02.04.2012 Справа № 5008/66/2012
Розглянувши матеріали справи
За позовом приватного акціонерного товариства “ІДС АКВА СЕРВІС”, м. Моршин Львівської області (в особі філії приватного акціонерного товариства “ІДС АКВА СЕРВІС” в місті Ужгород)
До відповідача відкритого акціонерного товариства “Ужгородський турбогаз”, м. Ужгород
Про стягнення 18803,30 грн.
Суддя Журавчак Л.С.
За участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1., директор філії, предст. за дов. від 03.01.12р., ОСОБА_2., предст. за дов. від 26.01.12р.;
від відповідача -ОСОБА_3,, предст. за дов. від 27.02.12р.;
Суть спору: стягнення 18803,30 грн.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.03.12 р. до 30.03.12 р. до 10 год. 30 хв. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України. З 30.03.12р. було оголошено перерву у зв"язку з виходом суду в нарадчу кімнату до 02.04.12 р. до 12год.00хв.
Представники позивача підтримали позов в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог. Вважають укладені з відповідачем договори від 26.06.06р. на постачання питної води та оренду обладнання чинними. Зазначають, що борг відповідача за згаданими договорами (за поставлену питну воду та оренду обладнання для розливу води) складає 2670 грн. (згідно з заявою про збільшення позовних вимог від 12.03.12р.), на підтвердження чого подали розрахунок боргу. Підкреслюють, що станом на 01.12.2011р. в користуванні відповідача знаходиться один кулер, вартістю 1210 грн., який у випадку відсутності замовлень на воду та непогашення існуючої заборгованості останній зобов"язаний був повернути або відшкодувати його повну вартість. Не повернув відповідач і бутлі - зворотну тару, яка є власністю позивача та підлягає поверненню(п. 3.3 Договору), у кількості 30 штук загальною вартістю 1500 грн., яку просять суд стягнути з відповідача в примусовому порядку. Вказують на те, що остання поставка води відбулась 10.06.08р., а тому тара повинна була бути повернута або відшкодована її вартість до 30.06.08р.
Крім того, за умовами вказаних договорів відповідачу нараховано також пеню за прострочення оплати послуг, товару та неповернення тари у розмірі 12025,50 грн. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України просить стягнути також 354,15 грн. втрат від інфляції та 1043,65 грн. збитків.
Представник відповідача заявою від 14.02.12р. Вих. 008/136 просить суд застосувати строки позовної давності. Крім того, подав відзив, в якому вимоги позивача вважає необгрунтованими та незаконними з огляду на наступне. Вважає, що, по-перше: після останньої поставки води 10.06.08р., сторони у спорі дійшли згоди припинити взаємовідносини по згаданих договорах, свідченням чого є те, що позивач припинив виставляти відповідно до п. 2.3 Договору рахунки на оплату платежів. Орендна ж плата може нараховуватись орендодавцем, сплачуватися орендарем чи стягуватись в судовому порядку виключно за період дії договору оренди аж до моменту його припинення, тобто в межах чинного договору; по-друге: позивачем після 10.06.08р. не виставлено жодного рахунку на оплату оренди, а тому немає підстав щодо стягнення нарахованої суми боргу по оренді, та штрафних санкцій; по-третє: нараховану суму упущеної вимоги вважає нічим не обгрунтованою та недоведеною; по четверте: вимога щодо нарахування пені за період з 31.08.09р. по 25.12.10р. підпадає під срок позовної давності, та й стягується лише у випадку порушення саме грошового зобов"язання; по п"яте: позивачем порушено правила об"єднання позовних вимог; по -шосте: вартість кулера є перебільшеною, оскільки 07.10.09р. позивачем виставлено рахунок №4000007618 на відшкодування вартості одного пошкодженого кулера на суму 605 грн.
Окрім того, заперечує також проти відшкодування витрат на юридичні послуги представника ОСОБА_2 у розмірі 2300 грн., оскільки останній не являється адвокатом, а також доказів про оплату послуг(квитанції, чеку тощо) суду не подано.
З такими запереченнями не погодились представники позивача. Наполягають на тому, що договори між сторонами діють, доказів про їх припинення відповідачем не подано, а тому і позовна давність на борги за ними не поширюється. У заяві на відзив представник також роз"яснив, що під упущеною вигодою розуміє кошти, які при вчасному отриманні він міг би використати, наприклад, як проценти по банківському депозиту тощо.
У заяві від 28.03.12р. представник відповідача визнав позов в частині 605 грн., тобто стосовно відшкодування вартості пошкодженого кулера згідно з рахунком, в іншій же частині свої заперечення підтримав.
26 червня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Нова", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "ІДС Аква Сервіс", та відкритим акціонерним товариством "Ужгородський турбогаз" укладено договір №4000266, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов"язався систематично здійснювати поставку питної води торгівельної марки "Моршинська" в 18,9 - літрових бутилях, а Покупець (відповідач) - своєчасно приймати та оплатити її вартість.
Бутилі, в яких здійснюється постачання води, є зворотною тарою і власністю постачальника. Вартість одного пустого бутиля складає 50 гривень. (п. п. 1.2, 3.2 Договору).
Відповідно до пунктів 3.1 та 4.1 договору покупець оплачує вартість поставленої води на підставі пред"явлених ним рахунків чи накладних готівкою в день поставки води або в безготівковому порядку не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку постачальника чи оригіналу накладної.
Відповідно до пункту 7.1 договору на поставку мінеральної води строк його дії з моменту підписання до 26 червня 2007р., у випадку ж, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір не пізніше ніж за 10 днів до його закінчення, він вважається пролонгованим на один рік.
Постачальник в односторонньому порядку має право припинити дію вказаного договору, якщо покупець:
- не замовляє воду постачальника протягом двох місяців;
- не оплачує її вартість протягом трьох місяців;
- використовує бутилі не за їх цільовим призначенням.
26 червня 2006 року між сторонами у спорі було укладено також договір оренди №4000266, за умовами якого орендодавець (позивач) передав орендарю (відповідачу) у строкове платне користування допоміжне обладнання для розливу води, а орендар зобов"язався своєчасно сплачувати плату за його користування відповідно до умов договору.
Обладнання є власністю орендодавця і підлягає обов"язковому поверненню. Вартість одиниці допоміжного обладнання - кулера - складає 1210 грн. (п. 2.1).
Відповідно до п. п. 2.1-2.4 договору річна орендна плата за один кулер складає 480 грн., в т. ч. з ПДВ, оплата її здійснюється орендарем щомісячно на підставі пред"явлених рахунків орендодавця протягом 5 (п"яти) банківських днів з моменту отримання рахунку; розрахунки ж по даному договору здійснюються орендарем шляхом перерахування коштів або ж готівкою через касу орендодавця; моментом оплати є поступлення коштів на рахунок або в касу орендодавця.
Орендар зобов"язаний повернути орендодавцю обладнання в стані, в якому це майно було передане орендарю, з врахуванням нормального зносу по акту приймання - передачі після закінчення строку дії договору або у випадку його дострокового розірвання (р. 4 договору).
У випадку ж поломки обладнання внаслідок порушення технічних норм експлуатації орендар сплачує орендодавцю повну вартість наданого майна(пункт 6.3 Договору).
Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено строк його дії з моменту підписання до 26 червня 2007р.; у випадку ж, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір не пізніше ніж за 10 днів його закінчення, він вважається пролонгованим на 1 рік.
Позивач вважаючи, що договір №4000853 від 27.06.2006р. на оренду допоміжного обладнання для розливу води чинний, оскільки строк його дії щорічно пролонгувався і ні одна зі сторін не заявила про припинення його дії, пред"явив вимогу про стягнення з відповідача 2670 гривень вартості послуг на оренду з серпня 2009 р. по лютий 2012 р. На підтвердження вказаної вимоги подав копії рахунків-фактур від 31.08.09 №4000002227 на суму 100 грн., №4000002518 від 30.09.09 на суму 100 грн., №4000002811 від 31.10.09 на суму 100 грн., №4000003104 від 30.11.09 на суму 60 грн., №4000003384 від 31.12.09 на суму 60 грн., №4000000239 від 31.01.10 на суму 60 грн., №4000001664 від 22.02.10 на суму 600 грн., №4000000519 від 28.02.10 на суму 60 грн., №4000000794 від 31.03.10 на суму 60 грн., №4000001070 від 30.04.10 на суму 60 грн., №4000001343 від 31.05.10 на суму 60 грн., №4000002177 від 30.06.10 на суму 60 грн., №4000001893 від 31.07.10 на суму 60 грн., №4000002296 від 31.08.10 на суму 60 грн., № 4000002177 від 30.09.10 на суму 540 грн., №4000002980 від 30.07.11 на суму 420 грн., №4000000598 від 28.02.12 на суму 210 грн.
Пред"явлена позивачем також вимога про повернення одного кулера вартістю 1210 грн., який передано відповідачу згідно з актом - прийому передачі від 26.06.2006 р. при укладенні договору №4000266 від 26.06.2006 р.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу до відшкодування 354,15 грн. втрат від інфляції суми боргу за послуги оренди з вересня 2009 р. по березень 2012 р. і за неповернення кулера з жовтня 2009 р. по березень 2012 р.
В зв"язку з простроченням оплати орендних платежів та вартості кулера позивач нарахував відповідачу до сплати пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочення на підставі п. 6.3 договору оренди на загальну суму 12025,50 грн., в т. ч. 7334,60 грн. за прострочення оплати кулера протягом 868 днів, починаючи з 16.10.09 р.
Позивач просить також стягнути з відповідача 1500 грн. вартості 30 бутлів (зворотної тари ) по 50 грн. кожна, на підтвердження чого подав акт звірки кількості тари у клієнта від 31.12.09 про наявність у ВАТ "Турбогаз" залишку 30 бутлів 18,9 л, які належать постачальнику.
Крім того, позивачем пред"явлено відповідачу і вимогу про стягнення 1043,65 грн. збитків у вигляді недоотриманих доходів, які міг би отримати у випадку своєчасної оплати орендних платежів і вартості кулера та розміщення цих коштів на депозитний рахунок в банку - всього за період з вересня 2009 р. по березень 2012 р.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі письмові докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на суму 1419,48 грн. і відмову в іншій частині позовних вимог з таких підстав.
Наявними у справі матеріалами, зокрема, перепискою сторін підтверджено, що остання поставка води постачальником в рахунок договору поставки води №4000266 від 26.06.2006 р. здійснена 10.06.2008 р. (претензія позивача, позовна заява тощо).
Відповідно до п.1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов"язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Постачальник припинив подальшу поставку мінеральної води, тому договір №4000266 від 26.06.2006 р. вважається припиненим 26.06.2008 р.
Зворотну тару, за твердженням сторін, необхідно було повернути покупцю або відшкодувати її вартість не пізніше, ніж 30.06.2008 р. Однак, вимога про повернення чи відшкодування тари була поставлена в претензії №45 від 01.12.2011р.(додана до матеріалів справи претензія №461 від 29.09.2009р. до уваги судом не взята, оскільки доказів про її надіслання позивачем не подано).
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України.)
Відповідач подав письмову заяву від 14.02.2012 р. (вхідний номер суду 05/1-16-1357/2012 від 15.02.12) про застосування строків позовної давності у даній справі.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог про стягнення 1500 грн. вартості зворотної тари (30 бутлів по 50 грн.) належить відмовити за спливом строку позовної давності, на підставі ст. ст. 257, 267 Цивільного кодексу України, оскільки позов пред"явлено 30.01.2012 р.
Вимога про стягнення 2670 грн. боргу за товари та послуги задоволенню не підлягає, оскільки:
по-перше, як встановлено судом договір оренди припинив дію 26.06.08р., тому зобов"язання сторін припинился, в тому числі і нарахування орендної плати(ст. 653 Цивільного кодексу України);
по - друге, навіть у випадку існування договірних відносин до даного часу, відповідно до п. 2.3 Договору оренди, орендна плата сплачується орендарем щомісячно на підставі пред"явлених рахунків орендодавця протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач же не довів належними доказами пред"явлення відповідачу рахунків(не подано докази про їх надіслання чи вручення);
по - третє, розмір боргу за товар, тобто за поставлену питну воду, позивачем не виокремлений, жодним документом не встановлений, та й самим розрахунком боргу не виділений; беручи до уваги суму 2670 грн. як борг за оренду обладнання, то її розмір теж належним чином не доведений, оскільки за договором оренди річна орендна плата за користування одиницею обладнання складає 480 грн., тобто 40 грн., в т. ч. ПДВ, на місяць, а в поданих позивачем рахунках вказано то 60 грн., то 100 грн. Таким чином, позивач не подав обгрунтованого, документально підтвердженого розрахунку заявленого до стягнення з відповідача боргу;
по-четверте, як вбачається з матеріалів справи, сторони дійшли згоди, що кулер є пошкоджений, у зв"язку з чим позивач відмовився його приймати після припинення дії договору, натомість виставив рахунок на відшкодування його вартості, фактичне користування кулером за вказаний позивачем період нарахування орендної плати відсутній.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, реальності збитків (у т. ч. упущеної вигоди), причинного зв"язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Навівши лише розрахунок упущеної вимоги, позивач не обгрунтував можливість реального її отримання, не надав документів, що підтверджують наявність упущеної вигоди. Не зазначив також заходів, вжитих ним для одержання визначених ним неодержаних доходів (ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України).
Стосовно стягнення з відповідача вартості кулера, переданого по акту прийому-передачі від 26.06.06р., така вимога підлягає до задоволення з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, після припинення поставки води позивач відповідно до п. 6.3 Договору( у випадку поломки обладнання внаслідок порушення технічних норм експлуатації, орендар сплачує орендодавцю повну вартість наданого майна) у зв"язку з пошкодженням кулера, виставив відповідачу рахунок №4000007618 на суму 605 грн. з умовою оплати його в п"ятиденний термін. Відповідач факт пошкодження підтвердив, однак рахунок не оплатив. В ході судового розгляду проти задоволення вимоги саме на суму 605 грн. вартості кулера не заперечував. З огляду на п. 6.3 Договору та невиконання зазначеної у згаданому рахунку умови оплати протягом п"яти днів та беручи до уваги реальну вартість кулеру, обумовлену сторонами у договорі, з відповідача належить стягнути 1210 грн. його вартості.
У зв"язку з стягненням з відповідача суми боргу за вартість кулера підлягає задоволенню також і вимога про стягнення втрат від інфляції в частині її непогашення відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Таким чином з відповідача належить стягнути 209,48 грн. втрат від інфляції за період з 16.10.2009р. по березень 2012р.
В іншій частині нарахованих втрат від інфляції належить відмовити з підстав недоведеності суми основного боргу, оскільки стягнення нарахованих на неї втрат не має правового грунту.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в зв"язку з чим позовні вимоги про стягнення пені частково не підлягають задоволенню за безпідставністю нарахування та частково за спливом строку позовної давності(ст. ст. 257, 267 Цивільного кодексу України та 232 Господарського кодексу України).
Не підлягає до задоволення вимога про відшкодування 2300 грн. за надані юридичні послуги, оскільки сума не включена у ціну позову як збитки, а заявлена як частина судових витрат. Однак, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування судових витрат у вигляді сум, що були сплачені стороною за отримання послуг адвоката, а в даному випадку правову допомогу надавав суб"єкт підприємницької діяльності, а не адвокат; крім того, не подано також і доказів оплати самих послуг(чек, квитанція тощо), витрати ж, які згідно з договором про надання юридичних послуг від 26.01.12р. повинні бути оплачені в майбутньому і залежать від результату розгляду судом спору, відшкодовуватись не можуть.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача належить віднести судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 121,50 грн.
У зв"язку зі сплатою судового збору у більшому розмірі, зайво сплачену суму 0,50 грн. належить повернути позивачу відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
На підставі наведеного, керуючись ст. 257, 267, 598, 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Ужгородський турбогаз" (88000 Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Болгарська, 3 код 00153608) на користь приватного акціонерного товариства “ІДС АКВА СЕРВІС”, м. Моршин Львівської області в особі філії приватного акціонерного товариства “ІДС АКВА СЕРВІС”в місті Ужгород (88000 Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. 8 Березня, 46 В, код 33892132) суму 1419,48 грн.(одна тисяча чотириста дев"ятнадцять гривень 48 коп.), в т. ч. 1210 грн. вартості кулера і 209,48 грн. втрат від інфляції та 121,50 грн. на відшкодування судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Повернути приватному акціонерному товариству “ІДС АКВА СЕРВІС”, м. Моршин Львівської області в особі філії приватного акціонерного товариства “ІДС АКВА СЕРВІС” в місті Ужгород(88000 Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. 8 Березня, 46 В, код 33892132) суму 0,50 грн.(нуль гривень 50 коп.) зайво сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.
Суддя Журавчак Л.С.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 12.04.2012р.