. Таким чином, він правомірно виніс постанову про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Натомість позивач не надав суду жодного доказу, що свідчив би про неправомірність дій відповідача.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що відповідач надав суду докази, що підтверджують провину позивача у скоєнні правопорушення, довів суду правомірність своїх дій, суд вважає, що позовні вимоги не підягають задовленню.
На підставі ст.33, ч.1 ст.122, п.1 ч.1 ст.247, ст.288, п.3 ч.1 ст.293 КУпАП, та керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 7, 10, 17, 19, 49, 50, 71, 76, 104, 158, 159, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецької міської ДАІ про скасування постанови АН № 972035 від 12.11.2011 р. у справі про адміністративне правопорушення -відмовити
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанова надрукована у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Ворошиловського
районного суду м. Донецька О.Г. Крупко