номер провадження справи 33/31/12
Запорізької області
10.04.12 Справа № 5009/900/12
за позовом Прокурора Орджонікідзевського району міста Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, пл. Маяковського, 1) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206) Позивач Концерн «Міські теплові мережі»(юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Сучасник ЛТД»(69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 151)
про стягнення суми,
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:
від прокуратури: Гуляєва А.П. -посвідчення № 347 від 26.12.2011 р.
від позивача : ОСОБА_2 -довіреність № 03/27 від 03.01.2012 р.
від відповідача: ОСОБА_3 -довіреність № 2 (вих. № 10/01) від 10.01.2012 р.
Прокурор Орджонікідзевського району міста Запоріжжя звернувся в господарський суд із позовом в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах Запорізької міської ради в особі Концерну «Міські теплові мережі»про стягнення з ТОВ «Торговельна фірма «Сучасник ЛТД»суми 11852,29 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201638 від 01.01.2007 р., суми 462,09 грн. пені та суми 199,50 грн. -3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання.
Обґрунтовуючи позов прокурор посилається на те, що в ході проведеної перевірки, було встановлено, що на виконання умов укладеного між Концерном “МТМ” та ТОВ «Торговельна фірма «Сучасник ЛТД»договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201638 від 01.01.2007 р., за період листопад 2010 р. -грудень 2011 р. Концерном “МТМ” було поставлено відповідачу теплової енергії на загальну суму 12173,96 грн. В порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриману теплову енергію в повному обсязі не розрахувався. Часткова оплата за Договором відбулась лише в сумі 321,67 грн. Станом на дату подання позову, борг відповідача за спірний період становить 11852,29 грн. За порушення грошового зобов'язання, на підставі п. 7.2.8 Договору відповідачу нараховано 462,09 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 199,50 грн. -3% річних. Посилаючись на приписи статей 11, 15, 16, 96, 258, 509, 530, 625 ЦК України та 1, 2, 193, 232, 276 ГК України прокурор просить позов задовольнити.
Ухвалою господарського суду від 06.03.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 10.04.2012 р.
За клопотанням представників прокуратури та сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали. Також, представником прокуратури було підтримано заявлене у позовній заяві клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача.
Відповідач - ТОВ «Торговельна фірма «Сучасник ЛТД» - письмовий відзив на позовну заяву суду не надав, проте, його представник, який був присутній у судовому засіданні, вказав на додаткову часткову сплату боргу в сумі 1000,00 грн., на підтвердження чого надав суду оригінал платіжного доручення № 1001 від 09.04.2012 р. на суму 1000,00 грн. Підтвердив, що станом на дату слухання справи борг відповідача перед позивачем складає 10852,29 грн. Пояснив, що причиною неналежного виконання договірних зобов'язань є погіршення фінансового стану підприємства. Посилаючись на вищевикладене, відповідач усно просить реструктуризувати оплату боргу.
В судовому засіданні 10.04.2012 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Матеріали справи свідчать, що 01.01.2007 р. між Концерном «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району (Теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Сучасник ЛТД» (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 201638 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі -Договір) за умовами якого, Теплопостачальна організація зобов'язалась відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є невід'ємними частинами.
Пунктом 5.5 Договору передбачено, що при відсутності приладів комерційного обліку обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 Договору).
Згідно із п. 6.4 Договору Споживач зобов'язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.
Відповідно до п. 6.7 Договору Споживач з 10-го по 12-е число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримувати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.
Пунктом 6.7.1 Договору передбачено, що отриманий акт приймання -передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, належним чином оформити і повернути акт прийому-передачі позивачу на протязі п'яти днів з дати отримання.
Згідно із п. 6.7.2 Договору у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, термін встановлений п. 6.7.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити із Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1 Договором строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді (п. 6.7.2 Договору).
За змістом п. 7.2.8 Договору в разі несплати або несвоєчасної сплати Споживачем за теплову енергію відповідно до встановленого в пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Як встановлено судом, подача теплової енергії підтверджуються актами приймання - передачі теплової енергії № 201638: від 30.11.2010 р. на суму 1018,90 грн., від 31.12.2010р. на суму 1229,68 грн., від 31.01.2011 р. на суму 1492,99 грн., від 28.02.2011 р. на суму 1360,13 грн., від 31.03.2011 р. на суму 1219,25 грн., від 30.04.2011 р. на суму 757,38грн., від 31.05.2011 р. на суму 153,76 грн., від 30.06.2011 р. на суму 142,37 грн., від 31.07.2011 р. на суму 142,61 грн., від 31.08.2011 р. на суму 117,85 грн., від 30.09.2011 р. на суму 118,36грн., від 31.10.2011 р. на суму 797,96 грн., від 30.11.2011 р. на суму 1811,48грн., від 31.12.2011 р. на суму 1811,24 грн., всього на суму 12173,96 грн.
Вказані акти приймання-передачі теплової енергії відповідач, згідно п. 6.7.2 Договору, позивачу зворотно не направив, зауважень, в установлений Договором строк, на акти не надав.
На оплату поставленої теплової енергії відповідачу були направлені позивачем, в період з листопада 2010 р. по грудень 2011 р. рахунки за постачання теплової енергії, а саме рахунки № 201638: за листопад 2010 р. від 30.11.2010 р. на суму 1018,90 грн., за грудень 2010 р. від 31.12.2010р. на суму 1229,68 грн., за січень 2011 р. від 31.01.2011 р. на суму 1492,99 грн., за лютий 2011 р. від 28.02.2011 р. на суму 1360,13 грн., за березень 2011р. 31.03.2011 р. на суму 1219,25 грн., за квітень 2011 р. від 30.04.2011 р. на суму 757,38грн., за травень 2011 р. від 31.05.2011 р. на суму 153,76 грн., за червень 2011 р. від 30.06.2011 р. на суму 142,37 грн., за липень 2011 р. від 31.07.2011 р. на суму 142,61 грн., за серпень 2011 р. від 31.08.2011 р. на суму 117,85 грн., за вересень 2011 р. від 30.09.2011 р. на суму 118,36грн., за жовтень 2011 р. від 31.10.2011 р. на суму 797,96 грн., за листопад 2011р. від 30.11.2011 р. на суму 1811,48грн., за грудень 2011 р. від 31.12.2011 р. на суму 1811,24 грн., всього на суму 12173,96 грн.
Надсилання вказаних актів та рахунків підтверджується реєстрами відправлення рекомендованої кореспонденції за відповідний період.
Неодноразово на адресу відповідача позивач надсилав листи (вих. № 05/645-юр від 14.06.2011 р., № 05/1373-юр від 23.11.2011 р.), з вимогою терміново погасити дебіторську заборгованість.
Однак, відповідач, оплату отриманої теплової енергії у повному обсязі не здійснив. Відповідачем було погашено лише суму 321,67 грн.
Станом на дату звернення з даним позовом до суду основний борг відповідача складав 11852,29 грн.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2010 р. по грудень 2011 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 12173,96 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.
Доказом направлення відповідачу зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи поштові реєстри.
Враховуючи, що у встановлений п. 6.7.1 Договору строк відповідач не повернув Теплопостачальній організації належним чином оформлені Акти приймання-передачі теплової енергії, письмових нормативно обґрунтованих заперечень до Актів на адресу позивача не надходило, Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, в силу умов п. 6.7.2 Договору, вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.
Поряд з наведеним, в матеріалах справи містяться копії Актів обстеження системи теплопостачання від 29.04.2011 р. та від 26.12.2011 р., в яких зазначено, що система опалення приміщення Споживача (відповідача у справі) не відокремлена від системи опалення житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 151).
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав (сплатив лише 321,67 грн.), внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за Договором у спірний період в сумі 11852,29 грн.
Однак, після порушення провадження у даній справі відповідач частково погасив заборгованість, а саме: платіжним дорученням № 1001 від 09.04.2012 р. відповідач перерахував позивачу 1000,00 грн.
Проте, доказів сплати решти боргу в сумі 10852,29 грн. відповідачем суду надано не було.
Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманої теплової енергії в гарячій воді, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10852,29 грн. Провадження по справі за вимогою про стягнення 1000,00 грн. суми основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 11852,29 грн. (станом на дату звернення з даним позовом до суду) підтверджено матеріалами справи, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 199,50 грн. (нарахованих за період з 21.12.2010 р. по 21.01.2012 р.) за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними і обґрунтованими, а тому задовольняються у повному обсязі.
Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”(далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 7.2.8 Договору сторонами обумовлено, що в разі несплати або несвоєчасної сплати Споживачем за теплову енергію відповідно до встановленого в пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та норми чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасну оплату отриманої теплової енергії за спірний період з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України, заявлена правомірно.
Розрахунок пені судом перевірено. Вимога про стягнення пені задовольняється у заявленому розмірі (462,09 грн.).
Що стосується клопотання відповідача про реструктуризацію суми боргу, заявленого усно у судовому засіданні, суд залишає його без задоволення, як процесуально безпідставного та зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України такої процесуальної дії як - реструктуризація боргу не передбачено. Тобто, клопотання відповідача не засновано на нормах процесуального права і виходить за межі повноважень, наданих господарському суду. Крім того, клопотання не підтверджено ніякими належними і допустимими в розумінні ст. 33, 34 ГПК України доказами.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, господарський суд Запорізької області відхиляє клопотання прокурора в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, як процесуально необґрунтоване, оскільки заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, які підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень (неможливості) виконання судового рішення. В даному випадку, не зазначено конкретне майно відповідача та його розрахункові рахунки, на які необхідно накласти арешт та не обґрунтовано, яким чином ці заходи забезпечуватимуть фактичну реалізацію мети його вжиття. Всупереч ст. 66 ГПК України жодних доказів у підтвердження факту, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, до суду заявником не надано. До того ж, піддані арешту кошти або майно слід обмежувати тільки розміром суми позову, проте прокурор просить накласти арешт на все майно відповідача та на грошові кошти, що знаходяться на його розрахункових рахунках.
Згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. В даному випадку спір був доведений до суду з вини відповідача, оскільки внаслідок несвоєчасного виконання ним грошового зобов'язання, позивач змушений був звернутись до господарського суду за судовим захистом порушеного права. Таким чином, судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1609,50 грн.) покладаються на відповідача,
Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Сучасник ЛТД» (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 151, ЄДР 13627961, п/р № 26009301300720 у Орджонікідзевському відділенні АКБ «ПІБ», МФО 313333) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, ЄДР 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії Запорізького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк», МФО 313957) суму основного боргу в розмірі 10852 (десять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 29 коп., суму 462 (чотириста шістдесят дві) грн. 09 коп. пені та суму 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 50 коп. три відсотка річних.
Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Сучасник ЛТД» (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 151, ЄДР 13627961, п/р № 2609301300720 у Орджонікідзевському відділенні АКБ «ПІБ», МФО 313333) на користь державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку -206, з використанням параметру RR-83) суму 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ.
Провадження по справі № 5009/900/12 за вимогою про стягнення суми 1000,00 грн. основного боргу припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.04.2012 р.
Суддя М.В. Мірошниченко