01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.03.2012 № 03/5026/2536/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Чорногуза М.Г
Суліма В.В.
при секретарі судового засідання - Зайцевій А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю
від відповідача 1: ОСОБА_2 - за довіреністю
від відповідача 2: ОСОБА_3 - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Автокооперативу «Чорний Яр» на рішення господарського суду Черкаської області від 08.12.2011 року (підписано - 12.12.2011р.)
по справі № 03/5026/2536/2011 (суддя Єфіменко В.В.)
за позовом Автокооперативу «Чорний Яр», м. Черкаси
до 1. Черкаської міської ради;
2. Приватного підприємства «Будівельно-виробничої фірми «Євгенія»
про визнання договору недійсним
Автокооператив «Чорний Яр» звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради та Приватного підприємства «Будівельно-виробничої фірми «Євгенія» про визнання недійсним договору оренди землі від 21.03.2006р., укладеного між Черкаською міською радою та Приватним підприємством «Будівельно-виробнича фірма «Євгенія».
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір укладено всупереч ч.1 ст.203 ЦК України, оскільки він порушує право територіальної громади м. Черкаси, в особі власників гаражів, які на законних підставах розміщують свою власність на спірній земельній ділянці. Крім того, позивач вважає, що сторони уклали фіктивний правочин, оскільки на даній земельній ділянці, через наявність колекторів стічних вод, не може бути розміщено житловий будинок.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.12.2011 року у справі №03/5026/2536/2011 в позові відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Автокооператив «Чорний Яр» звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 08.12.2011 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
На підставі апеляційної скарги Автокооперативу «Чорний Яр» на рішення господарського суду Черкаської області від 08.12.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 13.01.2012р. порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р., змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Сулім В.В., Чорногуз М.Г.
Відповідачі не скористалися передбаченим статтею 96 ГПК України правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2006р. між Черкаською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством «Будівельно-виробнича фірма «Євгенія» (орендар) укладено договір оренди землі відповідно до п.1.1., п. 2.1. якого орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 09.03.2006р. № 9-170 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1709 кв. м під розташування та подальшу експлуатацію багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями по бул. Шевченка,303.
Вказаний договір зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2006р. за № 040677500198.
Позивач просить визнати недійсним договір оренди землі від 21.03.2006р. мотивуючи свою вимогу тим, що спірний договір укладено всупереч ч.1 ст.203 ЦК України, оскільки він порушує право територіальної громади м. Черкаси, в особі власників гаражів, які на законних підставах розміщують свою власність на спірній земельній ділянці. Крім того, позивач вважає, що сторони уклали фіктивний правочин, оскільки на даній земельній ділянці, через наявність колекторів стічних вод, не може бути розміщено житловий будинок.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За приписами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Отже, позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
У п.24 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 06.11.09р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Згідно зі ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Частина 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.
Таким чином, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом.
Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України ( в редакції, чинній на час звернення з позовом) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 Земельного Кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Доказів наявності у автокооперативу «Чорний Яр» документів, які б посвідчували його право на спірну земельну ділянку по бул. Шевченка,303 у м. Черкаси позивач суду не надав.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 531 від 02.10.1985, яким Придніпровській районній раді товариства “Автомотолюбитель УРСР” була виділена земельна ділянка розміром 7,0*100,0 м площею 0,07 га в зоні бувшого яру “Чорний Яр” біля відстійника ливневої каналізації для створення авто кооперативу із розміщенням металевих гаражів.
Як вбачається з п.2 вищеназваного рішення Придніпровській районній раді товариства “Автомотолюбитель УРСР” доручено розробити проектну документацію на використання виділеної ділянки.
Доказів розроблення та погодження такої проектної документації позивачем не надано.
Посилання позивача на те, що згідно п.2 Статуту автокооперативу “Чорний Яр”, зареєстрованого 21 листопада 1990 р. № 286, кооператив розміщується на земельній ділянці, яка передана кооперативу рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 531 від 02.10.1985 р., суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги, оскільки ні Статут, зареєстрований 21.11.1990р., ні Статут, зареєстрований 14.08.2007р. не містять положень про те, що позивач є правонаступником Придніпровського районного товариства “Автомотолюбитель УРСР”.
Жодних належних та допустимих доказів того, що спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків та є фіктивним позивачем суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи спірний договір оренди земельної ділянки площею 1709 кв.м. по бульв. Шевченка,303 у м. Черкаси укладено на підставі рішення Черкаської міської ради від 09.03.2006 № 9-170.
Позивачем не надано доказів визнання недійсним вказаного рішення Черкаської міської ради.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позивачем не доведено порушення його прав і охоронюваних законом інтересів укладеним між відповідачами договором оренди землі від 21.03.2006р.
З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 08.12.2011р. прийняте на підставі фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Автокооперативу «Чорний Яр» на рішення господарського суду Черкаської області від 08.12.2011 року у справі № 03/5026/2536/2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 08.12.2011 року у справі № 03/5026/2536/2011 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 03/5026/2536/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Корсакова Г.В.
Судді Чорногуз М.Г
Сулім В.В.