2-4185/11
Справа № 2/508/1023/12
28 березня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого -судді Орєхова О.І.,
при секретарі -Кобець А.І., Лисенко Л.В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1.,
представника відповідача - ОСОБА_5.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання кредитного договору удаваним правочином та повернення коштів та за зустрічною позовною заявою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання кредитного договору удаваним правочином та повернення коштів, посилаючись на наступні обставини.
12.10.2006 року між АКІБ «Укрсиббанк»та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11056372000, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 30 198,00 доларів США на споживчі цілі з терміном повернення до 11.10.2013 року.
Відповідно до умов Договору, кредит позивачу видано в іноземній валюті - доларах США та розрахунки між позивачем та відповідачем мають здійснюватися в тій самій валюті. Зазначений кредит носив цільовий характер та іноземна валюта була видана позивачу на конкретні цілі, тобто для здійснення правочину з резидентом України.
Позивач вважає, що відповідач не мав права надавати йому, резиденту України, кредит в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України, бо згідно ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№ 15-93 від 1993р., національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, а відповідно до п. 2 ст. 13 Декрету КМУ, згаданого вище, уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, одним з яких є відповідач, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи.
Позивач вважає, що вказаний Договір є удаваним правочином, оскільки насправді Договір був вчинений з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме: надання кредиту в національній валюті України. Відповідач знав про те, що для розрахунку з резидентом України Позивачу необхідні саме гривні, а не будь-яка інша валюта, але видаючи кредит готівкою в іноземній валюті, відповідач усвідомлював, що цей акт носить формальний характер, а насправді ця валюта виступає не як засіб платежу, а як еквівалент Національної валюти України, необхідної для використання кредиту за цільовим призначенням. Також права позивача порушуються спірним Договором, бо через коливання курсу долару до Національної валюти України в теперішній час він вимушений сплачувати значно більшу суму в гривнях, ніж фактично отримав від банку, та більші суми процентів в гривнях, ніж це фактично передбачено Договором.
В підтвердження позовних вимог зазначає, що позивач отримані за Договором кошти обміняв на гривні в тому ж самому відділенні банку для здійснення правочину з резидентом України, оскільки він просто не мав права вчинити інакше.
Також зазначає, що АКІБ «Укрсиббанк», як агент валютного контролю, просто не мав права, за законом, надавати позивачеві кредит в іноземній валюті, для використання його між резидентами України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ.
Оскільки між позивачем та відповідачем фактично був укладений договір про надання йому кредиту у Національній валюті України в розмірі 152 499,90 грн., що було еквівалентно 30198, 00 доларів США по комерційному курсу, який складав, на 12.10.2006 р. 5,05 грн. за 1 долар США, їх відносини з відповідачем врегульовані саме таким договором, що відповідає п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Вказує, що укладання вищенаведеного удаваного Договору порушує його права тим, що через коливання курсу долара до Національної валюти України він вимушений був сплатити значно більшу суму капіталу кредиту в гривнях, ніж фактично отримав від банку, та більші суми процентів в гривнях за користування кредитом, ніж фактично передбачено договором.
Позивач ОСОБА_3 просив суд визнати кредитний Договір удаваним правочином у Національній валюті України в розмірі 152 499,90 грн.; зобов'язати відповідача зробити перерахунок сум капіталу і відсотків у гривню за курсом долару, який існував на момент укладання кредитного договору і відповідно до цього врахувати ті зобов'язання, які позивач вже виконав; зобов'язати відповідача повернути позивачеві грошові кошти у розмірі 15 448,34 грн.
Відповідач публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.
12 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11056372000, згідно з яким відповідачу були надані кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 30 198,00 доларів США на строк з 12 жовтня 2006 року по 11.10.2013 року, зі сплатою відсотків за використання кредитом у розмірі 11,00 % річних. Цільове призначення кредиту: придбання транспортного засобу.
Згідно пунктів 1.2.2, 1.3.4. Кредитного договору та графіку погашення кредиту відповідач зобов'язався повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів з 01 по 10 число (включно) кожного місяця за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом.
Відповідачем не виконуються зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та нарахованих відсотків за його використання.
Таким чином, станом на 20.01.2012 року загальна сума простроченої заборгованості відповідача за цим договором, що підлягає поверненню, складає 3 259,10 доларів США, що еквівалентно сумі 26 039,55 гривень.
Станом на 20.01.2012 року загальний розмір нарахованої пені за Кредитним договором складає 224,86 доларів США, що еквівалентно сумі 1 796,60 гривень.
До теперішнього часу зазначену заборгованість і пеню відповідачем не сплачено.
Станом на 20.01.2012 року частина кредиту, що залишилась до виплати відповідачем за Кредитним договором і яку позивач має право вимагати від відповідача, відповідно до ч. 2. ст. 1050 ЦК України, становить 7 909,00 доларів США, що еквівалентно сумі 63 191,33 гривні.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 12 жовтня 2006 року був укладений Договір поруки № 49256 з ОСОБА_4.
Згідно п. п. 1.3 вищевказаного Договору поруки, відповідач ОСОБА_4 зобов'язалася відповідати перед позивачем в тому ж обсязі, що і відповідач ОСОБА_3 за Кредитним договором, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, відсотків за використання кредиту, а також сплати пені та інших штрафних санкцій, встановлених Кредитним договором.
Просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість по договору про надання споживчого кредиту № 11056372000 року від 12.10.2006 року в сумі 11 392,96 доларів США на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»; стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1139,29 гривень на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк».
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 за первісним позовом та відповідача ОСОБА_4 за зустрічним позовом - ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреностей, вимоги первісного позову підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити. Вимоги зустрічного позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості не визнала, заперечувала проти їх задоволення.
Представник відповідача ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання кредитного договору удаваним правочином та повернення коштів заперечував, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому чинному законодавству. Вимоги зустрічного позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив вимоги позову задовольнити.
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання кредитного договору удаваним правочином та повернення коштів не підлягають задоволенню, а позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 12 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11056372000, згідно з яким відповідачу були надані кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 30 198,00 доларів США на строк з 12 жовтня 2006 року по 11.10.2013 року, зі сплатою відсотків за використання кредитом у розмірі 11,00 % річних. Цільове призначення кредиту: придбання транспортного засобу (а.с. 64-68).
Згідно пунктів 1.2.2, 1.3.4. Кредитного договору та графіку погашення кредиту відповідач зобов'язався повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів з 01 по 10 число (включно) кожного місяця за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом.
Згідно п. 9.13 Кредитного договору, підписання даного Договору позичальником свідчить по те, що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.
ОСОБА_3 підтвердив свою згоду з умовами Договору і зобов'язався їх виконувати, засвідчивши це своїм підписом. Тим самим, позивач вчинив правочин у письмовій формі, з умовами якого був ознайомлений і, зокрема, з тим, що він укладається в іноземній валюті, а саме в доларах США.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, закон не забороняє використання іноземної валюти на території України, а навпаки, регламентує порядок її використання, у тому числі фінансовими установами.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
На виконання ст. 44 Закону України «Про Національний банк України»та ст. 5 Декрету постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275 затверджено Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 р. за № 730/5921, яке, зокрема, встановлює порядок і умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій.
Так, пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275, визначено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати, зокрема, операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Тобто, банк за умови наявності письмового дозволу має право здійснювати розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
На теперішній час законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Частиною 2 статті 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Тобто, положення Цивільного кодексу України надають право за домовленістю сторін визначати в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов'язання.
Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Стаття 1054 ЦК України визначає предмет кредитного зобов'язання таким чином, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, проценти є обов'язковою умовою кредитного договору.
Зважаючи на викладене, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку та за умови отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів як в національній, так і в іноземній валюті та отримання процентів у відповідній валюті зобов'язання.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи»(№1533-VI), надання та погашення кредитів, позик в іноземній валюті на території України до 1 січня 2011 року здійснюватиметься в безготівковій формі, а банкам надається право за погодженням із кожним позичальником у термін до 31.12.2010 поводити у визначений Законом спосіб реструктуризацію заборгованості за кредитами позичальників-фізичних осіб. Тобто, норми прийнятого Закону передбачають можливість надання та погашення кредитів, позик в іноземній валюті на території України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з боку відповідача ПАТ «УкрСиббанк»відсутні порушення діючого законодавства України при укладанні спірного договору, отже відсутні порушення прав позивача.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.
Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.
Позичальник зобов'язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідачем ОСОБА_3 не виконуються зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та нарахованих відсотків за його використання.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 12 жовтня 2006 року був укладений Договір поруки № 49256 з ОСОБА_4 (а.с. 72-73).
Згідно п. п. 1.3 вищевказаного Договору поруки, відповідач ОСОБА_4 зобов'язалася відповідати перед позивачем в тому ж обсязі, що і відповідач ОСОБА_3 за Кредитним договором, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, відсотків за використання кредиту, а також сплати пені та інших штрафних санкцій, встановлених Кредитним договором.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у випадку порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед боржником солідарно, якщо договором поруки не встановлено (субсидіарну) відповідальність поручителя. Пунктом 1.4 Договору поруки встановлена солідарна відповідальність відповідачів. Відповідно до положень ст. 553 ЦК України поручителі відповідають перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 75-90), заборгованість відповідачів за Кредитним договором станом на 20.01.2012 року становить 11 392,96 доларів США, що еквівалентно сумі 91027,48 гривень, з яких:
- прострочена заборгованість за кредитом - 3 002,62 доларів США, що еквівалентно сумі 23 990,33 гривень;
- прострочена заборгованість за відсотками - 256,48 доларів США, що еквівалентно сумі 2 049,22 гривень;
- строкова заборгованість за кредитом - 7 909,00 доларів США, що еквівалентно сумі 63 191,33 гривень;
- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту - 223,73 доларів США, що еквівалентно сумі 787,57 гривень;
- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 1,13 доларів США, що еквівалентно сумі 9,03 гривень.
Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у розмірі 11 392,96 доларів США, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання кредитного договору удаваним правочином та повернення коштів відмовити, за їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Крім того, згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача ПАТ «УкрСиббанк»підлягає стягненню сплачена позивачем при пред'явленні позову сума судового збору у сумі 1 139,29 гривні.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 14, 192, 524, 525, 526, 543, 553, 554, 610, 626, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 49, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року №275, та керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 15, 30, 60, 62, 88, 202, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання кредитного договору удаваним правочином та повернення коштів, - відмовити.
Зустрічні позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11056372000 від 12.10.2006 року у сумі 11 392,96 доларів США (одинадцять тисяч триста дев'яносто два долари дев'яносто шість центів).
Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»державне мито у сумі 1 139,29 гривень (одна тисяча сто тридцять дев'ять гривень двадцять дев'ять копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного
суду м. Донецька О.І. Орєхов