91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
09.04.12 Справа № 15/5014/457/2012(18/
За позовом
Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «ОРАНТА»в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ
до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань», м. Луганськ
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_3, м. Красний Луч Луганської області
про стягнення 6 954 грн. 54 коп.
Суддя господарського суду Луганської області
Пономаренко Є.Ю.
За участю:
від позивача - ОСОБА_1., головний юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № бн від 10.10.2011;
від відповідача - ОСОБА_2., представник за довіреністю № 02-07/739 від 08.08.2011;
від 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - представник не прибув.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.11.2010 № б/н, яка була прийнята до провадження судом при первісному розгляді справи) про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 6 954 грн. 54 коп.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 12.03.2012 № 02-07/315.
ОСОБА_3. (третя особа у справі) відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Явка у судове засідання повноважних та компетентних представників учасників процесу не визнавалася обов'язковою.
Дана справа розглядається судом за новим розглядом.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.01.2011 суддею Корнієнко В.В. у справі № 18/258 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» в особі Луганської обласної дирекції до Публічного акціонерного товариства «Оранта-Луганськ»про стягнення 6 954 грн. 54 коп. у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2011 у справі № 18/258 рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2011 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2012 у справі № 18/258 рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2011 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
При цьому, в зазначеній постанові суду касаційної інстанції вказано, зокрема, наступне:
- судами не враховано, що відносини НАСК «Оранта»із ПАТ СК «Оранта-Лугань»регулюються нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який судами не застосовано;
- з огляду на п. 35.2. ст. 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»судами не надано належної юридичної оцінки ані переліку документів, направлених позивачем відповідачу разом із вимогою від 07.12.2009, ані вимогам, викладеним відповідачем у Листі від 05.02.2010 про витребування додаткових документів.
- оскаржувані судові акти не містять зазначення про підстави, що унеможливили господарським судам в порядку ст.ст. 32-34, 36, 43 ГПК України визнання Акту дослідження спеціаліста від 19.06.2009 р. № 197-1/09 в якості належного доказу, зокрема, не надано оцінки наявній в матеріалах справи копії Свідоцтва № НОМЕР_3 аварійного комісара Резнікова О.В., а також при наданні оцінки кваліфікації особи, якою складено Акт дослідження спеціаліста від 19.06.2009 № 197-1/09;
- в контексті п. 36.2. ст. 36 та п. 37.2. ст. 37 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»дії відповідача не отримали жодної оцінки господарських судів.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Між Відкритим акціонерним товариством «Національна страхова компанія «Оранта», як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником, укладено 23.12.2008 договір страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) № К7585-013/08/СТ (далі за текстом - договір).
Предметом даного договору є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням страховим транспортним засобом та застрахованим додатковим страховим обладнанням, зазначеними в додатку до цього договору. У відповідному додатку до договору визначаються умови страхування для відповідного періоду страхування за цим договором. (п. 2.1 договору).
Відповідно до додатку № 2 до договору застрахованим майном є транспортний засіб KIA ED CEED, червоного кольору, 2007 року випуску, державний № НОМЕР_1
Відповідно до договору транспортний засіб застраховано від страхових ризиків:
- Ризик «ДТП»;
- Ризик «Протиправні дії третіх осіб»;
- Ризик «Стихійні явища»+ «Пожежа»;
- Ризик «Незаконне заволодіння».
В м. Красний Луч Луганської області 08.03.2009 по вул. Антрацитівське шосе сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення двох транспортних засобів: ED CEED», державний номер НОМЕР_1 який належить ОСОБА_4., та «ВАЗ-2105», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3
Згідно з довідкою відділення Державтоінспекції з обслуговування в м. Красний Луч УМВС України в Луганській області дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3. пункту 10.4 Правил дорожнього руху України.
Постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 25.03.2009 ОСОБА_3. визнано винним у правопорушенні за статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу.
Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в справі «Совтрансавто-Холдінг»проти України»одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Європейського суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).
Отже, факт вини ОСОБА_3. у дорожньо-транспортній пригоді є встановленим, не піддається сумніву і не підлягає додатковому доведенню при вирішенні даного господарського спору.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля A ED CEED»була заподіяна матеріальна шкода на суму 11 454 грн. 25 коп.
Дана вартість відновлювального ремонту визначена у акті дослідження спеціаліста від 19.06.2009 № 197-1/09, виконаному аварійним комісаром Резніковим О.В. (свідоцтво № НОМЕР_3 від 26.11.2004), відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про страхування», що зокрема, вказано судом касаційної інстанції у постанові від 16.01.2012.
Позивачем складений страховий акт від 11.09.2009 № 210.
За даним актом вказана дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком і визначена сума страхового відшкодування у розмірі 7 464 грн. 94 коп.
Такий розрахунок здійснено виходячи з наступного.
Відповідно до договору страхування, сума страхового відшкодування була розрахована наступним чином: 7 870 грн. 82 коп. (з урахування зносу 21% та 100 % пропорційної відповідальності страховика) -405 грн. 88 коп. (розмір безумовної франшизи) = 7 464 грн. 94 коп.
Позивачем у справі - Відкритим акціонерним товариством «національна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_4. (власнику) застрахованого автомобіля було виплачено 7 464 грн. 94 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3631 від 11.09.2009.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ-2105», водій якого був визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2895879.
Позивач, листом від 07.12.2009 № 2117, звернувся до відповідача з заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу, вимагаючи перерахувати йому сплачене ОСОБА_4. страхове відшкодування в сумі 6 954 грн. 94 коп. (7 464 грн. 94 коп. за вирахуванням безумовної франшизи за полісом -510 грн. 00 коп.). Відповідач листом від 05.02.2010 № 02-07/212 просив надати додаткові документи.
Майнові вимоги заявника щодо відшкодування шкоди не були задоволені відповідачем та не було прийнято рішення щодо них в установлений законодавством строк.
Виходячи з наведених обставин, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне положення містить і ст. 27 Закону України «Про страхування».
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи положення ст. 22 Цивільного кодексу України, майновою шкодою є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Положеннями статті 35 «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»(в редакції чинній станом на час існування спірних подій -дата скоєння ДТП, здійснення виплати позивачем за договором добровільного страхування та звернення з вимогою до відповідача в порядку регресу, які мали місце у 2009 році) передбачено наступне:
п. 35.1. Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися:
а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ;
б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих;
ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства;
д) розмір шкоди;
е) підпис заявника і дата подання заяви.
п. 35.2. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Згідно із приписами п. п. 36.1, 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»(що підлягає застосуванню також в редакції станом на період, в якому відбулися фактичні обставини, на підставі яких заявлено позов -2009р.) після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.
Відповідно до норми п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»(в редакції станом на 2009 рік) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Так, із заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу від 07.12.2009 № 2217 позивачем відповідачу були направлені всі документи, які передбачені статтею 35 Закону.
Проте, відповідач листом від 05.02.2010 № 02-07/212 просив надати додаткові документи, які не передбачені п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів». Відповідачем не доведено, що витребувані ним додаткові документи чітко передбачені нормами чинного на день такого витребування законодавства.
Суд дійшов висновку, що позивачем направлені відповідачу всі документи, передбачені нормою п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»та яких було достатньо для ухвалення відповідачем позитивного рішення щодо здійснення виплати позивачу. Проте, відповідач такого рішення не прийняв та виплату позивачу не здійснив.
Також, при цьому, слід зазначити, що при перегляді в касаційному порядку судових актів по даній справі Вищий господарський суд України в постанові від 16.01.2012 навів свою позицію, за якою визнано такими, які прийняті із неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки судів про те, що ненадання вказаних документів позивачем відповідачу стало підставою для того, щоб вважати дії НАСК «Оранта»як створення перешкод страховикові (ПАТ СК «Оранта-Лугань») у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, що стало підставою для відмови у здійсненні страхових виплат.
Відхиляються судом і заперечення відповідача, за якими він вважає наданий до справи позивачем акт дослідження спеціаліста від 19.06.2009 № 197-1/09 неналежним доказом, на підставі якого можливе здійснення виплати.
Судом касаційної інстанції у постанові від 16.01.2012 вказано, що суд апеляційної інстанції при наданні оцінки кваліфікації особи, якою складено Акт дослідження спеціаліста від 19.06.2009 р. № 197-1/09, посилався виключно на норми Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Однак, в порушення ст. 4 ГПК України судом залишено поза увагою чинну на момент виникнення спірних правовідносин Постанову Кабінету Міністрів України № 8 від 05.01.1998 «Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів»
Крім того, у вказаній постанові зазначено: «ст. 25 Закону України «Про страхування», яким регламентуються відносини між НАСК «Оранта»та страхувальником за Договором № К7585-013/08/СТ, визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Оскаржувані судові акти не містять посилань на наявний в матеріалах справи Страховий акт № 210, складений НАСК «Оранта».
Так, позивачем до матеріалів справи надано акт дослідження спеціаліста від 19.06.2009 № 197-1/09, виконаний аварійним комісаром Резніковим О.В. та свідоцтво аварійного комісара № НОМЕР_3 від 26.11.2004 (т. 1 а.с. 36) на вказану особу.
В судовому засіданні оглянуто оригінал вказаного акту, який відповідає наявній в матеріалах справи копії (т. 1 а.с. 18-20).
Також, позивачем складений страховий акт від 11.09.2009 № 210, копія якого надана до справи (т. 1 а.с. 28).
Отже, наявних документів достатньо для здійснення відповідачем виплати позивачу у заявленій сумі.
Стосовно обґрунтованості вимог позивача саме до страхової компанії відповідача, якою застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу винного у скоєнні ДТП слід зазначити наступне.
Умовами договору (полісу) № ВС/2895879 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Вказаний договір укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).
Під час вищевказаної дорожньо -транспортної пригоди автомобілем «ВАЗ-2105»керував ОСОБА_3., якого визнано винною особою у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»(в редакції станом на період, в якому відбулися фактичні обставини, на підставі яких заявлено позов та на день пред'явлення позовної заяви) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особами, відповідальними за завдані ОСОБА_4. збитки, у даному випадку є Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Лугань»відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/2895879, та ОСОБА_3. відповідно до вимог статті 1188 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Оранта-Лугань»як страховиком.
Отже, до Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «ОРАНТА»в особі Луганської обласної дирекції, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № К7585-013/08/СТ, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа ОСОБА_4. мала до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань»як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно із ч.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.
Положеннями ч. 1 ст. 12 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
При цьому, розмір франшизи за розділом 2 Полісу №ВС/2895879 визначено у сумі 510 грн. 00 коп.
Так, сума страхового відшкодування з урахуванням обов'язкового ліміту відповідальності страховика та зменшенням на розмір франшизи становить 6 954 грн. 94 коп. (7 464 грн. 94 коп. -510 грн. 00 коп.). Отже, саме в межах цієї суми відповідач відповідає перед позивачем.
Враховуючи, що позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.11.2010 № б/н, яка була прийнята до провадження судом при первісному розгляді справи, просить стягнути з відповідача шкоду в сумі 6 954 грн. 54 коп., позов підлягає задоволенню у вказаній сумі.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у складі: 102 грн. 00 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «ОРАНТА»в особі Луганської обласної дирекції до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань»за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_3 про стягнення 6 954 грн. 54 коп. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань», м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 20, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 02305867, на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «ОРАНТА», м. Київ, вул. Жилянська, б. 75, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00034186, в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 20, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26230163: суму страхового відшкодування в розмірі 6 954 грн. 54 коп., державне мито у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. Наказ видати.
В судовому засіданні 09.04.2012 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено та підписано 12.04.2012.
СуддяЄ.Ю. Пономаренко