12 квітня 2012 р.
Справа №0707/138/2012
2/0707/44/2012
Номер рядка стат звіту - 18
12 квітня 2012 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Курах Л.В., при секретарі Цуганич В.Б., з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на його користь грошової суми в розмірі 28058,00 гривень.
Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1, помер його дядько, ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина. За життя дядька між ними була усна домовленість про те, що останній оформить на позивача право власності на вище вказаний будинок і тому починаючи з 1988 р і до самої смерті ОСОБА_5, позивач доглядав за ним, вів його господарство, за власні кошти проводив ремонт будинку та купував будівельні матеріали. Однак, за життя ОСОБА_5 не встиг виконати дану позивачу обіцянку, а тому його дружина ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги повинна компенсувати йому витрати пов'язані з утриманням спадкового майна, як це передбачено чинним законодавством.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та представник позивача ОСОБА_1 з наведених підстав позов підтримали, та просили його задоволити на підставі ст..ст. 509,510,526,623 ЦК України із врахуванням висновку спеціаліста, а також стягнути судові витрати. Крім того позивач ОСОБА_4 зазначав, що дана грошова сума витрачалася ним добровільно так-як вважав, що померлий оформить на нього право власності на будинок АДРЕСА_1, як це було ними оговорено, просив суд позов задовольнити. Крім того зазначав, що з 1988 року утримував дане домоволодіння, а в 2003 році взагалі перейшов жити до нього і розпочав відновлювальні роботи по будинку, а саме змінювалися роги, черепиця, сарай перебудовувався. В 2006 році його дядько одружився з ОСОБА_2 і він там більше не проживав. Кошти вкладував в облаштування даного будинку добровільно.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнали, заперечували проти його задоволення, посилаючись на те, що в 2003 році вона познайомилася з ОСОБА_5, може чітко сказати, що ОСОБА_4 там не проживав. З вересня 2004 року вона почала проживати разом з ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_1, і тільки в 2006 році вони розписались, раніше не могли, так як позивач забрав паспорт свого дядька і ніяк не міг його повернути. Може сказати,що ніякої домовленості між її чоловіком та ОСОБА_4 не було і з 2004 року ніякі ремонтні роботи не проводились. Крім того, просили застосувати строк позовної давності та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що проживає в будинку по сусідству постійно лише з 2011 року. Зазначав, що в даний будинок де зараз проживає з 2008 року приходив кожного дня так як його батько був дуже хворим,і ніякого ремонту там не проводилось взагалі. Те що відбувалось з даним будинком до 2007 року точно сказати не може.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що є рідним братом позивача, а відповідачка була жінкою його дядька ОСОБА_5 Зазначав, що позивач з 1988 року постійно доглядав за домоволодінням, а з 2003 року взагалі проживав з ОСОБА_5 і тоді розпочались ремонтні роботи. Зокрема в 2003-2005 роках перекривалась будівля, перекривались шіфером прибудинкові споруди. Зокрема він особисто приблизно в 2005 році робив побілку, окрім того було наново відбудовано сарай. Знає це тому що він у всіх видах роботи брав участь. Крім того, повідомив, що дядько ОСОБА_5
хотів своє домоволодіння залишити ОСОБА_4 і тому він добровільно вкладував свої кошти в ремонтні роботи та проживав там з 2003 по 2006 рік.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що являється знайомим ОСОБА_4 і в 2003 році брав участь у ремонтних роботах даного будинковолодіння, а саме встановлювали пічку, перебирали дах, встановлювали черепицю бувшого користування, міняли роги, сарай розбирали, це все робив за проханням позивача, який з ним і розраховувався. Крім того, зазначав, що постійно розмовляв з ОСОБА_5, і він збирався дане домоволодіння залишити позивачеві.
Свідок ОСОБА_9 показав, що він є колишній колега ОСОБА_4 З 2003 по 2005 роки допомагав у проведенні ремонтних робіт по даху, підсобні приміщення повністю зносились і розраховувався за це з ним позивач. Окрім того зазначав, що в 2003 по 2005 рік ОСОБА_4 там проживав. Відповідачка там не проживала.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть від 12.03.2009 року). Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: будинок АДРЕСА_1 Закарпатської області та грошових вкладів. Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 07 лютого 2011 року (а.с.51, а.с.53).
Відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Крім того порядок пред»явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормою ст..1281 ЦК України. Аналіз указаної норми дає підстави для висновку, що строки пред»явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (присічними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів. А тому ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін виникає спір.
Як при поданні позивачем позовної заяви, так і під час судового розгляду, суду не надано жодного доказу про те, що між ним та померлим спадкодавцем ОСОБА_5 існувало зобов»язання . Крім того про день смерті спадкодавця ОСОБА_5, ОСОБА_4 довідався в березні 2009 року, так як згідно пояснень представника позивача, він займався організацією похорону, заяву тобто вимогу до спадкоємців до нотаріальної контори не писав, а лише заяву про прийняття спадщини.
Окрім того, суд не може взяти до уваги твердження представника відповідача про пропущення позивачем трирічного строку позовної давності заявленого виходячи з наступного. Стаття 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки. Дана стаття є загальною нормою права, що врегульовує загальну тривалість строків позовної давності. Однак до правовідносин які виникли між сторонами повинна бути застосована спеціальна норма передбачена ст..1281 ЦК України, яка регламентує строки звернення кредитора спадкодавця з вимогами до спадкоємців.
За положеннями ст..1281 ЦК України спадкоємці зобов»язані повідомити спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред»явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті позбавляється права вимоги.
З огляду на наведене, та беручи до уваги покази свідків, які показали, що позивач з власної волі та без будь-якого примусу проводив ремонті роботи будинку покійного дядька, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те що між ними виникли зобов»язальні відносини, і згідно ст..623 ЦК України такі затрати слід стягнути, так як позивачем не було доведено.
Беручи до уваги все вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Представник відповідача під час розгляду справи заявив вимогу відносно стягнення коштів на правову допомогу.
Згідно з п.3 ст.79 ЦПК України до судових витрат належить зокрема витрати на правову допомогу, так як таку було оплачено йому відповідачем ОСОБА_2 в розмірі 800 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу, визначення хто є фахівцем у галузі права законодавцем ще не встановлено. Суд не може довільно вирішувати ці питання, оскільки ЦПК чітко зазначає, що ці питання врегульовуються спеціальним законом, якого ще нема. У матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про те, що приватний юрист ПП ОСОБА_3, якому позивач відповідно до квитанцій сплатила кошти за надання правової допомоги, є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. Свідоцтво про сплату суб»єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_3 єдиного податку таким документои не є. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»граничний розмір витрат, пов»язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у разі якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, яка обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі за годину роботи виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати. Відповідні розрахунки на підтвердження вказаної суми надані не були. Враховуючи наведене у стягнення з позивачів на користь відповідача витрат на правову допомогу слід відмовити
Керуючись ст.3,10,57,60,88,212-215,218 ЦПК України, ст..1281,1282 ЦК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми, відмовити.
У стягненні судових витрат за надання юридичної допомоги у розмірі 800 грн. з позивача ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_2, відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуюча Л.В. Курах