Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 703/1215/12
Категорія 46
(заочне)
17.04.2012 м.Виноградів
Виногрідвський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, при секретарі Н.В.Казимірській, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу-
Позивачка звернулася у Виноградівський районний суд із цією позовною заявою до відповідача з тих підстав, що між ними був укладений шлюб 06.03.1993р. у РАЦСі Виноградівського РУЮ за актовим записом №36. Від даного шлюбу дітей у подружжя не має.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що спільне життя з відповідачем не склалось, чоловік не дбав про створення нормальних сімейних відносин, чоловік ображає позивачку нецензурними словами, а відтак вона вважає, що їх шлюб існує формально, у зв»язку з чим позивачка просить шлюб із відповідачем розірвати, а також змінити її прізвище на дошлюбне- «ОСОБА_1».
В судове засідання позивачка не з»явилась, проте подала до суду заяву від 17.04.2012р., в якій свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просила такі задоволити, на розлученні наполягає, оскільки між ними примирення та збереження їх сім»ї є неможливим.
Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, про що свідчить розписка про одержання ним судової повістки (від отримання судових повісток категорично відмовився) \а.с.10,17\, причину своєї неявки до суду не повідомив, у зв»язку з чим суд, зі згоди позивачки, якій суд роз»яснив порядок і умови заочного розгляду справи, ухвалює рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.224-226 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв"язку, суд знаходить позов підлягаючим до задоволення із-за таких підстав.
У відповідності до вимог ст.ст.10,11,59 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст.112 СК України суд з"ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін.
В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що між сторонами був укладений шлюб 06.03.1993р. у РАЦСі Виноградівського РУЮ за актовим записом №36. Від даного шлюбу дітей у подружжя не має, спору про спільне нажите майно також між ними не існує.
Крім цього, з пояснення позивачки вбачається, що причиною розлучення їх подружжя є те, що спільне життя з відповідачем не склалось, оскільки чоловік не дбав про створення нормальних сімейних відносин, ображає позивачку нецензурними словами, зловживає спиртними напоями, що призвело до фактичного розпаду сім»ї, у зв»язку з чим суд вважає, що шлюб існує формально, оскільки позивачка категорично наполягає на розлученні з відповідачем.
Суд виходить з того, що відповідно до вимог ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік за змістом ст.55 СК України зобов»язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім»ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов»язаний утверджувати в сім»ї повагу до матері. Дружина зобов»язана утверджувати в сім»ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім»ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст.56 СК України).
На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об»єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивачка втратила почуття любові до відповідача і категорично заперечує проти збереження їх сім»ї та наполягає на розлученні, а відтак суд не може покласти обов»язок збереження сім»ї сторін на позивачку при наявності її категоричного запереченні цього.
З"ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу- сторони фактично проживають окремо, взявши до уваги відсутність у сторін неповнолітніх дітей та обставини життя подружжя, суд встановив справжнє прагнення позивачки до розірвання шлюбу, а відтак приходить до переконання, що подальше спільне життя подружжя ОСОБА_2 і збереження їх шлюбу не суперечить інтересам сторін, після цього не будуть порушені їх особисті та майнові права, у зв"язку із чим даний позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні позивачка також просила суд вирішити питання щодо повернення їй дошлюбного її прізвища «ОСОБА_1», яке вона носила до укладення шлюбу із відповідачем.
У відповідності до вимог ст.28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов»язків і здійснює їх під своїм іменем. Ім»я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із Закону, звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Законом України №2398-У1 «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», який набув чинності 27.07.2010р., внесено зміни до ст.235 ЦК України, а саме було доповнено частиною другою, згідно якої у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час реєстрації шлюбу, що розривається.
Статтею 295 цього-ж Кодексу передбачено, що прізвище фізичної особи може бути змінене у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.
Сімейним Кодексом України (ст.113) передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв»язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
На підставі викладеного, відповідно до вимог ст.ст.28,235,295 ЦК України, ст.ст.24,55,56,112,113,182 СК України та керуючись ст.ст.1,3,10,11,60,88,212-215,224-226 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -задовольнити.
Шлюб, укладений 06.03.1993р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у РАЦСі Виноградівського районного управління юстиції за актовим записом №36- розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачці присвоїти дошлюбне прізвище «ОСОБА_1».
Заочне рішення може бути переглянуте Виноградівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Виноградівський районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
ГоловуючийА. А. Надопта