Справа № 2-419/11
2/413/81/12
15.02.2012 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого -судді Власенко М.Д.,
при секретарі -Курделяс А.О,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача -ОСОБА_2 та його представника -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи - Криворізьке міське управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, комунальне підприємство «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири, правочину купівлі продажу квартири, визнання права власності на Ѕ частину квартири та виселення,
В грудні 2009 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр № 5244 від 13.06.2008 року, скасувавши його реєстрацію в КП «КБТІ». Також просила визнати недійсним правочин купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1. який відбувся 10.11.2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, скасувавши реєстрацію права власності на вищевказану квартиру на ОСОБА_5 у КП «КБТІ». Позивачка просила визнати за нею право власності на Ѕ частину спільного сумісного майна -квартири за адресою: АДРЕСА_1, залишивши Ѕ частину у власності ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Виселити ОСОБА_2 з спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Представник позивачки ОСОБА_8 в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов в повному обсязі, зазначив, що оскільки позивачка з померлим власником квартири ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі на момент придбання спірної квартири в 1997 році, вона має право на Ѕ частину вказаної квартири. Оскільки відчуження квартири відбулося без її письмової згоди, всі наступні правочини купівлі-продажу квартири є недійсними, тому необхідно скасувати реєстрацію права власності на відповідачів у КП «КБТІ»і сторони необхідно повернути в попередній стан. Пояснили, що на момент смерті позивачка з чоловіком не проживала, однак після смерті чоловіка позивачка отримала свідоцтво про смерть чоловіка, іноді навідувала спірну квартиру, дивилась на вікна, проте утримувати майно та сплачувати комунальні послуги не мала змоги, оскільки виховувала самостійно неповнолітніх дітей, двері квартирі були забиті працівниками ЖЕО. В 2009 році, навідала квартиру, побачила нові вікна та дізналась, що у квартири є новий власник, після чого почала з'ясовувати всі обставини, звернулась також до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з пропуском строку їй було відмовлено, однак рішенням Жовтневого районного суду від 24.12.2009 року їй було визначено додатковий строк один місяць необхідний для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка вважає, що має право на спірну квартиру, а відповідача необхідно виселити без надання іншого житлового приміщення.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову. Пояснив, що він є власником спірної квартири на законних підставах, придбав її за договором купівлі-продажу від 13.06.2008 року, який був нотаріально посвідчений, будь-яких порушень при укладенні договору нотаріус не виявив. Спірну квартиру він придбав за 87300 грн., про що свідчить розписка, написана власноруч відповідачем ОСОБА_5 Зазначив, що квартира знаходилась в антисанітарному стані, була непридатна для проживання, були розбиті вікна, відсутня сантехніка. Він зробив якісний ремонт, замінив вікна, заселився в квартиру і лише тоді з'явилась позивачка, яка претендувала на його квартиру. Вважав, що в його діях ніяких порушень немає, він є добросовісним набувачем, тому просив відмовити в позові повністю.
Представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 також не визнав позов в повному обсязі, зазначив, що позивачкою не доведено, чи дійсно перебували сторони у зареєстрованому шлюбі на момент придбання спірної квартири в 1997 році, не вбачається, що позивачка давала письмову згоду на придбання квартири, як це передбачено Сімейним Кодексом, вказав, що позивачка з чоловіком мешкали окремо та мали різні адреси місця реєстрації, отже позивачка не має права на вказану квартиру. Зазначив, що позивачка витрат по утриманню спірної квартири не несла, нею не цікавилась, квартира була непридатна для проживання, після смерті чоловіка з 2004 року не сплачувала комунальні послуги, заявила свої вимоги лише коли відповідач ОСОБА_2 в 2008 році придбав квартиру, зробив в ній ремонт та почав там проживати, незрозуміло чому до цього часу позивачка не намагалась заявити свої права на квартиру. Вважав, що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, квартиру придбав законно, тому підстав для задоволення позову немає.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, про поважні причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю не надав, у зв'язку з чим, вислухавши думку сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_5, відповідно до вимог ст. 169 ч. 4 ЦПК України вважає доцільним вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Третя особа -приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що 13.06.2008 року ним було посвідчено за №5244 договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі відповідних документів , насамперед права власності на квартиру -рішення Жовтневого районного суду м. Кривого рогу від 08.05.2008 року, що набрало законної сили 19.05.2008 року; витягу КП ДОР «КБТІ»№ 18978760 про реєстрацію права власності на квартиру від 27.05.2008 року; витягу з реєстру прав власності № 19043914 виданий КП ДОР «КБТІ»для відчуження квартири; довіреності від ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_9 на право продажу квартири; перевірено відсутність заборони відчуження квартири. Зазначив, що договір посвідчений ним законно з дотриманням законодавчих актів України, просив справу розглядати за його відсутністю.
Представник третьої особи КП ДОР «КБТІ»про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу за їх відсутністю.
Представник третьої особи Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за їх відсутністю не надав.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_7 28 січня 1983 року, зареєстрований відділом РАГС Саксаганського району м. Кривого Рогу (а.с.10). 23.05.1997 року ОСОБА_7 придбав за договором купівлі-продажу у ОСОБА_10 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори (а.с.7). 21 грудня 2004 року ОСОБА_7 помер (а.с.10). Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08.05.2008 року по справі №2-4776-2008, яке набрало законної сили 19.05.2008 року визнано дійсним правочин купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, який відбувся 10 листопада 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Визнано за ОСОБА_5 право власності на вказану квартиру (а.с.9). Право власності на квартиру зареєстроване в КП ДОР «КБТІ»за ОСОБА_5 27.05.2008 року на підставі зазначеного рішення суду, згідно витягу про реєстрацію права власності не нерухоме майно від № 23417024 (а.22 інвентарної справи). Для відчуження спірної квартири ОСОБА_5 отримав витяг №19043914 від 02.06.2008 року, згідно якого він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення суду від 08.05.2008 року справа №2-4776-2008 (а. 24 інвентарної справи). 13.06.2008 року було укладено договір купівлі-продажу зазначеної квартири між ОСОБА_5 від імені якого діяла на підставі довіреності ОСОБА_9 та ОСОБА_2, згідно умов якого, останній придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належала на праві приватної власності продавцю ОСОБА_5 В п.3 вказаного договору купівлі-продажу перелічені підстави виникнення права власності на квартиру у ОСОБА_5, зокрема рішення Жовтневого районного суду м Кривого Рогу,витяги з реєстру прав власності КП ДОР «КБТІ», згідно п.5 продаж квартири здійснено за 4177 грн., у п.7 зазначено про здійснення перевірки нотаріусом відсутності заборони відчуження, договір посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с.8). 02 листопада 2009 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08.05.2008 року по цивільній справі №2-4776-2008 за позовом ОСОБА_5 до Виконкому Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання правочину купівлі-продажу дійсним та визнання права власності (а.с.67). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16.02.2010 року по справі №2-4776-2008 позовну заяву ОСОБА_5 до Виконкому Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання правочину купівлі-продажу дійсним та визнання права власності залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача по справі (а.с.68)
Відповідно до ст.ст. 22,28 Кодексу про шлюб та сім'ю (який діяв на час укладення шлюбу) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Згідно ст. 65 Сімейного Кодексу України (що діяв на момент відчуження спірної квартири померлим ОСОБА_7.) дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Такі самі вимоги, щодо розпорядження спільним сумісним майном, закріплені у ч.2,4 ст. 369 ЦК України, згідно якої розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений його за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира набута позивачкою та ОСОБА_7 під час шлюбу в 1997 році, право власності було зареєстроване за померлим чоловіком позивачки, який уклав з ОСОБА_5 письмовий правочин купівлі-продажу спірної квартири без письмової нотаріально засвідченої згоди позивачки. Посвідчити нотаріально вказаний договір ОСОБА_7 не встиг, оскільки помер, після чого за позовом ОСОБА_5 судом був визнаний дійсним правочин купівлі-продажу квартири дійсним, також без наявності нотаріально засвідченої згоди позивачки. Вказані обставини, на думку позивачки, є підставою для визнання недійсним такого правочину, а також наступного договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_5 з відповідачем ОСОБА_2
Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Вирішуючи питання щодо вимог в частині визнання недійсним правочину купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, та наступного за ним договору купівлі продажу від 13.06.2008 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Згідно зі ст. 216 ЦК України, на яку посилався позивач,недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Таким чином, на угоду, яка відбулась з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.
Аналогічні роз'яснення містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" де зазначено, що норма частини першої статті 216 ЦК України не може бути застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісне придбання, відповідно до ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 на підставі рішення суду від 08.05.2008 року, яке набрало законної сили 19.05.2008 року та було зареєстроване в КП ДОР «КБТІ» 27.05.2008 року, набув право власності на спірне майно, розпорядившись ним на власний розсуд, уклавши 13.06.2008 року договір купівлі-продажу спірної квартири з відповідачем ОСОБА_2, який в свою чергу також зареєстрував своє право власності на спірну квартиру в КП «КБТІ»в липні 2008 року. Також суд зазначає, що на момент відчуження спірної квартири відповідачем ОСОБА_5 в червні 2008 року, рішення суду, за яким він набув право власності на квартиру не було скасоване, і оспорюваний позивачкою договір купівлі-продажу від 13.06.2008 року був укладений відповідно до вимог діючого законодавства, при цьому відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки відповідно до ч.5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.
Таким чином, згідно з вимогами ЦК України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутись до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст. ст. 215-235), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 330, ст. 388).
При цьому суд зазначає, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, у зв'язку з чим, в задоволенні вимог щодо визнання недійсним правочину купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, та наступного за ним договору купівлі продажу від 13.06.2008 року необхідно відмовити.
Суд не приймає до уваги посилання позивача в позовній заяві на ст.ст.220, 230 ЦПК України, які є взаємовиключними і одночасному застосуванню не підлягають, крім того зазначені обставини не доведені позивачем будь-якими належними та допустимими доказами.
Вирішуючи також питання щодо визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину спірної квартири, суд враховує, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, і відповідно до визначення терміну «спільна сумісна власність подружжя»частки кожного із подружжя не виділені. При цьому вимоги щодо розподілу квартири за адресою: АДРЕСА_1, як спільного сумісного майна подружжя, а також вимоги щодо визначення часток подружжя у спільному сумісному майні, позивачкою не ставились і судом не вирішувались, тому суд вважає необґрунтованими вимоги щодо визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину спірної квартири та залишення у власності Ѕ частини у власності померлого ОСОБА_7
Вимоги позивача щодо виселення відповідача з квартири за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення є похідними від вище вирішених вимог, тому також задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати слід віднести на рахунок позивачки.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3, 10-11, 60, 212-215 ЦПК України, ст..ст. 22,28 КпШС України, ст.65 СК України, ст.ст. 203,204,215,216,330,334,338 ЦК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири, правочину купівлі продажу квартири, визнання права власності на Ѕ частину квартири та виселення -відмовити в повному обсязі.
Судові витрати віднести на рахунок позивачки.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:М. Д. Власенко