Справа № 2-3919/11
2/413/702/2012
01.02.2012 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого -судді Власенко М.Д.,
при секретарі -Курделяс А.О,
за участю позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачів -ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
В жовтні 2011 року позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, просили стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду в сумі1242 грн., а також моральну шкоду в сумі 3000 грн. та судові витрати по справі. На підтвердження вимог вказали, що є власниками квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на першому поверсі п'ятиповерхового будинку. Відповідачі по справі мешкають над ними в квартирі на другому поверсі цього будинку, халатно ставляться до експлуатації сантехніки та регулярно затоплюють їх квартиру. У зв'язку з затопленнями було складено шість актів відповідною житлово-експлуатаційною організацією, останній раз 07.09.2011 року, згідно яких затоплення відбувались з вини відповідачів. Добровільно відшкодувати шкоди відповідачі не бажають.
Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили залишити без розгляду вимоги щодо відповідача ОСОБА_6, оскільки він є неповнолітньою особою, в іншій частині вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 позов не визнали в повному обсязі, зазначили, що дійсно мешкають у квартирі АДРЕСА_2, яка знаходиться поверхом вище, над квартирою позивачів. Факти затоплення з їхньої вини не визнали, оскільки жодного разу до них в квартиру працівники житлово-експлуатаційної організації не приходили, при складенні актів про затоплення вони присутні не були, актів не підписували, в іх квартирі завжди було сухо, крім того, декілька разів їх квартиру затоплювали сусіди з третього поверху і вода була в їхній квартирі та протікала у квартиру відповідачів на перший поверх, про що вони повідомляли позивачів. Актів про затоплення їх квартири з сусідами третього поверху вони складали, оскільки шкоду їм відшкодували добровільно.
Представник третьої особи - КП «ЖЕО № 31» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надав заяву про розгляд справи їх відсутністю.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідка, допитаних в суді, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на першому поверсі п'ятиповерхового будинку (а.с.11-13). В квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та мешкають відповідачі по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.22), а також неповнолітні -ОСОБА_7, ОСОБА_6,ОСОБА_8
Вирішуючи питання щодо належності та допустимості доказів по справі, відповідно до вимог ст.. 58, 59 ЦПК України, суд не приймає до уваги акт від 11.07.2005 року, складений працівниками КЖП № 17 уч.№2 (а.с.14), а також акт від 22.12.2008 року, складений майстром уч.№ 2 (а.с.18), оскільки зазначені акти не засвідчені належним чином.
Згідно акту від 25.07.2007 року, посвідченого КЖП № 17, затоплення квартири позивачів відбуваються постійно з вини жильців квартири НОМЕР_1 по халатності(а.с.15), при цьому не вказано коли відбулось затоплення; зазначені виявлені пошкодження -ванни та кухні із яких неможливо встановити обсяги пошкоджених поверхонь, крім того, посилання на халатність відповідачів, а саме те, що вони забувають закрити кран в кухні та ванній не обґрунтовані належним чином, оскільки зі змісту акту вбачається, що квартира відповідачів не була обстежена, відповідачі присутні при складанні акту не були, з ним не ознайомлені.
Зі змісту акту від 03.12.2007 року, посвідченого КЖП № 31 (а.с.16) також не вбачаються обсяги пошкоджених поверхонь, а також не зазначено коли саме відбулось затоплення, в чому виявилась халатність мешканців квартири НОМЕР_1 яка призвела до затоплення, оскільки квартира відповідачів не була обстежена, відповідачі присутні при складанні акту не були, з ним не ознайомлені.
В акті від 17.07.2008 року, посвідченого КЖП № 17 зазначено, що відбулося затоплення НОМЕР_2 віще розташованою НОМЕР_1 і відбуваються постійно у зв'язку з халатним відношенням (течія з гофрованого шлангу підключення до унітазу), проте не зазначено дату затоплення, в якій саме квартирі відбулася течія та чи обстежувалась квартира відповідачів, а також з акту не можливо встановити обсяг пошкоджених поверхонь.
Згідно акту від 07.09.2011 року, затвердженого КП ЖЕО № 31 (а.с.19), 06.11.2011 року трапилося затоплення квартири АДРЕСА_1, квартирою НОМЕР_1 виявлено пошкодження в ванній кімнаті та кухні із зазначенням розмірів пошкоджених поверхонь, вказано, що квартира НОМЕР_2 затоплена квартирою НОМЕР_1 по халатності, комунікації в квартирі знаходяться у задовільному стані, проте не зазначено якої саме квартири. Посилання на те, в чому саме виявилась халатність, та ким була допущена в акті відсутні, відомості щодо обстеження інших квартир, з метою встановлення причини затоплення також відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У відповідності до ст. 10 ЦПК України позивачі повинні довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, що залиття квартири позивачів відбулося внаслідок неправомірних дій відповідачів. Проте будь-які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку, що майнова шкода позивачам завдана неправомірними діями чи бездіяльністю та з вини саме відповідачів по справі, суду не надані. Акти житлово-експлуатаційних організацій не можуть слугувати беззаперечним доказом вини саме відповідачів, оскільки не містять підтвердження вини саме відповідачів по справі. Визначена позивачами сума моральної шкоди не підтверджена будь-якими доказами, заявлена сума матеріальної ґрунтується на припущеннях, при цьому від заявленого клопотання щодо призначення по справі будівельно-технічної експертизи позивачі відмовились, не вважали за потрібне проводити таку експертизу, відповідачі такого клопотання не заявили. Інші докази, які б підтверджували завдану позивачам майнову шкоду внаслідок неправомірних дій чи бездіяльністі та з вини відповідачів, суду не надані.
Оскільки вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог щода відшкодування майнової шкоди, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати слід віднести на рахунок позивачів.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3, 10-11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1116, 1167 ЦК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири -відмовити в повному обсязі.
Судові витрати віднести на рахунок позивачів.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд на протязі десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:М. Д. Власенко