2-3774/11
05 квітня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді - Алтухової О.С.,
при секретарі -Щукіній О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 09.11.2011 року звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, посилаючись на наступні обставини.
Він багато років з 07.02.1977 р. по 11.03.2007 р. працював на підприємствах вугільної промисловості України, у т.ч. тривалий час - на «Шахті Південнодонбаська»№ 3»робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею.
Під час роботи у шкідливих умовах праці отримав такі ушкодження здоров'я:
1) з ним у 1996 році трапився нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за яким роботодавцем було проведено розслідування та був складений та виданий йому акт по формі Н-1;
2) професійне захворювання «хронічна вертеброгенна поперекова-крижова радікулопатія», за яким 26.02.2007 р. роботодавцем вперше було проведено розслідування та був складений акт по формі П-4 - розслідування хронічного професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом.
Вперше висновком МСЕК від 1996 р. йому була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 20%.
Крім того, висновком МСЕК від 06.03.2007 р. йому була вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням («хронічна вертеброгенна поперекова-крижова радікулопатія») і він був визнаний інвалідом ІІІ групи.
Таким чином, виконуючи свої трудові обов'язки у роботодавця, зазнав ушкодження здоров'я в розмірі 40 % і отримав інвалідність ІІІ групи.
Таким чином, виконуючи свої трудові обов'язки у роботодавця він зазнав ушкодження здоров'я у розмірі 50% (по сукупності) і отримав інвалідність 3 групи.
Ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ним трудових обов'язків, спричинили, спричиняють і спричинятимуть йому моральні та фізичні страждання, обмежують його можливості вести активний образ життя. Крім того, через втрату професійної працездатності в розмірі 50 % по причині професійного захворювання він не має можливості працювати на тих посадах, які дозволяють одержувати великий заробіток. Регресну виплату одержує невелику, у зв'язку з чим склалось незручне матеріальне становище, що негативно позначається на його повсякденному сімейному житті, через втрату працездатності протягом тривалого часу частково порушені відносини з оточуючими його людьми, близькими, друзями, так як обмежений у спілкуванні з ними. При цьому він переносить моральні і психічні страждання, його не залишає почуття власної неповноцінності у зв'язку з утратою організмом значної частини нормальних життєвих функцій внаслідок отриманого ушкодження здоров'я. Він змушений постійно лікуватися.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь суму в розмірі 2550 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я у зв'язку із встановленням висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності 20% по трудовому каліцтву у 1996 р.; суму в розмірі 40 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, стійкою втратою професійної працездатності 40% в сумі 40 000 гривень по професійному захворюванню в 2007 році.
В судовому засіданні позивач та його представник просили залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 2550 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я у зв'язку із встановленням висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності 20% по трудовому каліцтву у 1996 р., іншу частину позовних вимог підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або на уповноважений ним орган.
За ч. 4 цієї ж статті власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 працював на «Шахті «Південнодонбаській № 3»з 11.03.2002 року по 14.11.2007 року, остання займана посада - машиніст гірничих виймальних машин 6 розряду, що підтверджується копією трудової книжки, що міститься в матеріалах справи.
При виконанні позивачем своїх трудових обов'язків на вказаній посаді, він отримав професійне захворювання «хронічна вертеброгенна поперекова-крижова радікулопатія», за якими 27.02.2007 р. роботодавцем було проведено розслідування та був складений акт форми П-4 розслідування хронічного професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом.
Згідно довідки МСЕК серії ДОН-05 № 080515 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої є професійне захворювання та визначено ступінь втрати професійної працездатності -40%.
Згідно висновку ЛЕК № 489 від 09.02.2007 року ОСОБА_1 протипоказана робота в умовах фізнавантажень, несприятливого мікроклімату, вимушеного положення тіла. Згідно виписок з історії хвороби ОСОБА_1 рекомендоване спостереження і лікування у невропатолога, курси реабілітаційних заходів санаторно-курортне лікування в період ремісії, реабілітаційне лікування.
Вказані ушкодження здоров'я позивача призвели до моральних страждань, оскільки у нього порушився нормальний життєвий ритм, він повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя, він позбавлений можливості займатися фізичною працею, допомагати родині по господарству, змушений продовжувати відповідний курс лікування у медичному закладі.
Згідно п. 1.1 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», який затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212, на медико-соціальні експертні комісії дійсно покладено обов'язки встановлення факту спричинення моральної шкоди.
Згідно п. 3 .8 зазначеного Порядку під моральною шкодою розуміють фізичні і моральні страждання, спричинені потерпілому в результаті трудового каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я. При встановленні факту моральної шкоди МСЕК враховує як характер каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, так і залишкову працездатність потерпілого.
Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого.
Частиною 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. по справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди за нормами ст.237-1 КЗпП України, оскільки у спричиненні шкоди здоров'ю позивача наявна провина відповідача, який не створив для нього безпечних умов праці.
Щодо вимог позивача про поновлення строку для звернення до суду суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, позовна давність не поширюється. Таким чином вимоги позивача про поновлення строку для звернення до суду є необґрунтованими.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховуючи конкретні обставини справи: позивача у зв'язку з професійним захворюванням визнано інвалідом ІІІ групи, йому було встановлено 40 % втрати професійної працездатності, рекомендовано динамічне спостереження з проведенням 2-3 рази на рік курсів протирецедивної терапії, санаторно-курортне лікування, порушення нормального укладу його життя у зв'язку із захворюванням, визначає таке відшкодування у розмірі 12 000 грн., та вважає за необхідне стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача моральна шкода в сумі 12 000 гривень.
Згідно ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача судовий збір в сумі 107,30 гривень на користь держави.
У зв'язку із подачею заяви представником позивача і на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України, частину позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 2550 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я у зв'язку із встановленням висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності 20% по трудовому каліцтву у 1996 р., суд залишає без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 5, 6, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 2550 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я у зв'язку із встановленням висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності 20% по трудовому каліцтву у 1996 р. -залишити без розгляду.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»на користь держави судовий збір в сумі 107,30 гривень.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного
суду міста Донецька О.С. Алтухова