91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
09.04.12 Справа № 15/5014/475/2012
За позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськмультітранс», м. Луганськ
про стягнення 13 818 грн. 15 коп.
Суддя господарського суду Луганської області
Пономаренко Є.Ю.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за заявкою від 11.01.2010 № 241 в сумі 13 143 грн. 00 коп. , 3% річних в сумі 675 грн. 15 коп.
Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.
Явка учасників судового процесу не визнавалася судом обов'язковою.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
Ухвали суду отримані відповідачем (уповноваженою особою), що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи суд встановив наступне.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як перевізником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськмультітранс», як експедитором, укладено замовлення про надання транспортно-експедиційних послуг від 11.01.2010 № 241 (далі - договір).
У відповідності з умовами договору його предметом є взаємовідносини сторін, за якими перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу, наданого експедитором, в міжнародних сполученнях власним транспортом, а експедитор, як замовник, зобов'язується сплатити послуги з перевезення в порядку та в термін, передбачені правочином.
Відповідно до договору від 11.01.2010 № 241 ставка за перевезення встановлена в сумі 1 700 євро (в гривнях по курсу НБУ на день виставлення рахунку та факсокопії CMR).
Виконання зобов'язань позивачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, міжнародною транспортною накладною від 13.01.2010 № 115946 та рахунком-фактурою від 28.01.2010 № 26.
Відповідно до положень вказаної вище заявки строк виконання зобов'язань з оплати послуг встановлено протягом 10 банківських днів після отримання повного пакету оригіналів документів: CMR (оригінал та копію с мокрою печаткою перевізника), договору; рахунку, податкової накладної, актів виконаних робіт.
Позивачем направлено вказані у заявці документи відповідно до листа № 25/01-10 від 28.01.2010 (а.с. 44).
Відповідач надані послуги не оплатив в повному обсязі.
Відповідно до виписок з банківського рахунку відповідачем 25.05.2010 сплачено 2 000 грн. 00 коп., 17.06.2010 -2 000 грн. 00 коп., 07.07.2010 - 2 000 грн. 00 коп. (Загалом 6 000 грн. 00 коп.). В призначенні платежу значиться «Оплата за транспортні послуги відповідно до рахунку № 26 від 28.01.2010»
Так, на день вирішення спору в суді розмір боргу становить 13 143 грн. 00 коп.
Тому, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення боргу.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Факт здійснення позивачем перевезення та настання строку виконання грошового зобов'язання відповідачем не спростовано.
Таким чином, позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню повністю в сумі 13 143 грн. 00 коп.
Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Відповідно до п. 2.1.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149, національний оператор поштового зв'язку організовує виймання простих листів та поштових карток із поштових скриньок у строки, що забезпечують їх обробку та відправку за призначенням у день виймання (крім вихідних та святкових днів): у містах обласного підпорядкування, районних центрах - не менше п'яти днів на тиждень.
Згідно із п. 4.1.2 вказаних нормативів нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Київ, Сімферополь та Севастополь) - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
За п. 4.2 цих нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Враховуючи вказані приписи документи, визначені заявкою, були отримані відповідачем 03.02.2010, що, зокрема, підтверджується здійсненням відповідачем часткової оплати наданих послуг.
При цьому, прострочення виконання зобов'язань починається з 18.02.2010.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги по стягненню 3% річних за 455 днів прострочення (з 18.02.2010 по 18.05.2011) підлягають задоволенню частково в сумі 491 грн. 51 коп.
Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг в сумі 13 143 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 491 грн. 51 коп. (Всього - 13 634 грн. 51 коп.) У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 1 392 грн. 74 коп. судового збору.
Помилково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., перераховані платіжним дорученням від 30.11.2011 № 460, підлягають поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськмультітранс»про стягнення 13 818 грн. 15 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськмультітранс», м. Луганськ, кв. Якіра, б. 3, кв. 146, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34526006, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1: борг у сумі 13 143 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 491 грн. 51 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 392 грн. 74 коп. Наказ видати позивачу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, помилково сплачені за платіжним дорученням від 30.11.2011 № 460 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. Підставою для повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.
В судовому засіданні 09.04.2012 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.04.2012.
СуддяЄ.Ю. Пономаренко